Ухвала суду № 39167258, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/800/61672/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Логвиненка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Міністерства доходів і зборів України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року

у справі №826/9935/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ"

до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125000004/2013/110129/1 від 11лютого 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року у справі №826/9935/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська митниця Міністерства доходів і зборів України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищевказані рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу обладнання від 01 січня 2012 року №ZIAG-ZUK-2012 інвойсу від 11 лютого 2013 року №204472/406з Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" придбало у Компанії "Zeppelin International AG" (Швейцарія) товар (один б/у теле-скопічний навантажувач CATRPILLAR TH330B З КОВШОМ) вартістю 32 403,62 дол. США.

Товар подано до митного оформлення згідно з ВМД №125130000/2013/206615 від 11 лютого 2013 року та задекларовано його митну вартість відповідно статті 58 Митного кодексу України за першим методом (за ціною договору) в розмірі 259 002,13 грн. (32 403,62 дол. США).

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення наступні документи:

- декларацію митної вартості ДМВ-1 від 11 лютого 2013 року №125130000/2013/206615;

- договір від 01 січня 2012 року №ZIAG-ZUK-2012 купівлі-продажу обладнання;

- інвойс від 11 лютого 2013 року №204472/406 з перекладом на суму 32 403,62 дол. США;

- пакувальний лист від 11 лютого 2013 року до інвойсу №204472/406 з перекладом;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №177808 тощо.

Київською митницею Міністерства доходів і зборів України додатково витребувано у декларанта прайс-лист виробника, ВМД країни відправлення, висновок експертної організації щодо вартості товару, договір з третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, про що 11 лютого 2013 року зроблено відповідний запис на звороту першого аркушу ДМВ-1.

З урахуванням викладеного, виходячи з визначеної відповідачем митної вартості товару та визначено її на рівні 40 150 дол. США, про що 11 лютого 2013 року прийнято відповідне рішення №125000004/2013/110129/1.

Згідно статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Прийняття відповідачем вказаного рішення зумовлене ненаданням декларантом додаткових документів і невиконанням вимог статті 58 Митного кодексу України. Митну вартість придбаного товару визначено за резервним методом з урахуванням інформації згідно ВМД від 19 грудня 2012 року №110040000/2/8445.

Позивач подав до митного оформлення нову ВМД від 12 лютого 2013 року №125130000/2013/206693.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Згідно з частиною 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Також, статтею 54 Митного кодексу України, встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 Митного кодексу України (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судами встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що до дотримання позивачем вимог статті 53 Кодексу та надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару відповідних документів, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця - 32 403,62 дол. США, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України та підтверджують вартість транспортних витрат.

Подані декларантом документи чітко вказували на те, що поставка товару здійснювалася на умовах СІР-Київ (Інкотермс-2000), відповідно яких витрати на транспортування і страхування покладаються на продавця.

Декларантом не понесено додаткових витрат на транспортування, навантаження/вивантаження чи страхування та, відповідно, не включено ці витрати до складу митної вартості, а тому позивач не зобов'язаний був надавати такі документи.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (№26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу частини 2 статті 161 та частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених частиною 3 статті 53, частини 6 статті 54, частини 1 статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним статті 58 цього Кодексу.

Позивачем, подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України.

Колегія суддів вважає, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем доведено достовірність і повнота заявленої до митного оформлення митної вартості товарів за першим методом (за ціною договору).

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що цими судами допущені порушення норм процесуального права.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської митниці Міністерства доходів і зборів України - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року у справі №826/9935/13-а та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: