Ухвала суду № 39167188, 04.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/800/10872/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Гончар Н.О.,

представника позивача Ричека В.В.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

представника прокуратури Турлової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року

у справі № 2а-14785/12/2670

за позовом приватного акціонерного товариства «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор» (далі - позивач, ПрАТ «СОК «Монітор»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС)

за участю прокуратури Подільського району м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «СОК «Монітор» звернулось у жовтні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Подільському район м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012 року № 0004232250, № 0004202250, № 0004212250 та № 0004252250.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 13.08.2012 року по 24.09.2012 року відповідачем, відповідно до наказів від 03.08.2012 року № 735 та від 11.09.2012 року № 960, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 01.10.2012 року № 407/22-511/30437959, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4, 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 10 953 612,00 гривень; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 641 140,00 гривень та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 743 032,00 гривні; п. 274.1 ст. 274, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, внаслідок чого занижено розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 296 119,70 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 року: № 0004232250, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 130 511,00 гривень; № 0004202250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 2 641 140,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 351,00 гривня; № 0004212250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення рядка 19 декларації та від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість у розмірі 743 032,00 гривні; № 0004252250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю за основним платежем у розмірі 296 119,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49 411,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 17.10.2012 року № 0004232250, № 0004212250 та № 0004202250, з висновками яких частково погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Медіа Ефект» було укладено договір № 13/08/09 від 13.08.2009 року про надання рекламних послуг в мережі Інтернет, з додатку до якого вбачається, що позивачу мали бути надані послуги з розміщення реклами в мережі Інтернет на сайтах google.com.ua та yandex.ru.

Факт надання послуг за зазначеним договором підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій та долученими до матеріалів справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого були надані послуги з розміщення реклами в мережі Інтернет на сайтах google.com.ua та yandex.ru в період з 13.01.2011 року по 28.02.2011 року на загальну суму 28 898,62 гривень та платіжними дорученнями, які свідчать про здійснення оплати за надані послуги.

Крім того, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «БК «Рідне місто» за договором № 17/10/011 від 25.10.2011 року про ремонтні роботи приміщення за адресою м. Київ, вул. Електриків 29а, фактичне виконання якого підтверджується підписаними сторонами договірною ціною на ремонт підвального приміщення позивача, що здійснювалось у 2011 році, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, платіжними дорученнями, які підтверджують факт перерахування позивачем коштів за виконані роботи.

Також, судами встановлено, що ТОВ «Продтранссервіс» було здійснено поставку продукції позивачу, а саме, морозива, що підтверджується видатковими накладними, за яке позивачем було перераховано кошти, що підтверджується, наявним у матеріалах справи, платіжним дорученням.

Крім того, судами встановлено, що у грудні 2011 року між позивачем та ТОВ «А-Струм» укладено договір підряду № 0612-1/11 від 06.12.2011 року, предметом якого є виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт на об'єкті замовника, а саме: спортивно-оздоровчий комплекс РП-10кВ по вул. Електриків, 29а, в м. Києві. Фактичне виконання робіт за зазначеним договором, встановлено судами попередніх інстанцій при дослідженні, долучених позивачем до матеріалів справи, підписаних сторонами договірними цінами, локального кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акту приймання виконаних будівельних робіт, а факт здійснення оплати за виконані роботи підтверджується дослідженими судами платіжними дорученнями.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо товарності та реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Медіа Ефект», ТОВ «А-Струм», ТОВ «БК «Рідне місто», ТОВ «Продтранссервіс».

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість посилань відповідача на акти, складені іншим податковим органом, оскільки відповідно до змісту зазначених актів під час їх складання не досліджувались правовідносини позивача з контрагентами ТОВ «Медіа Ефект», ТОВ «А-Струм», ТОВ «БК «Рідне місто», ТОВ «Продтранссервіс».

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ «Медіа Ефект», ТОВ «А-Струм», ТОВ «БК «Рідне місто», ТОВ «Продтранссервіс» мали реальний товарний характер, а правочини були безпідставно визнані відповідачем нікчемними.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ «Медіа Ефект», ТОВ «А-Струм», ТОВ «БК «Рідне місто», ТОВ «Продтранссервіс» мали реальний товарний характер, а тому позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за операціями із зазначеними контрагентами.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій правомірно скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 17.10.2012 року № 0004232250, № 0004212250.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0004202250 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) по контрагентам ТОВ «Медіа Ефект», ТОВ «А-Струм», ТОВ «БК «Рідне місто», ТОВ «Продтранссервіс».

Однак, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0004202250 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) по контрагенту ТОВ «Богдан-Електротранс», то колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Богдан-Електротранс» укладено Попередній договір купівлі-продажу нежилого будинку за № 1148 від 28.04.2011 року, відповідно до якого сторони у майбутньому, у строк до 31.12.2011 року зобов'язуються укласти та підписати договір купівлі-продажу нежилого будинку, а саме: нежилий будинок (літера А), що розташований в м. Києві по вул. Володимирській, 86 загальною площею 489,20 мІ. Відповідно до умов зазначеного договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання основного договору позивач зобов'язується перерахувати ТОВ «Богдан-Електротранс» протягом 6 банківських днів грошові кошти в сумі 15 810 000,00 гривень та зазначена сума розцінюється як аванс.

На виконання вимог Попереднього договору купівлі-продажу нежилого будинку за № 1148 від 28.04.2011 року позивачем перераховано ТОВ «Богдан-Електротранс» визначену суму коштів.

При цьому, 28.12.2011 року між позивачем та ТОВ «Богдан-Електротранс» було підписано Договір про внесення змін до Попереднього договору купівлі-продажу нежилого будинку, відповідно до якого, зокрема, внесено зміни до пунктів 1.1 та 2.1, а саме: змінено строк до якого може бути укладений та підписаний договір купівлі-продажу нежилого будинку та визначено зазначений строк до 28.04.2012 року.

На підставі чого, судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що з урахуванням змін внесених до Попереднього договору купівлі-продажу нежилого будинку, договір купівлі-продажу має бути укладений, підписаний та нотаріально посвідчений не пізніше 28.04.2012 року, а отже, на момент проведення перевірки строк підписання договору не пройшов.

Задовольняючи позов в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0004202250 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) по контрагенту ТОВ «Богдан-Електротранс», суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо товарності та реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Богдан-Електротранс».

Колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, з огляду на наступне.

28.12.2011 року між позивачем та ТОВ «Богдан-Електротранс» було підписано Договір про внесення змін до Попереднього договору купівлі-продажу нежилого будинку, відповідно до якого, зокрема, внесено зміни до пунктів 1.1 та 2.1, а саме: змінено строк до якого може бути укладений та підписаний договір купівлі-продажу нежилого будинку та визначено зазначений строк до 28.04.2012 року.

Як вбачається з акту перевірки від 01.10.2012 року № 407/22-511/30437959 перевірка ПрАТ «СОК «Монітор» проводилася з 13.08.2012 року по 24.09.2012 року, тобто після закінчення визначеного Договором про внесення змін до Попереднього договору купівлі-продажу нежилого будинку від 28.04.2011 року строку, а саме після 28.04.2012 року.

Судами попередніх інстанцій дані обставини не були взяті до уваги.

Крім того, в даному випадку, суди попередніх інстанцій, визнаючи правомірним податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0004202250, не дослідили обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Богдан-Електротранс», в результаті яких першим сформований податковий кредит з ПДВ та валові доходи і витрати спірного періоду, а саме: первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджували отримання платником податку доходів чи понесення витрат, в тому числі по сплаті податку на додану вартість. Не досліджено також питання правомірності нарахування грошових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2012 року № 0004202250 в розрізі з виявленими під час проведення перевірки порушеннями.

Встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Слід також зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 17.10.2012 року № 0004202250 підлягають скасуванню повністю з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 17.10.2012 року № 0004252250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 345 530,00 гривень, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Київською міською радою 30.12.2003 року укладено договори оренди земельної ділянки за № 1201 та № 1202, відповідно до яких передано в оренду на 2 роки земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 29-а, розміром 21868 мІ та 225 мІ для реконструкції з розширенням, подальшої експлуатації та обслуговування будівлі спортивного комплексу з благоустроєм прилеглої території. Відповідно до п. 2.2 зазначених договорів річна орендна плата за земельну ділянку встановлювалась у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки. Згідно з п. 2.6 зазначених договорів оренди земельної ділянки, розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до договору.

При цьому, відповідно до договорів про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.12.2006 року за № 754 та № 753 поновлено з 05.02.2004 року договори оренди земельної ділянки від 30.12.2003 року за № 1201 та № 1202 строком на 15 років без зміни умов договорів.

Задовольняючи позов в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0004252250, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що оскільки ПК України не містить норм, які б зобов'язували орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди, то позивач правомірно розраховував розмір річної орендної плати відповідно до розміру визначеного в договорах оренди земельної ділянки від 30.12.2003 року за № 1201 та № 1202, а відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем розміру річної орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 року, визначається розділом ХІІІ «Плата за землю» ПК України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПК України.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до норм ПК України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Враховуючи наведене, суди при вирішенні справи повинні дослідити умови договорів оренди землі комунальної власності щодо розміру орендної плати, яку зобов'язаний був вносити орендар, та дослідити обставини щодо внесення таких змін до спірних договорів.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 17.10.2012 року № 0004252250 підлягають скасуванню повністю з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року у справі № 2а-14785/12/2670 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 17.10.2012 року № 0004232250 та № 0004212250 - залишити без змін.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року у справі № 2а-14785/12/2670 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 17.10.2012 року № 0004252250 та № 0004202250 - скасувати та направити справу в цій частині позовних вимог на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. БухтіяроваСудді: (підпис) М. І. Костенко (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно

Помічник судді Паніотова В.Г.