Ухвала суду № 39167170, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/67543/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011

у справі № 2а/1770/2374/2011

за позовом Приватного підприємства «Лоція-91»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лоція-91» (далі по тексту - позивач, ПП «Лоція-91») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Рівненському районі Рівненської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000472351/0.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на рахунок позивача за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт №376/58/23-309/13983719 від 24.05.2011.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.05.2011 №0000472351/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011року в розмірі 7069,00 грн.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 200.5 ст. 200 розділу 5 Податкового кодексу України. При цьому податковий орган виходив з того, що згідно наданих документів ПП «Лоція-91» було здійснено придбання підрядних робіт, телефонного зв'язку, електроенергії, будівельних матеріалів та обладнання та з огляду на те, що надходження основних фондів позивача обліковуються на балансі підприємства, як не завершене будівництво, обсяг оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців позивача є меншим ніж заявлена сума бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Держбюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.5 ст. 200 Кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Разом з тим Податковим кодексом України не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

За визначенням пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» розуміються матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування в розмірі 7069,00 грн.

Від'ємне значення за лютий 2011 року виникло внаслідок перенесення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (за січень 2010 року, грудень 2008 року), що не брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування та виникли в січень 2010 року та грудень 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, що ПП «Лоція-91» здійснено придбання будівельних матеріалів, обладнання на виконання робіт за договорами генерального підряду та субпідряду, а також придбаних послуг: електроенергія, послуги з підготовки проектної документації, виконані будівельно-монтажні роботи, що пов'язані із будівництвом (реконструкцією) основних фондів, відповідно до розробленої проектної документації.

Зазначені роботи, а також придбання матеріалів здійснюється позивачем у зв'язку із будівництвом, на підставі проектної документації. Зокрема, проводиться реконструкція виробничих приміщень, що перебувають у власності позивача (дозвіл на виконання будівельних робіт №619 від 25.12.2005 та №499 від 30.07.2008). Відповідно до укладених договорів генеральним підрядником по виконанню реконструкції господарських та адміністративних будівель з добудовою нових цехів для виробництва в'язаних виробів (спец рукавиць) з покриттям їх латексом виступає ВАТ «Рембуд».

Факти понесених позивачем витрат підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, наданих послуг, виписками банку, квитанціями. Даний факт не заперечується відповідачем.

Тобто, протягом спірного періоду ПП «Лоція-91» здійснило придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів, внаслідок чого і відбулося декларування від'ємного значення податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

З огляду на зазначене, позивач не може бути позбавлений права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 7069,00 грн. на підставі п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено щодо необґрунтованості доводів відповідача, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», оскільки не відповідає нормам чинного законодавства.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 №893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

З матеріалів справи вбачається, що облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Проте, в даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Разом з тим, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров