Рішення № 39169189, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5931/14 02.06.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 20 358,82 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Тагінцев А.В. (за довіреністю від 26.12.2013);

від відповідача: Басараб В.О. (за довіреністю від 30.12.2013);

В судовому засіданні 02 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

03.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вих. №Р/20801/13/1 від 31.03.2014 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Приватного акціонерного товариства 11"Страхова компанія "Нова" про відшкодування шкоди в порядку регресу 20 358,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 12.05.2014.

16.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро України від 14.04.2014 №7/2-28/10887 «Про страхове покриття».

В судовому засіданні 12.05.2014 оголошено перерву до 02.06.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 02.06.2014 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (далі за текстом - ПрАТ «СК «Провідна») та ОСОБА_3 (далі за текстом - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0653475/1006/13.

29.08.2013 в м. Києві на вул. Горького сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автомобіля марки «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу, автомобіля марки «Мазда», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 (страхувальник).

Позивач зазначає, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу «Мазда», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, було завдано механічних ушкоджень, відповідно до чого страхувальник зазнав матеріального збитку.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що у відповідності до Рахунку фактури №АМСС036642 від 09.09.2013 матеріальні збитки спричинені страхувальнику складають 21 358,82 грн. Виконуючи взяті на себе зобов'язання позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у повному розмірі.

Керуючись нормами чинного законодавства, позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу, однак станом на час розгляду справи відповідач страхове відшкодування не виплатив.

З огляду на вищевикладене, позивач звернуся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування за завдані збитки в розмірі 20 358,82 грн.

Відповідач не погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві, та керуючись правом, наданим чинним законодавством України звернувся до суду з відзивом. У відповідності до вказаного відзиву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на відсутність в матеріалах справи постанови Голосіївського районного суду м. Києва про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_3

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду. Крім того, Конституція України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості (ст. 62): "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Загалом нормативне опесередкування презумпції невинуватості при розгляді справ про адмістративні правопорушеня має фрагментарний характер - особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2013 в м. Києві на вул. Горького сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автомобіля марки «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу, автомобіля марки «Мазда», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3.

У відповідності до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16.09.2013 у справі №752/15830/13-п провадження №3/752/5753/13 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.09.2013 у справі №752/15852/13-п провадження №3/752/5769/13 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній документами, вказана ДТП 29.08.2013 сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п.п.2.3.Б, 16.4 Правил дорожнього руху України та водієм ОСОБА_4 п.п.16.5, 2.3б Правил дорожнього руху України.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Отже, виходячи із того, що шкода була заподіяна транспортним засобам в результаті ДТП 29.08.2013, яке сталося внаслідок спільних дій гр. ОСОБА_3 і гр. ОСОБА_4, які визнанні винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно, і до обох суб'єктів застосовано міру відповідальності у вигляді адміністративного стягнення, суд дійшов висновку, що розміри часток ступенів їх вини є рівними, тобто становлять 50 % з кожної із сторін.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП майнові інтереси гр. ОСОБА_4 застрахована у ПрАТ «СК «Нова», згідно Полісу №АВ/3312931, згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений полісом строк при настанні страхового випадку, який стався за участю транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

У відповідності до Рахунку фактури №АМСС036642 від 09.09.2013 та Страхового акту №1 2300020801 від 22.11.2013 матеріальні збитки спричинені страхувальнику складають 21 358,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що виконуючи взяті на себе зобов'язання позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 21 358,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0061173 від 27.11.2013, наявним в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи слідує, що позивачем було направлено на адресу відповідача заяви про відшкодування збитків в порядку регресу №Р/1006/13/1 від 16.01.2014 та №Р/1006/13/1 від 03.02.2014, в якій він просив відшкодувати суму заподіяних збитків у розмірі 21 358,82 грн., але сплати суми страхового відшкодування та належної відповіді не отримав.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню врховуючи вищевикладене.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином ПрАТ «СК «Нова» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Мазда», державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АВ/3312931), а до ПрАТ «СК «Провідна»» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за страховим договором №06/0653475/1006/13 від 30.01.2013, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання а також не надано заперечень, які б спростовували встановлені факти та доводи позивача. Крім того, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували сплату існуючої заборгованості.

Згідно із п. 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «Нова» (поліс №АВ/3312931) сума франшизи складає 1 000,00 грн.

Враховуючи факт вини водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєній ДТП 29.08.2013, було встановлено, що з відповідача підлягає відшкодуванню половина суми страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду в розмірі 10 179,41 грн. (з розрахунку 20 358,82 грн.: 2), а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми відшкодування підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору у сумі 913,50 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137, р/р 265003941501 відкритий в ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна", МФО 300120) страхове відшкодування за завдані збитки у розмірі 10 179,41 грн. (десять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 41 копійка) та витрати по сплаті судового збору у сумі 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.06.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало