Ухвала суду № 39170668, 11.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10953/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А. Б. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2014 року м. Київ

Київського апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.

при секретарі: Приходько К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства культури України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Гурзуфської селищної ради (далі позивач) до Міністерства культури України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Гурзуфська селищна рада з позовом до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України № 405 від 14.05.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу,

Представник позивача не з'явився до судового засідання, що не заперечує розгляду справи за його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства культури України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» № 1383 від 27.11.2012 року до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку садово-паркового мистецтва за категорією місцевого значення внесено об'єкт культурної спадщини - Гурзуфський парк, вул. Ленінградська, 1 до вул. Набережної ім. Пушкіна, 5, смт. Гурзуф, Ялтинська міська рада, АР Крим, охоронний № 4826-АР.

Науково-проектною документацією з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам'ятки садово-паркового мистецтва «Гурзуфський парк» (надалі - науково-проектна документація) визначено: межі території пам'ятки орієнтовною площею 20,55 га; межі охоронної зони пам'ятки орієнтовною площею 12,45 га; межі зони регулювання забудови орієнтовною площею 75,81 га; межі 1 зони охоронюваного ландшафту орієнтовною площею 24,86 га; межі II зони охоронюваного ландшафту орієнтовного площею 6,88 га; межі зони охорони археологічного культурного шару орієнтовною площею 4,49 га.

На думку позивача, встановивши вказані зони відповідач змінив режим регулювання містобудування на відповідних територіях без відповідних погоджень з органами місцевого самоврядування та містобудування і архітектури та, змінивши категорію земель на відповідній території на «землі історико-культурного призначення», Міністерство порушило права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з науково-проектної документації, межі території пам'ятки складають орієнтовну площу 20,55 га. В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, загальна площа Гурзуфського парку на даний час складає 12,8485 га (ДП «Санаторій «Гурзуфський» - 12,03 га та санаторію «Пушкіно» (ВБФ «Гарант») було передано частину Гурзуфського парку, площею 0,8185 га), тобто Міністерством культури України було збільшено межі Гурзуфського парку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Пунктом 1.5. ДБН Б.2.2-3-2008 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження історико-архітектурних опорних планів, спеціальної науково-проектної документації для визначення історичних ареалів населених місць України, затвердженого Наказом Мінрегіонбуду України № 248 від 11 червня 2008 року, встановлено, що матеріали історико-архітектурного опорного плану, межі історичних ареалів є вихідними для розроблення або коригування зон охорони пам'яток. Історико-архітектурний опорний план і зони охорони пам'яток як взаємодоповнюючі документи доцільно замовляти, опрацьовувати, погоджувати, затверджувати і використовувати разом.

Пункт 12 «Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 318 від 13 березня 2002 року, передбачає, що визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Згідно пункту 4.4. ДБН Б.2.2-2-2008 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зо охорони пам'яток архітектури та містобудування» (на який є посилання у науково-проектній документації), погодження документації на пам'ятки національного значення здійснює місцевий орган з питань містобудування і архітектури і спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування і архітектури, а на пам'ятки місцевого значення - місцевий орган містобудування і архітектури (додатки Д, Е).

Як свідчать матеріали справи, листом Головного управління містобудування, архітектури та регіонального розвитку Ялтинської міської ради вих. № 01.1-01/3140 від 03.07.2013 року повідомлено, що погодження науково-проектної документації здійснено не було.

Оскільки межі пам'ятки та охоронних зон визначають на підставі відповідного проекту землеустрою, однак в матеріалах справи відсутні дані, що проект землеустрою розроблено у відповідності до законодавства та затверджено, колегія суддів вбачає порушення вимог законодавства зі сторони відповідача.

Крім того, пункт 2.2.1 Розділу 2 «Склад документації» ДБН Б.2.2-2-2008 встановлює вимоги до науково-проектної документації, згідно яких аналітичний розділ повинен містити, окрім іншого, обґрунтування складу і розміру зон охорони пам'ятки (пам'яток).

З матеріалів справи вбачається, що у науково-проектній документації, розробленій науково-дослідним інститутом, пам'ятко - охоронних досліджень, обґрунтування складу і розміру зон охорони пам'ятки відсутнє, аналітичний розділ містить лише опис меж охоронних зон.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновок сууд першої інстанції про безпідставність встановлення меж охоронних зон та інших зон з особливим статусом при розробці науково-проектної документації та прийнятті спірного наказу.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 25.11.2013 року, та не можуть бути підставою для їх скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства культури України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.