Ухвала суду № 39171243, 11.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6880/13 Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.Провадження № 22-ц/780/2709/14 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 18 11.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 червня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

встановила:

у листопаді 2013 року до суду звернувся позивач з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 14 липня 2010 року позичив відповідачу 15 000 доларів США, а останній зобов»язався у строк до 20 листопада 2011 року повернути суму боргу, про що власноруч написав розписку, однак відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав.

Відповідач на неодноразові звернення позивача про повернення боргу заявив про неможливість виконання зобов»язання через відсутність коштів.

Таким чином, ОСОБА_2 змушений звернутися з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 15 000 доларів США, що станом на день звернення до суду за курсом НБУ еквівалентно 123 375 (сто двадцять три тисячі триста сімдесят п»ять) грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, в зв'язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом установлено, що 14 липня 2010 року ОСОБА_1 взяв в борг у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США, які зобов»язався повернути в строк до 20 листопада 2011 року, про що власноручно написав відповідну розписку.

Тобто, факт укладення між сторонами договору позики підтверджується розпискою позичальника.

Також судом встановлено, на вимоги ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за борговою розпискою ОСОБА_1 не повернув позивачу суму позики (а.с.10,11).

Згідно з ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підставі ч.2, ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в та в порядку, що встановлений договором.

Враховуючи, що на підставі зібраних доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав взяте на себе зобов»язання за укладеним із ОСОБА_2 договором позики, взяті у борг кошти не повернув, суд дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики.

Доводи апелянта в апеляційній скарзі про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку задовольнивши позов.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді