Ухвала суду № 39172979, 05.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/1551/13-к 05.06.2014 05.06.2014 05.06.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Войтовського С.А.,

суддів: Пустовара М.Л., Семенчука О.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12013160230000417 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, представника цивільного відповідача ТОВ «Запоріжєвротранс» Адєлєва І.В., представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» Пешкова О.О. на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 березня 2014 року, яким обвинуваченого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, одруженого, має на утримані двох дітей, один з яких неповнолітній - ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого водієм ТОВ «Запоріжєвротранс», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю:

прокурора Брек Г.С.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_1

представника цивільного відповідача

ТОВ «Запоріжєвротранс» Адєлєва І.В.

представника потерпілих ОСОБА_5

судового розпорядника Овчаренка М.М.

________________

Провадження № 11-кп/784/305/14 Головуючий у 1-й інстанції: Полішко В.В.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Захисник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не оспорюючи правильність кваліфікації та доведеність вини обвинуваченого, просить змінити вирок та звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.ст.75, 76 КК України.

Представник цивільного відповідача ТОВ «Запоріжєвротранс» Адєлєв І.В. просить змінити вирок та відмовити у задоволені цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» Пешков О.О. просить змінити вирок в частині стягнення з ПАТ СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди в сумі 150 000 грн., ОСОБА_9 - 60 248 грн. 59 коп., зменшити зазначені суми стягнень та стягнути з ПАТ СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоди в сумі 4 702 грн. 30 коп., ОСОБА_9 - 43 248 грн. 59 коп.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

- ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди - по 2 550 грн. кожному;

- департаменту фінансів Миколаївської міської ради витрати понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілих в сумі - 41 287 грн. 58 коп.;

- НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області витрати за проведення експертиз в сумі 6 789 грн. 32 коп.;

- Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз витрати за проведення експертиз в сумі 2203 грн. 20 коп.

Постановлено стягнути з ТОВ «Запоріжєвротранс» на користь:

- ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 79677 грн. 46 коп.;

- ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 11801 грн. 60 коп.;

Постановлено стягнути з ПАТ СК «Українська страхова група» на користь:

- ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 150000 грн., моральної шкоди - 2 550 грн.

- ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 60248 грн., моральної шкоди - 2 550 грн.

Узагальнені доводи апелянтів.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 раніше не судимий, характеризується виключно позитивно, одружений, має на утримані неповнолітніх дітей, та знаходячись на волі і працюючі буде мати можливість відшкодувати шкоду заподіяну злочином.

Разом з апеляційною скаргою захисник подав клопотання про застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 Закону України «Про амністію у 2014 році».

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ТОВ «Запоріжєвротранс» Адєлєв І.В. зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а вирок ухвалено з істотнім порушенням кримінального процесуального закону.

Стверджує, що суд безпідставно стягнув з ТОВ «Запоріжєвротранс» на користь потерпілих матеріальну шкоду завдану обвинуваченим ОСОБА_2, оскільки останній на момент дорожньо-транспортної пригоди не перебував в трудових відносинах з цим підприємством.

Зазначає, що договір оренди автомобіля «RENAULT MAGNUM» між його власником ОСОБА_2 та ТОВ «Запоріжєвротранс» було розірвано 20.12.2012 року за згодою сторін шляхом підписання акту приймання-передачі даного транспортного засобу.

Також просить дослідити в якості доказів документи додані до апеляційної скарги, які не були досліджені в суді першої інстанції. Вказує, що вказані докази до суду не надавалися, оскільки були отримані вже після ухвалення вироку.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ПАТ СК «Українська страхова група» Пешков О.О., як на підставу для зменшення суми для відшкодування ОСОБА_8 вказує, що останній авто товарознавчу експертизу до страхової компанії не надав, а також не звертався з заявою про відшкодування шкоди заподіяної майну.

Вважає, що потерпілим ОСОБА_8 були надані документи, які підтверджують обґрунтовані витрати на його лікування лише на 18 722 грн., а інші фіскальні чеки не можуть слугувати доказом понесених витрат на придбання лікарських засобів, оскільки не відомо ким саме було їх придбано, а тому відшкодуванню не підлягають.

Стверджує, що витрати на поховання потерпілої ОСОБА_11 підлягають зменшенню на 1 062 грн. 60 коп., оскільки проведення медичного дослідження, на його думку, не входить до витрат на поховання.

Вважає, що кінцева сума страхового відшкодування ОСОБА_8 повинна становити 4702 грн. 30 коп., оскільки з підтверджених документально витрат, які складають 27 702 грн. 30 коп., необхідно відрахувати 23 000 грн., які були відшкодовані ОСОБА_2

Також зазначає, що підлягає зменшенню сума страхового відшкодування ОСОБА_9, оскільки ОСОБА_2 було відшкодовано 17 000 грн., а тому розмір відшкодування має становити 43 248 грн. 59 коп.

Узагальнення викладу позиції представника потерпілих.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілих ОСОБА_5 просить залишити без задоволення апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та представника цивільного відповідача ТОВ «Запоріжєвротранс» Адєлєва І.В., а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 березня 2014 року без змін. Вважає оскаржуваний вирок законним, обґрунтованим та справедливим.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 березня 2013 року о 10 годині 50 хвилин, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT MAGNUM», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом автовозом, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по сухій, проїзній частині автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», а саме: по 150 км в напрямку м. Херсона.

При проїзді по вищевказаній ділянці автодороги, зі швидкістю близько 60 км/год., обвинувачений ОСОБА_2 рухався за автомобілем «МАН», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

При цьому, ОСОБА_2 порушуючи вимоги п. 12.1, 13.1, 13.3, 14.2 Правил дорожнього руху України, не витримав безпечний інтервал та безпечну швидкість руху, і коли автомобіль «МАН», почав пригальмовувати обвинувачений, проявляючи неуважність до дорожньої обстановки та її змін, почав швидко наближатися до автомобіля, який рухався попереду, та щоб уникнути зіткнення виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «CHEVROLET LACETTI NF 19 B», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням потерпілого ОСОБА_9, в якому знаходилась потерпіла ОСОБА_11

В результаті зіткнення транспортні засоби отримали значні механічні пошкодження, а водій автомобіля «CHEVROLET LACETTI NF 19 B» ОСОБА_9 та його пасажирка ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Зазначені дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення Правил дорожнього руху України в результаті чого потерпілим були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу та просили застосувати у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 Закон України «Про амністію у 2014 році», представника цивільного відповідача ТОВ «Запоріжєвротранс» Адєлєва І.В., який просив змінити вирок та відмовити у задоволені цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, представника потерпілих ОСОБА_5, який просив залишити рішення суду щодо стягнення шкоди з обвинуваченого та цивільних відповідачів без зміни і не заперечував проти застосування відносно обвинуваченого амністії, думку прокурора, який просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду без змін, та також не заперечував проти застосування відносно обвинуваченого амністії, перевіривши матеріали кримінального провадження та додатково надані документи, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача ТОВ «Запоріжєвротранс» Адєлєва І.В. не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга представника цивільного відповідача ПАТ СК «Українська страхова група» Пешкова О.О. підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині ніким з учасників процесу не оскаржуються.

Твердження представника цивільного відповідача Адєлєва І.В. про те, що суд безпідставно стягнув з ТОВ «Запоріжєвротранс» на користь потерпілих матеріальну шкоду завдану обвинуваченим ОСОБА_2, оскільки останній на момент дорожньо-транспортної пригоди не перебував в трудових відносинах з цим підприємством, є безпідставними.

Вказані доводи були предметом розгляду в суді 1-ї інстанції та обґрунтовано судом визнані такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах кримінального провадження, а саме: договором оренди від 11.06.2012 року транспортного засобу «RENAULT MAGNUM», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом автовозом, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з екіпажем, що належить ОСОБА_2, строком на 1 рік; документами на автомобіль, в якому ТОВ «Запоріжєвротранс» вказана, як організація за якою зареєстрований вказаний автомобіль «RENAULT MAGNUM»; полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ 6871010 від 06.06.2012 року та № АЕ 0480234 від 19.11.2012 року, а також полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної система автострахування «зелена карта» № UA 004/8970161, № UA 004/8970163 від 15.06.2012 року, згідно яких страхувальником зазначеного транспортного засобу та напівпричепа є саме ТОВ «Запоріжєвротранс».

З додатково наданих представником потерпілих документів вбачається, що після вчинення ДТП, а саме 25.03.2013 року, директор ТОВ «Запоріжєвротранс» безпосередньо звертався до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» з заявою про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування, в якій зазначив, що автомобіль «RENAULT MAGNUM» належить його підприємству, а ОСОБА_2 управляв транспортним засобом на підставі наказу.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 в суді 1-ї інстанції зазначив, що включно до 21 березня 2013 року знаходився в трудових відносинах з ТОВ «Запоріжєвротранс» та за вказівкою диспетчера цього підприємства здійснив загрузку товару. Після вчинення ДТП він по телефону повідомив про це представника ТОВ «Запоріжєвротранс», який організував перевантаження товару з його машини на іншу та доставку товару безпосередньо до замовника.

Що стосується твердження Адєлєва І.В. про те, що 20.12.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Запоріжєвротранс» було розірвано договір оренди автомобіля «RENAULT MAGNUM» за згодою сторін шляхом підписання акту приймання-передачі даного транспортного засобу, як на підставу підтверджуючу відсутність між ними трудових відносин, то суд обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки з показів обвинуваченого ОСОБА_2 слідує, що обов'язковою умовою прийняття на роботу було одночасне написання заяви про звільнення та інших документів без зазначення дати.

Як зазначено в рішенні Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108 цс 13, відповідно до ст.ст.1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм

Верховний суд України також у цьому рішенні зазначив, що не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Що стосується додатково наданих документів доданих до апеляційної скарги, які не були досліджені в суді першої інстанції, то вони не спростовують наявності трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Запоріжєвротранс» на час вчинення ДТП, а тому не свідчать про безпідставне стягнення заподіяної шкоди саме з цього підприємства.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції зазначив, що надана та досліджена товарно-транспортна накладна від 19.03.2013 року була надана йому за вказівкою представника ТОВ «Запоріжєвротранс».

Твердження представника ПАТ СК «Українська страхова група» Пешкова О.О. про те, що сума страхового відшкодування ОСОБА_9 підлягає зменшенню, оскільки ОСОБА_2 було відшкодовано йому 23 000 грн., є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів провадження, потерпілий ОСОБА_9 в цивільному позові зазначив про заподіяну йому матеріальну шкоду незаконними діями на суму 89 050 грн. 19 коп., про що надав документальне підтвердження.

Приймаючи рішення про стягнення з ТОВ «Запоріжєвротранс» на користь ОСОБА_9 суми матеріальної шкоди завданої злочином, суд виходив з раніше відшкодованої суми обвинуваченим ОСОБА_2, а саме від 89 050 грн. 19 коп. та вирахував 17 000 грн.

В подальшому суму, яка залишилася - 72 050 грн. 19 коп., суд розподілив між ТОВ «Запоріжєвротранс» - 11 801 грн. 60 коп. та ПАТ СК «Українська страхова група» - 60 248 грн. 59 коп.

Інші кошти сплачені ОСОБА_2 в сумі 5 000 грн., суд обґрунтовано врахував в якості стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 2 500 грн.

Доводи представника цивільного відповідача ПАТ СК «Українська страхова група» про те, що потерпілим ОСОБА_8 були надані документи, які підтверджують обґрунтовані витрати на його лікування лише на 18 722 грн., а інші фіскальні чеки не можуть слугувати доказом понесених витрат на придбання лікарських засобів, оскільки не відомо ким саме було їх придбано, є безпідставними.

Апелянт не заперечує факту придбання цих лікарських препаратів саме для потреб потерпілого ОСОБА_8

Відсутність в цих документах даних про особу, яка їх придбала, не є підставою для зменшення суми для відшкодування.

Твердження апелянта про те, що квитанція про сплату медичного дослідження у сумі 1 062 грн. 60 коп. не відноситься до витрат на поховання потерпілої ОСОБА_11, є помилковими, оскільки ця витрата входить в комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини і не суперечать ст.2 Закону України «Про поховання та похорону справу» та ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, сума, яка стягнута судом з ПАТ СК «Українська страхова група» на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, підлягає зменшенню.

Як вбачається з пред'явленого позову потерпілий в обґрунтування своїх вимог про відшкодування матеріальної шкоди зазначив витрати: на лікування у сумі - 150 034 грн. 66 коп., за шкоду заподіяну майну - 84 799 грн. 90 коп., транспортування його доньки з м. Миколаєва до м. Києва - 1800 грн., на поховання - 10 042 грн. 90 грн., загалом на суму 246 677 грн. 46 коп.

Судом було постановлено стягнути з ПАТ СК «Українська страхова група» на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди витрачених на лікування і поховання в розмірі 100 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн., всього на загальну суму 150 000 грн., а залишок суми стягнуто з ТОВ «Запоріжєвротранс».

В матеріалах провадження, наявні документи надані потерпілим ОСОБА_8 на поховання його доньки в сумі 10 042 грн. 90 грн., що підтверджуються фіскальними чеками, накладною №84 від 01.07.2013 року та поясненнями самого потерпілого.

Між тим, витрати на лікування не підтверджуються документально на суму 2 570 грн. 36 коп., а тому підлягають зменшенню на зазначену суму.

Також не підтверджуються будь-якими доказами витрати на транспортування потерпілої ОСОБА_11 з м. Миколаєва до м. Києва у сумі 1800 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір суми, стягнутої з ПАТ СК «Українська страхова група» на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - до 145 629 грн. 64 коп.

Що стосується покарання, то воно призначено обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та пом'якшуючих покарання обставин.

Врахувавши всі обставини справи та дані про особу обвинуваченого, в тому числі й обставини на які вказує його захисник, суд призначив ОСОБА_2 покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст.286 КК України. На думку апеляційного суду, саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ОСОБА_2 нових злочинів.

Підстав вважати, що воно є надмірно суворим та не справедливим, немає.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для зміни вироку і звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, шляхом застосування положень ст.ст.75, 76 КК України немає.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника цивільного відповідача ПАТ СК «Українська страхова група» Пешкова О.О. підлягає частковому задоволенню, вирок суду зміні в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та представника цивільного відповідача ТОВ «Запоріжєвротранс» Адєлєва І.В. - задоволенню не підлягають.

Разом з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 подав клопотання про застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнення його від відбування призначеного покарання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 просили застосувати у відношенні ОСОБА_2 Закон України «Про амністію у 2014 році», наслідки якого були судом роз'яснені обвинуваченому.

Перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши підстави для застосування амністії та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно ст. 12 КК України.

Згідно п. «г» ч. 2 ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році», застосування цього Закону здійснюється відносно осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили, за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Як вбачається зі свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Іллічівськ Одеської області 19 березня 2002 року, актовий запис за № 122, обвинувачений ОСОБА_2 має неповнолітню дитину - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с.198).

Згідно ст.12 КК України, ОСОБА_2 вчинив злочин, який віднесений до тяжких злочинів вчинений з необережності, вирок суду першої інстанції щодо нього не набрав законної сили, він має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, відомості про позбавлення батьківських прав відсутні, не заперечує проти застосування у відношенні нього амністії, а тому відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» обвинувачений підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 532 КПК України, п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, представника цивільного відповідача ТОВ «Запоріжєвротранс» Адєлєва І.В. - залишити без задоволення.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання призначеного вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 березня 2014 року у виді 3 років позбавлення волі - звільнити.

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» Пешкова О.О. задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди - змінити

Зменшити розмір стягнення з цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди до 145 629 грн. 64 коп.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

судді: