Ухвала суду № 39171254, 04.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3898/13ц Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.Провадження № 22-ц/780/2373/14 Доповідач у 2 інстанції КулішенкоКатегорія 1 04.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: реєстраційна служба Вишгородського районного управління юстиції про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: реєстраційна служба Вишгородського районного управління юстиції про визнання майна особистою приватною власністю,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що він з відповідачкою з 20.12.1986 року, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_6. По теперішній час шлюб не розірваний, однак позивач зазначає, що з вересня 2013 року між подружжям припинені шлюбні відносини та він був змушений залишити спільне житло.

Вважав, що вказане майно є спільним майном подружжя, а тому він має право на його 1/2 частину. Згоди щодо добровільного поділу майна сторони не досягли.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги, і зазначив, що з часу реєстрації шлюбу сторони проживали в АДРЕСА_3 і він приймав участь у сплаті пайових внесків за вказане житлове приміщення. За спільні кошти в квартирі був проведений капітальний ремонт, внаслідок якого її вартість значно збільшилась. За спільні кошти подружжя була придбана побутова техніка.

Просив визнати квартиру АДРЕСА_6 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за позивачем та відповідачем право власності на вказану квартиру по 1/2 частині кожному, визнати капіталовкладення в ремонт квартири АДРЕСА_3 на загальну суму 41000 грн, стягнувши грошову компенсацію 1/2 частини вказаних коштів в сумі 20500 грн. з відповідача, визнати спільною сумісною власністю подружжя придбану побутову техніку на загальну суму 30000 грн., визнати за ним та виділити у користування холодильник LG, холодильник «Арістон», телевізор «відео 7» .

Відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_6 особистою приватною власністю, посилаючись на те, що спірна квартира не була придбана за спільні кошти подружжя, а придбана за кошти, які їй передала її донька ОСОБА_4 Зазначала, що відповідач ОСОБА_2 не надавав коштів на придбання спірної квартири.

Просила визнати квартиру АДРЕСА_6 її особистою власністю.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що сторони з 20.12.1986 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 29.09.2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, (посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, зареєстрований за № 1071) ОСОБА_3 купила у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_6 за 431 742 грн. (а.с.31-32).

Судом першої інстанції встановлено, що при укладені договору купівлі-продажу спірної квартири нотаріусом були роз'яснені сторонам положення ст. 60, 65 СК України щодо набуття квартири у спільну сумісну власність.

На підставі ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ набута, за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст..68, 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що до задоволення позовних вимог сторін підлягає лише вимога позивача про поділ квартири АДРЕСА_6. Інші позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив дійсний склад правовідносин та вірно застосував норми права.

Посилання апелянта на те, що спірна квартира є її особистою приватною власністю - безпідставні, оскільки вона набувалась в інтересах сім'ї, що підтверджується матеріалами справи.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: