Постанова № 39173450, 22.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р. Справа №805/5574/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-00 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю., за участю:

представника позивача - Стельника Д.В.,

представника відповідача - Шашкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Селидове Донецької області про стягнення суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Селидове Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області витрат, пов'язаних з виплатою пенсій на загальну суму 1 350,00 грн, мотивуючи свої вимоги наступним.

На обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області заходяться громадяни, які отримують пенсію по інвалідності у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, а саме:

1. ОСОБА_3 знаходиться на обліку з 5 вересня 2005 року, отримує пенсію по інвалідності у зв'язку із нещасним випадком на виробництві. Отримав травму 20 травня 2003 року при виконанні трудових обов'язків на підприємстві Відкритого акціонерного товариства «Шахта Нагорная» Берінговський район, с. Берінговське, Росія, внаслідок чого його визнано інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою МСЕК Серії ДОН-04 № 067414 від 25 травня 2005 року. Нещасний випадок з потерпілим стався при виконанні ним трудових обов'язків, що підтверджується копією акту про нещасний випадок на виробництві № 4 від 30 травня 2003 року.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове громадянину ОСОБА_3 виплачено пенсію в сумі 450,00 грн за період з 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року;

2. ОСОБА_4, знаходиться на обліку з 1 вересня 2011 року, отримує пенсію по втраті годувальника, який ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов'язків на шахті 1-5 рідніка Баренцбург Державного підприємства «Артіквугілля» загинув.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове громадянці ОСОБА_4 виплачено пенсію 450 грн за період з 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року.

Крім цього, ОСОБА_4, отримує пенсію як опікун своєї доньки - ОСОБА_5, батько якої загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов'язків на шахті 1-5 рідніка Баренцбург Державного підприємства «Артіквугілля», .

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове громадянці ОСОБА_4 (як опікуну доньки) виплачено пенсію 450 грн за період з 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 81 України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій, оформлення документі для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV передбачено, що страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціально страхування від нещасних випадків.

Статті 21, 28 Закону № 1105-ХІV, передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втрат годувальника, який помер від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ст. ст. 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, ст. 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Витрати Пенсійного фонду України з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, каліцтво яких заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав, повинні відшкодовуватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до ст.ст. 3, 5 Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає пенсійне забезпечення. Дія Угоди поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав учасниць Угоди. Згідно до ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-111, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно законодавству СРСР або законодавству України про відшкодування шкоди заподіяного працівникам внаслідок травми на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку у відповідності до цього Закону.

Оскільки пенсію громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично виплачено Управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, то відповідач повинен відшкодувати її розмір Пенсійному фонду України.

Відповідач не включає до Акту щомісячної звірки суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та, відповідно, не відшкодовує.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на позивача суму витрат, пов'язаних з виплатою пенсії ОСОБА_3, ОСОБА_4 у розмірі 1350,00 грн (а.с. 2-3).

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Селидове Донецької області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свої заперечення наступним.

Відповідно до ст. 21 п. «г», «д» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - Фонд у разі настання страхового випадку зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання.

Згідно з постановою правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україна (далі - Фонд ) від 4 березня 2003 року № 5-4/4 «Про затвердження порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення громадян проводиться органами Пенсійного фонду України.

Громадянин ОСОБА_3 отримав травму 20 травня 2003 року при виконанні трудових обов'язків на підприємстві ВАТ «Шахта Нагорная» Берінговський район, с. Берінговське, Російська Федерація, внаслідок чого його визнано інвалідом третьої групи; громадянка ОСОБА_4 отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_7, який загинув внаслідок нещасного випадку на шахті 1-5 рудника Баренцбург Державного підприємства «Артіквугілля», Російська Федерація.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримали каліцтво у зв'язку із виконанням трудових обов'язків на території Російської Федерації після проголошення незалежності Україною, тому у відповідача немає підстав для відшкодування витрат виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій у зв'язку з втратою годувальника.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог (а.с. 38-39).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 1.1 розділу 1 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 1-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.

Таким чином, позивач у справі є органом владних повноважень, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страху-вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Стаття 81 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Аналогічні норми закріплено і в Законі України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV.

Позивачем за грудень 2013 - лютий 2014 року нараховані суми, що підлягають відшко-дуванню по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлені на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Селидове акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 5, 8, 11).

Згідно списків осіб, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до заліку Фондом за грудень 2013 року - лютий 2014 року, розбіжності в сумі 1 350,00 грн виникли в результаті непогодження відповідачем Управ-лінню Пенсійного фонду витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на ПМП в Україну (а.с. 6-7, 9-10, 12-13).

Не погодившись із рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про "Недержавне пенсійне забезпечення", законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Із набранням чинності Закону № 1105-ХІV обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 1105-ХІV, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від роботодавця, ПФУ та Фонду соціального страхування України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-ХІV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Статтею 21 Закону № 1105-XIV передбачені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, зокрема, пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання" (далі - Порядок № 5-4/4).

Згідно з п. 4 Порядку № 5-4/4, відшкодуванню піддягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно - правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, допомога на поховання сім'ї потерпілого або особи, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до абз. 6 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються, тому доводи відповідача про відсутність його обов"язку відповідати за зобов'язаннями держави є безпідставними.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.

У судовому засіданні встановлені наступні обставини по справі.

Згідно з Актом про нещасний випадок на виробництві № 4 від 30 травня 2003 року, ОСОБА_3 у травні 2003 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації (а.с. 17-20).

Відповідно до виписок із Актів огляду МСЕК № 067414 від 25 травня 2005 року та № 038940 від 20 вересня 2011 року ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом (а.с. 15,16). Протоколом № 179 від 5 вересня 2005 року ОСОБА_6 призначено пенсію по інвалідності, у зв'язку із трудовим каліцтвом (а.с. 14).

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 отримує пенсію по втраті годувальника (чоловіка), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві № 27 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 29-30) та Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 32). Крім того, відповідно до Рішення виконавчого комітету Селидівської міської ради від 22 січня 2003 року № 16/1 ОСОБА_4 є опікуном своєї доньки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно довідки МСЕК № 088167 з 11 грудня 1995 року є інвалідом першої групи з дитинства (а.с. 25).

Статтями 1, 3 та 5 Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13 березня 1992 року, встановлено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає пенсійне забезпечення. Дія Угоди поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав учасниць Угоди. При цьому, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків: а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на працівника на момент одержання каліцтва; б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони. Відтак, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації, є уповноважений орган Російської Федерації.

Факт нещасних випадків на виробництві, які сталися з ОСОБА_3 та ОСОБА_7, підтверджені актами про нещасний випадок № 4 від 30 травня 2003 року та № 27 від 18 вересня 1997 року відповідно. Нещасний випадок в обох випадках стався на підприємстві роботодавця, яке знаходиться на території незалежної держави - Російської Федерації. (а.с. 17-20, 29-30).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача не виникає зобов'язання по відшкодуванню витрат в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року.

Відповідно, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Селидове Донецької області про стягнення суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсій задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог позивача та необхідність відмовити у задоволенні його адміністративного позову.

Керуючись ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в м. Селидове Донецької області про стягнення суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсій - відмовити у повному обсязі.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 22 травня 2014 року в присутності представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 27 травня 2014 року.

Суддя Волгіна Н.П.