Ухвала суду № 39167260, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/800/56324/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Логвиненка А.О.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013року

у справі №805/12403/13-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до реєстраційної служби Дебальцевського міського управління юстиції,

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Востокспецавтоматика",

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити

певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду з позовом до реєстраційної служби Дебальцевського міського управління юстиції, яким просила визнати протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Потрохова А. О. від 13.08.2013 року №4941068 про відмову позивачу у державній реєстрації права власності на приміщення у складі будівлі контори гаражу літер "Б-2", а саме, кімнати диспетчерської 23,8 кв.м., холу 50,8 кв.м., тамбуру 9,4 кв.м., технічного підпілля, яке знаходиться під ним, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язати провести державну реєстрацію права власності ФОП ОСОБА_4 на зазначені приміщення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013року у справі №805/12403/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у зазначеній справі, в задоволені позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості позивачем своїх вимог, оскільки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно мається запис про наявність за договором купівлі-продажу № 1137 від 03.07.2009року права власності ТОВ «Востокспецавтоматика» на 63/100 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 На підставі цього у відповідача були відсутні підстави для реєстрації за позивачем права власності на спірне нерухоме майно. Рішення державного реєстратора від 13.08.2013 року №4941068 про відмову у державній реєстрації права власності прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошував на відповідність судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Потрохова А. О. від 13.08.2013 року №4941068 відмовлено у державній реєстрації права власності: приватна, розмір частки 1 на нежитлові приміщення у складі будівлі (кімнати диспетчерської 23,8кв.м., холу 50,8 кв. м., тамбуру 9,4 кв. м., технічного підпілля, яке знаходиться під ними), розташованих: АДРЕСА_1 за ФОП ОСОБА_4

В рішенні вказано, що подані позивачем для реєстрації права власності документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: у лізингодавця - Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Донбасенергобуд» будівельно-монтажного управління «Вуглегірськенергобуд» право власності на вказане вище нерухоме майно припинено у зв'язку з його повним відчуженням.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджене оскаржене позивачем рішення, йому надано юридичну оцінку.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2004 року , державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

За пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 1 липня 2004 року у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011року № 703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Враховуючи обставину наявності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про права власності ТОВ «Востокспецавтоматика» на 63/100 частки нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що відмова у державній реєстрації права власності за ФОП ОСОБА_4 є законною та обґрунтованою.

Крім того, суд касаційної інстанції наголошує наступне.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, у даній адміністративній справі насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача (внаслідок вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного рішення).

В касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 вказує на невірне встановлення судами обставин справи, зокрема ТОВ "Востокспецавтоматика" не передано одноосібне приватне право власності на спірну будівлю. Така природа права власності, відповідно до припису ст. 358 ЦК України, характерна спільній власності. Крім того судами порушені норми матеріального права, а саме статей 334, 335, 357, 358, 367, 316, 317, 319, 320, 321,325, 328 ЦК України.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне. Питання наявності, виникнення, переходу права власності тощо, не може бути предметом розгляду адміністративними судами. Як вже вказувалось вище, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного рішення про відмову в задоволенні позову адміністративного позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішенням, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №805/12403/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: