Постанова № 39168283, 04.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 червня 2014 р. № 820/7519/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень скасувати рішення - висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.10.2013 року про розгляд заяви громадянина СРВ ОСОБА_2 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україну у зв'язку з досягненням 45-річного віку; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 17.07.2013 року про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_2, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.07.2004 року йому УГІРФО ГУМВС України в Харківській області було оформлено і видано посвідку на постійне місце проживання в Україні, серія НОМЕР_2 на підставі висновку УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 02.07.04 року. 18.07.2013 року у зв'язку із досягненням позивачем 45-річного віку позивачем було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області заяву від 17.07.2013 року про обмін посвідки, що передбачено п.9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. №251, з усіма необхідними документами. У лютому 2014 року позивачем було отримано висновок відповідача від 10.10.2013 року про розгляд заяви громадянина СРВ ОСОБА_2 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україну у зв'язку з досягненням 45-річного віку, яким, зокрема, скасовано рішення від 02.07.2004 року про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачеві. Позивач вважає, що рішення відповідача від 10.10.2013 р., у вигляді висновку, на підставі якого було скасовано рішення від 02.07.2004 р. про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачеві є протиправним, незаконним, необґрунтованим, такими, що порушує його права та свободи, і таким, що підлягає скасуванню. При цьому, позивач посилається на те, що з боку відповідача має місце повна відсутність всебічного вивчення питання щодо скасування дозволу на імміграцію позивачеві, спірне рішення прийнято не на підставі і не у спосіб, що передбачені законодавством України. Окрім того, відповідач не запросив позивача для надання будь-яких пояснень, перед прийняттям оскаржуваного рішення. Отже, позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги законодавства України, який регулює скасування дозволу на імміграцію.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі, в якому зазначив, що проти позову заперечує в повному обсязі.

Представник відповідача - Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких посилався на те, що в Управлінні Державної міграційної служби України у Херсонській області ОСОБА_2 за обліками не значиться, посвідкою на постійне проживання в Україні в УДМС України в Херсонській області не документувався, відсутні дані щодо шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Рішення від 28.02.2005 року про скасування дозволу на імміграцію в Україні ОСОБА_3 прийнято ВГІРФО Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений діючим законодавством, так як ОСОБА_3 був порушений порядок оформлення посвідки на постійне проживання на території України, оскільки заява на отримання посвідки була подана після закінчення терміну дії абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію». Зазначене рішення не оскаржувалось громадянкою СРВ ОСОБА_3 та є дійсним. Отже, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній доказами.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів за наявними в ній доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до висновку від 02.07.2004 року громадянину Соціалістичної Республіки Вєтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Хай Зионг, паспорт громадянина НОМЕР_3, виданий 09.04.2009 року, терміном дії до 09.04.2019 року, ВГІРФО УМВС України в Харківській області на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» надано дозвіл на постійне проживання в Україні та документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2, терміном дії безстроково. 02.07.2004 року в паспорті позивача для виїзду за кордон проставлено штамп УГІРФО ГУМВС України в Харківській області «Дозволено постійне проживання в Україні». Зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

18.07.2013 року у зв'язку із досягненням 45-річного віку позивачем через свого представника було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області заяву від 17.07.2013 року про обмін посвідки з доданими до неї документами, копії яких приєднані до матеріалів справи.

На вказану заяву Головним управлінням Державної міграційної служби України у Харківській області було надано відповідь № 4/11578 від 26.07.2013 року, в якій зазначено, що дозвіл на імміграцію в Україні ОСОБА_2 отримав на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», як особа, яка перебуває у шлюбі з іммігрантом. Також зазначено, що оскільки його дружина - громадянка СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, 28.05.2004 року була документована ВГІРФО УМВС України в Херсонській області посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 терміном дії - безстроково, буде направлений запит до УДМС України в Херсонській області з проханням надати інформацію про підтвердження або спростування факту видачі вищевказаної посвідки та інформації щодо її скасування. Рішення по суті поданої заяви буде прийнято після отримання зазначеної інформації (а.с. 19).

Листом Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 31.10.2013 року №4/17424 представника позивача було повідомлено, що громадянину ОСОБА_2 скасовано дозвіл на імміграцію 10.10.2013 року (а.с. 20).

Отримавши вказану інформацію, представник позивача неодноразово звертався до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області з адвокатськими запитами від 12.11.2013 року №13/12/08/13 та від 03.02.2014 року №07/03/02/14, в яких просив надати копію рішення про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_2 (а.с. 21-22).

Листом Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 14.02.2014 року №04/2478 (а.с. 23) представнику позивача було надіслано копію висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина СРВ ОСОБА_2.

Так, рішенням - висновком Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.10.2013 року про розгляд заяви громадянина СРВ ОСОБА_2 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україну у зв'язку з досягненням 45-річного віку скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 02.07.2004 року про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; вилучено посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 видану 02.07.2004 року на ім'я громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, для направлення її до ГУ ДМС України для подальшого знищення; а також прийнято рішення скасувати реєстрацію місця проживання громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та привести облікові документи у відповідність до вимог чинного законодавства, які зберігаються у житлових установах, а також у відділі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Харківській області; анулювати відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для його прийняття стало те, що посвідка на постійне проживання в Україні дружини позивача, громадянки СРВ ОСОБА_3, за наявності якої ОСОБА_2 надано дозвіл на імміграцію в Україну, була видана з порушенням абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» та 28.02.2005 року керівництвом УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію та анулювання її посвідки на постійне проживання в Україні.

Суд зазначає, що положеннями статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію", в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р., дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні обставини як на підставу застосування п. 6 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" для скасування дозволу на імміграцію позивачу.

Станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію позивачу ВГІРФО УМВС України у Харківській області здійснював перевірку наданих документів, будь-яких порушень законодавства не встановив та документував позивача посвідкою на постійне проживання.

З моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію, відповідачами таких обставин при розгляді справи не зазначено.

Доказів отримання відповідного подання з боку правоохоронних органів щодо розгляду питання про скасування позивачу дозволу на імміграцію до суду не надано.

Крім того, в порушення зазначених норм, питання про скасування дозволу на імміграцію розглядалось без запрошення позивача для надання пояснень, при винесенні оскаржуваного рішення не вивчались обставини, зокрема, наявність у позивача власної підприємницької діяльності, стабільного прибутку та тривалість терміну перебування в Україні.

Оскаржуване рішення було прийнято лише на підставі того, що 28.02.2005 року керівництвом УМВС України в Херсонській області у зв'язку з порушенням абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію та анулювання посвідки на постійне проживання в Україні дружині позивача, громадянки СРВ ОСОБА_3, що було підставою для надання ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну.

Посвідка на постійне проживання таким особам видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію.

Таким чином, дозвіл на імміграцію в Україну дружині позивача - ОСОБА_3 не надавався, оскільки Закон України "Про імміграцію", прийнятий 07.06.2001 року, передбачив набуття дозволу на імміграцію в силу цього Закону без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.

Отже, дружині позивача - ОСОБА_3 в силу дії зазначеного Закону щодо набуття права на дозвіл на імміграцію надана посвідка на постійне місце проживання в Україні без надання дозволу на імміграцію.

Інших підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання на території України НОМЕР_2 для подальшого знищення, а також проведення інших дій, пов'язаних з скасуванням дозволу на імміграцію, судом не встановлено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного рішення щодо скасування громадянці В'єтнаму ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання на території України НОМЕР_5 для анулювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення - висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.10.2013 року про розгляд заяви громадянина СРВ ОСОБА_2 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україну у зв'язку з досягненням 45-річного віку, є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню. Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 17.07.2013 року про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_2, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

Враховуючи вищезазначені положення та оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення та його скасування, яке фактично стало підставою для не здійснення позивачу обміну його посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням 45-річного віку, то суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 17.07.2013 року про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_2, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Враховуючи викладене вище, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення - висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.10.2013 року про розгляд заяви громадянина СРВ ОСОБА_2 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україну у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 17.07.2013 року про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_2, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови суду.

Стягнути з Державного бюджету України через УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, адреса: 61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, буд. 16) на користь ОСОБА_2 (61000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12.06.2014 року.

Суддя Піскун В.О.