Постанова № 39174619, 02.06.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1469/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі Пирожук Н.П.,

за участю:

позивача: Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - представник Кіш А.С.,

відповідача: Ужгородського сільського споживчого товариства - представник Калашніков В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Ужгородського сільського споживчого товариства про стягнення санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського сільського споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 5306,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ (надалі Закон України № 875-ХІІ) для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік відповідач не виконав вимогу Закону України № 875 щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Однак, відповідач в строк встановлений законом не сплатив адміністративно-господарські санкції у зв'язку з чим останньому було нараховано пеню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимог у повному обсязі та просив такі задоволити з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що сереньорічна чисельністьпрацівників на підприємстві була менше 8, а отже нормативи щодо працевлаштування інвалідів ними не порушено.

Згідно поданих відповідачем 29.05.2014 року заперечень, при проведенні розрахунків і формулюванні Звіту були використані невірні вихідні дані, що призвело до хибних висновків про порушення вимог Закону. В своїх запереченнях вказав, що протягом 9 місяців 2013 року в Ужгородському сільському споживчому товаристві працювало 9 осіб, а протягом решти з місяців 2013 року - 4 особи. Так, виходячи з розрахунків та згідно ст..19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», заокругливши чисельність працюючих осіб до 7, відповідач зазначив, що підстав для нарахування санкцій у позивача не було, так як середня чисельність працівників за рік була менше 8.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та покази свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності з ч. 1 ст.19 Закону № 875 для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8-25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації повинні самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

З аналізу матеріалів справи, зокрема, поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги Закону № 875, оскільки, середньооблікова кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону № 875 в 2013 році становила 1 особу, а фактично на підприємстві протягом 2013 року не працював жодний інвалід.

Згідно Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 року №2961-IV робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження осіб у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.

Відповідно до ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить.

Таким чином, згідно вимог чинного законодавства, на підприємство покладено обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Наказом Мінпраці України № 420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Так, Відповідачем до відділення Фонду було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, з якого випливає, що останній вимогу Закону не виконав, оскільки згідно Звіту на підприємстві протягом 2013 року середньооблікова кількість інвалідів становила одну особу (а.с.5)

Відповідно до ст.20 Закону № 875 підприємства де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

До жовтня 2013 року в Ужгородському сільському споживчому товаристві працювало 9 осіб. В жовтні були звільнені 5 працівників, а фактично працюючих було 4 особи.

Згідно розрахунку (а.с.43) середньорічна чисельність працівників становила 8 осіб.

Суд відхиляє доводи відповідача, зазначені в запереченні, оскільки у відповідності до ст.20 Закону №2961-IV підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце зайняте інвалідом визначається в розмірі середньої річної заробітної плати.

Отже, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки, середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2013 році становила 10612,50 грн., то за не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості (1 інвалід) відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету України 5306,25 грн., відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій (а.с. 6).

Відтак, загальна сума заборгованості Відповідача становить 5306,25 грн. грн., яку ним не було сплачено у добровільному порядку.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підглягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкти владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Ужгородського сільського споживчого товариства про стягнення санкцій - задовольнити.

2. Стягнути з Ужгородського сільського споживчого товариства (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Гагаріна, 118, код ЄДРПОУ - 01750950) адміністративно-господарські санкції в сумі 5306,25 грн.(п'ять тисяч тристо шість гривень 25 копійок) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяЮ.Ю. Дору