Ухвала суду № 39176221, 12.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/3862/13-к Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В.В.

Категорія ст.185 ч.2 КК Доповідач Крижанівський В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Житомир

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Крижанівського В.В.,

суддів: Городиського С.С., Мельничук Н.М.,

при секретарі: Кашенко Л.М.,

з участю прокурора: Селюченко І.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження №12013060080000864 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 27 березня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше судимого:

- Броварським міськрайонним судом Київської області від 06 березня 2013 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- ухвалою Броварського міськрайонного суду від 14 листопада 2013 року скасовано звільнення від відбуття покарання та направлено у місця відбуття покарання,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2013 та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

В строк відбуття покарання зараховано покарання відбуте частково за попереднім вироком в період з 28.05.2012 по 11.01.2013 року та в період з 25.11.2013 по 10.02.2014 року.

Початок строку відбуття покарання постановлено рахувати з 11 лютого 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили постановлено залишити попередній - тримання під вартою.

Речовий доказ: ноутбук марки «Acer-E1-531», заводський номер E1-531-10052G50 Mnks, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 ухвалено залишити останньому, після вступу вироку в законну силу.

В порядку ст.96 КК України, ухвалено здійснити примусове лікування ОСОБА_1 за місцем відбування покарання, оскільки він має хвороби, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб.

Згідно вирокусуду, ОСОБА_1, визнаний винним та засуджений за те, що близько 17 години 23 листопада 2013 року, перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_2 таємно, умисно, з корисливих мотивів, повторно викрав з прилавку магазину ноутбук марки «Acer-E1-531», заводський номер E1-531-10052G50 Mnks, заховавши його під куртку та вийшов непоміченим з магазину. Злочинними діями, ОСОБА_1 завдав потерпілому, власнику магазину, ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 2650 грн.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, пом'якшити покарання та скоротити строк відбуття покарання. Посилається на те, що він визнає вину та щиро кається, активно допомагав розкриттю злочину, викрадене повернув потерпілому. Просить звернути увагу на те, що він має невиліковні хвороби, які загрожують його життю.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки має тяжкі невиліковні хвороби, які потребують лікування.

Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_1, - без зміни. Посилається на те, що судом першої інстанції належним чином оцінено досліджені у судовому засіданні докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненому ним злочині, а також в повній мірі досліджені обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого та правильно призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Зазначає, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та знову, в період іспитового строку, вчинив корисливий злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому його перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства. Вважає, що підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1, немає.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, із врахуванням вимог ст.65 КК України. При його визначенні, як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Судом враховано і те, що ОСОБА_1 хворіє, потребує систематичного обстеження і періодичного лікування в умовах стаціонару, є судимим, вчинив злочин під час іспитового строку, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки та не бажання до нормальної адаптації у суспільстві. Суд першої інстанції з урахуванням всіх обставин провадження, правильно прийшов до висновку про те, що перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, тому необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у вигляді позбавлення волі.

Таким чином, доводи ОСОБА_1, про те, що він визнає вину та щиро кається, активно допомагав розкриттю злочину, викрадене повернув потерпілому враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він хворіє на невиліковні хвороби, заслуговують на увагу, проте у даному випадку не можуть бути безумовною підставою для пом'якшення покарання.

Судом першої інстанції в порядку ст. 96 КК України, ухвалено здійснити примусове лікування за місцем відбуття покарання, оскільки він має хвороби, що становлять небезпеку для здоров'я інших людей.

Підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, з мотивів зазначених в його апеляційній скарзі, немає.

Не підлягає до задоволення і клопотанням ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році». ОСОБА_1 має хвороби, які потребують лікування, СНІД (В 20 IV клінічної стадії), вогнищевий туберкульоз обох легень, хронічний вірусний гепатит «с». Проте відповідно до п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, хворих на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров?я України від 18 січня 2000 року №3/6. ОСОБА_1 засуджений за злочини, в тому числі передбаченийч.3 ст. 185 КК України, який є тяжким, а тому не підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2014 році».

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 27 березня 2014 року щодо нього - без зміни.

Відмовити ОСОБА_1 з задоволенні клопотання про звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення.

Судді: