Постанова № 3916693, 04.06.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

04 червня 2009 року №5/9/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,

суддів - Коршуна А.О.

- Баранник Н.П

при секретарі - Гулій О.Г.

за участю представників сторін:

прокурор - Киричок О.В.

позивача ОСОБА_1ОСОБА_2

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008 року у справі №5/9/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2007 року Відкрите акціонере товариство «ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від НОМЕР_1 та від НОМЕР_1

Постановою Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008 року у справі №5/9/08-АП адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що системний аналіз Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави для висновку, що право платника податків надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю взагалі не ставиться законодавцем у залежність від наявності у такого платника податків суми належного йому бюджетного відшкодування ПДВ. Видавати податковий вексель може будь-який платник податків, який виявив таке бажання. Наявність чи відсутність підтвердженої суми бюджетного відшкодування визначає лише спосіб погашення векселя. За наявності підтвердженої належної платнику суми бюджетного відшкодування яка дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому векселю, сума ПДВ по векселю включається платником податків до складу податкового зобов'язання того звітного періоду в якому векселі поставлені органу митного контролю і вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді. Тому суд прийшов до висновку, що податковим органом не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а також не доведено правомірності висновків викладених в акті перевірки вимогам чинного законодавства України

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначає, що постанова Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008 року у справі №5/9/08-АП прийнята з неправильним з'ясуванням обставин по справі та з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008 року у справі №5/9/08-АП та прийняти нову постанову, якою у позові Відкритому акціонерному товариству «ІНФОРМАЦІЯ_1» відмовити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в порушення абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон 168) позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій за спірний період включено суму ПДВ по податковим векселям, які погашені в порушення абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону 168 - включені до податкових зобов'язань декларацій з ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту.

Крім того, відповідач зазначає, що судом при вирішенні спору не враховано, що відповідно до діючого законодавства «підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування» - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки: (здійснених у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 року № 350). Таке визначення використовується виключно з метою погашення податкового векселя.

Крім того, довідки відповідача, на які посилається позивач були оформлені не на дату оформлення т податкових векселів, а на дату їх погашення.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права та просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи 27.04.2007р. працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі була проведена невиїзна документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_1" (код ЄДРПОУ 00213428) з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету узгоджених сум податку на додану вартість за період з 01.11.2006 по 31.01.2007р., про що складено акт № 178/08-02/00213428 від 04.05.2007р.

Всього невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення: абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997р. 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", в результаті чого: занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (від'ємне значення суми рядків 18 і 19) за листопад 2006р. на 1375222,0 грн. - завищено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27), з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20 - рядок 23, позитивне значення) за грудень 2006р. на 2 096 454,0 грн. ; занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25) за грудень 2006р. на суму 138 274,0 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27), з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20 - рядок 23, позитивне значеннями за січень 2007р. на 2 159 696,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення від НОМЕР_1, яким ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_1" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 927120,40 грн., у т. ч. за основним платежем - 63 242 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 863 878,40 грн. та податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 138 274 грн., вважається, що ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_1" добровільно відмовляється від отримання заниження в розмірі 138274 грн. як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу № 1/11-1356 від 25.05.2007р. до СДШ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі. Рішенням СДШ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі відНОМЕР_1 скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін та були прийняті податкові повідомлення-рішення відНОМЕР_1 та від НОМЕР_1 суми не змінювались.

Позивачем було подано скаргу до ДНА у Запорізькій області від 01.08.2007р. № 1/11-1847 на спірні податкові повідомлення-рішення., яку рішенням ДПА у Запорізькій області від НОМЕР_1 в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від НОМЕР_1 залишено без задоволення, вказане рішення без змін. Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 в частині збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8250 грн. скасовано.

За результатами оскарження прийняте податкове повідомлення-рішення від НОМЕР_1 визначене податкове зобов'язання не змінювалось та податкове повідомлення-рішення від НОМЕР_1 сума заниження бюджетного відшкодування 130 024 грн.

Після чого позивачем було подано скаргу до ДПА України на спірні податкові повідомлення-рішення від 05.10.2007р. № 1/11-2353 та скаргу № 1/11-2399 від 11.10.2007р.

За результатами розгляду скарг ДПА України прийнято рішення відНОМЕР_1 яким скарги залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Після чого позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від НОМЕР_1 та від НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 13 листопада по 22 грудня 2006р., на підставі п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", при імпорті товарів на митну територію України були надані органам митного контролю податкові векселі.

Усі зазначені векселі були включені до податкових зобов'язань позивача за листопад та грудень 2006 року, січень 2007р. (декларації з ПДВ прийняті СДПІ 12.12.2006р. за вх. № 12750, 19.01.2007р. вх. № НОМЕР_1. №НОМЕР_1 №НОМЕР_1) до рядка 6 та до переліку виданих податкових векселів в листопаді, грудні 2006 та січні 2007р. (розшифровка ряд. 6 декларацій), відповідно.

Згідно довідок №НОМЕР_1 та № НОМЕР_1, складених працівниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі до моменту подачі позивачем податкових декларацій до СДПІ, позивач має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1375233грн. за вересень місяць 2006 року (на 01.10.2006 р.) та 2459920 грн. за жовтень місяць 2006 року (на 01.11.2006 р.), всього на суму 3853135 грн.

Крім того, суд зазначає, що згідно з актами звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.10.2006 р., які підписані і з боку СДПІ, сума переплати позивача податку на додану вартість складає 1875894,00 грн., а станом на 30.11.2006р. 4520906,00 грн., що також підтверджує необхідну суму бюджетного відшкодування на дату поставки податкових векселів.

У зв'язку з вищевикладеним суд першої інстанції прийшов до висновку, що на дату поставки вищезазначених податкових векселів митному органу позивач мав підтверджені податковим органом суми бюджетного відшкодування, які є більшими ніж суми зобов'язань по зазначеним векселям, а тому правомірно відобразив їх суму у складі податкових зобов'язань звітного податкового періоду, в якому відбулася поставка векселя митному органу.

Проте, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 N 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за NНОМЕР_1(далі - «Інструкція») встановлений порядок нарахування в картках особових рахунків.

Пунктом 4.1 Інструкції встановлено, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:

податкові зобов'язання, самостійно визначені платником;

податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби;

штрафні (фінансові) санкції;

пеня; проценти за користування податковим кредитом.

Підпунктом 4.2.1 Інструкції встановлено, що податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, вносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Таким чином, нарахуванню в особових рахунках платників підлягають податкові зобов'язання, самостійно визначені платником податків саме у податковій декларації.

Інших документів, крім податкових декларацій, якими платник податку може самостійно визначити своє податкове зобов'язання і податковий кредит, і яке є підставою для нарахування органами державної податкової служби в особових рахунках податкових зобов'язань та податкового кредиту діючим законодавством не передбачено.

В тому числі, діючим законодавством не передбачено нарахування в особових рахунках платників податків окремо від податкових зобов'язань та кредиту, самостійно визначених платником податку у податковій декларації, зобов'язань та кредиту за податковими векселями.

З аналізу змісту податкової декларації з податку на додану вартість вбачається, що податкові зобов'язання та податковий кредит, що виникають у зв'язку з випуском, обігом та погашенням векселів, які видаються на суму податку на додану вартість є складовою частиною тих показників декларації, за якими здійснюється розрахунок податкових зобов'язань та податкового кредиту, результат якого зобов'язаний вносити до особових рахунків платників податків податковий орган на підставі наданих податкових декларацій.

Вказана позиція кореспондується із обов'язком контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у випадках, передбачених пп.4.2.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, в тому числі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Крім того,  в ідповідно до абз. 7 п.11.5 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування , яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що право платника податків надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю взагалі не ставиться законодавцем у залежність від наявності у такого платника податків суми належного йому бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки такий висновок не відповідає змісту абз. 7 п.11.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.8 вказаного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок підтвердження суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено пп.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Він передбачає здійснення податковим органом документальної невиїзної (камеральної) перевірки та позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Позивачем не надано доказів встановленого вказаною правовою нормою підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування яка обліковувалась в особовому рахунку позивача на на дату поставки податкового векселя органу митного контролю.

Відповідно до визначення, наданого в Методичних рекомендаціях щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів, викладених в листі ДПА України від 22.12.2005 N 25595/7/16-1517 {Із змінами, внесеними згідно з Листом ДПА України NНОМЕР_1} підтверджена податковим органом суму бюджетного відшкодування (далі - сума бюджетного відшкодування) - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки.

Сам лише факт обліку в особовому рахунку суми переплати з податку не може бути доказом того, що це є підтверджена податковим органом суму бюджетного відшкодування , оскільки як вже зазначалося вище, податковий орган зобов'язаний вносити до особового рахунку суми як податкових зобов'язань та кредиту, заявлених платником податку у податкових деклараціях без здійснення їх перевірки під час прийняття податкових декларацій.

Отже, законодавець обумовив виконання абз. 7 п.11.5 Закону України «Про податок на додану вартість» саме виконанням диспозиції вказаної правової норми - підтвердженням саме податковим органом, а не визначенням її платником податку у податковій декларації чи обліку у особовому рахунку, суми бюджетного відшкодування саме на дату поставки податкового векселя.

Крім того, вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною ухвалі Вищого адміністративного суду від 19.05.2009р. по справі №НОМЕР_1

Таким чином, на підставі викладеного та з врахуванням положень Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 р. N 1104, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, 202, п.3.ч.1.ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008 року у справі №5/9/08-АП - задовольнити .

Постанову Господарського суду Запорізької області від 12.02.2008 року у справі №5/9/08-АП - скасувати .

У позові відмовити.

Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.

Постанову складено в повному обсязі 18.06.2009р.

Головуючий суддя: М.П. Кожан

Судді: А.О. Коршун

Н.П. Баранник