Ухвала суду № 39167198, 04.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/800/29506/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенко М.І., Приходько І.В.,секретаря судового засідання Гончар Н.О.,

представника відповідача Середяка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 року

у справі № 2а-1286/12/1370 (122909/13/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Арніка ЛТД»)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Арніка ЛТД» звернулось у лютому 2012 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2012 року № 0000032341.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова її правонаступником Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за січень 2011 року з питань взаєморозрахунків з ПП «Ардея-Тех», за результатами якої складено акт № 24/23-409/20777400 від 11.01.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «Арніка ЛТД» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3657,00 гривень.

Зокрема перевіркою встановлено, що ТОВ «Арніка ЛТД» включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період січень 2011 року ПДВ в сумі 3657,23 гривень по операціях з контрагентом ПП «Ардея-Тех», в якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за адресою реєстрації, що свідчить про неможливість фактичного здійснення ПП «Ардея-Тех» господарських операцій.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 року № 0000032341, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3658,00 гривень, з яких за основним платежем у розмірі 3657,00 гривень та за штрафними санкціями 1,00 гривня.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з висновками податкового органу, викладеними у відповідному акті перевірки, щодо укладення угоди між позивачем та ПП «Ардея-Тех» без мети настання реальних наслідків у зв'язку з відсутністю надання контрагентом послуг та поставки товару позивачу, що, за висновками податкового органу, свідчить про нікчемність договору, який не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався (ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржені судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що позивач належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Ардея-Тех» суду не представив, що позивачем не надано доказів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (шляхових листів, товарно-транспортних накладних, договору, витягу з журналу реєстрації довіреностей чи інших документів).

Проте такі доводи судів суперечать положеннями ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання судів на те, що, позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентом ТОВ «Ардея-Тех», не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, підлягає відхиленню, оскільки обставини реальності виконання договорів повинні встановлюватись судами під час розгляду спору на підставі дослідження належних та допустимих доказів, а не сторонами у справі, зокрема відповідачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити обставини реальності виконання господарських операцій на підставі допустимих доказів, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013 року у справі № 2а-1286/12/1370 (122909/13/9104) - скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригінало