Вирок № 39174267, 12.06.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/27/14-к Головуючий у 1-й інст. Яковлєв Олександр Сергійович

Категорія ст. 286 ч. 2 КК України Доповідач Фомін Ю. В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Фоміна Ю.В.,

суддів Михайловського В.І. та Слісарчука Я.А.,

з участю:

секретаря Велидчук І.М.,

прокурора Тещенко М.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - Тещенка М.М., на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердичева Житомирської області, громадянина України, неодруженого, учня ПТУ № 4 м. Бердичева та студента заочної форми навчання Житомирського державного технологічного університету, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, на ОСОБА_3 покладені певні обов'язки.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, залишений попередній - особисте зобов'язання.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 1101 грн. 24 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта при проведенні судової експертизи технічного стану автомобіля "VOLKSWAGEN Т5 Transporter", р.н. НОМЕР_1, та 391 грн. 20 коп. судових витрат, пов'язаних із залученням експерта при проведенні судової експертизи механізму обставин ДТП.

Встановлено, що 6 жовтня 2013 року близько 23 години 29 хвилин ОСОБА_3, в порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10 жовтня 2001 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем "VOLKSWAGEN Т5 Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_1, у якому перевозив пасажира ОСОБА_6

Рухаючись у вказаний день та час вказаним транспортним засобом у м. Бердичеві Житомирської області поблизу буд. № 171 по вул. Войкова у напрямку перехрестя з вул. Гоголя та наближаючись до заокруглення дороги ліворуч, у порушення вимог п. 2.3 б) вказаних Правил, водій ОСОБА_3 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п. 12.1 цих же Правил, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, допустив занос свого автомобіля за межі проїзної частини на праве узбіччя, де транспортний засіб наїхав на дерево.

В результаті даної дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля "VOLKSWAGEN Т5 Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітки, що ускладнилась розривом серцевого м'язу з подальшою масивною крововтратою. Вказані тілесні ушкодження у своїй сукупності мають ознаки смертельних тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку з його смертю.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3 б) та 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та з її наслідками.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції о .., не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить скасувати вирок суду в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Вказує, що суд при обранні міри покарання не врахував в повній мірі наслідки, які настали від вчиненого злочину, а також позицію потерпілої у судових дебатах. Крім того, зазначає на відсутність вказання судом, що стягнення з обвинуваченого потрібно проводити на користь держави, також судом зазначено про стягнення з обвинуваченого «судових витрат», що не відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора Тещенка М.М. та потерпілої ОСОБА_1 про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 щодо скасування вироку, але на підтримку в частині стягнення процесуальних витрат, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, за який його засуджено, при викладених у вироку обставинах, обґрунтовані сукупністю досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах. Дії обвинуваченого ОСОБА_3, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 2 КК України судом кваліфіковані правильно.

З мотивувальної частини вироку суду вбачається, що, призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, особу винного ОСОБА_3, який за місцями проживання та навчання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнав: щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, яка обтяжує його покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Суд врахував вищенаведене, зазначив думку потерпілої, яка просила не позбавляти волі ОСОБА_3, та вважав за можливе його виправлення без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі із випробуванням.

Згідно вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини провадження, які пом'якшують та обтяжують покарання. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого, наявності тяжких наслідків від ДТП і тому, на думку апеляційного суду, безпідставно застосував положення ст.ст. 75, 76 КК України.

Дослідивши в засіданні апеляційного суду дані, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_3, висновок щодо результатів медичного огляду останнього з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 228 від 07.10.2013 року (а.к.п. 49), лист Бердичівської ЦМЛ № 2225 від 14.10.2013 року (а.к.п. 87), апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст.ст. 75, 76 КК України та звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, є непереконливим, насамперед, з огляду на фактичні обставини провадження (обвинувачений, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у нього було виявлено алкоголь в концентрації 1,68 %, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння, порушив правила дорожнього руху, допустив занос свого автомобіля за межі проїзної частини на праве узбіччя, де транспортний засіб наїхав на дерево, в результаті даної ДТП загинула молода людина - пасажир автомобіля) та на те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, незважаючи на те, що суд зазначив це у вироку, але фактично не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Крім того, суд у вироку зазначив, що потерпіла просила не позбавляти обвинуваченого волі. Апеляційний суд відмічає, що позиція потерпілого не може бути вирішальною при призначенні виду та розміру покарання, звільнення від нього з випробовуванням. Крім того, як вбачається з фонограми технічної фіксації судового засідання, в судових дебатах потерпіла підтримала позицію прокурора, щодо визначення міри покарання обвинуваченому, яка є аналогічною викладеної в апеляційній скарзі прокурора. Вказану позицію потерпіла ОСОБА_1 підтримала в засіданні суду апеляційної інстанції.

Наведені обставини та дані в їх сукупності свідчать про те, що в даному випадку обвинувачений ОСОБА_3 може бути виправлений лише при реальному відбуванні призначеного йому покарання.

За таких обставин висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 із звільненням від основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд вважає помилковим і таким, що потягло призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про особу, внаслідок м'якості.

Разом з тим, з урахуванням вище наведених встановлених місцевим судом та викладених у вироку суду першої інстанції декількох обставин, які пом'якшують покарання, та даних щодо особи обвинуваченого ОСОБА_3, апеляційний суд визнає вказані обставини такими, які пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, з урахуванням вище викладених даних про його особу, вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 положення ст. 69 ч. 1 КК України, та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції Закону про кримінальну відповідальність, за яким він визнаний винним.

За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, внаслідок м'якості, у зв'язку з чим постановлений щодо нього вирок в частині призначеного покарання підлягає скасуванню, слід постановити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_3 повинно бути призначено лише реальне основне покарання із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України у виді обмеження волі. Перешкоди, зазначені в ст. 61 ч. 3 КК України, для застосування такого виду покарання відсутні.

Також, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про невірне застосування кримінального закону в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальних витрат.

Відповідно ст. 124 ч. 2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається з резолютивної частини вироку, суд зазначив - стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ УМВС України в Житомирській області процесуальні та судові витрати, що не відповідає вимогам закону, а тому в цій частині вирок місцевого суду теж підлягає уточненню та приведенню до відповідності вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - Тещенка М.М., задовольнити частково.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2014 року, щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України та призначити йому покарання за цим Звконом про кримінальну відповідальність із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Вказаний вирок змінити, зазначивши в резолютивній частині, що слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1101 грн. 24 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта при проведенні судової експертизи технічного стану автомобіля "VOLKSWAGEN Т5 Transporter", р.н. НОМЕР_1, та 391 грн. 20 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта при проведенні судової експертизи механізму обставин ДТП.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити попередній - особисте зобов'язання.

Строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вказаний вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: