Рішення № 39165972, 12.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/813/2014(м)

264/3283/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Мирошниченко Ю.М.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є. Категорія 30

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Песоцької Л.І., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

04 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі за текстом ПАТ «ММК ім.Ілліча») про відшкодування шкоди та просила стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 609,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що працювала оператором заправних станцій ПАТ «ММК ім. Ілліча», де 19 травня 2010 року при замірі залишків мастила в цистерні внаслідок руйнування сходів впала з драбини, в результаті чого отримала травму хребта і головного мозку, у зв'язку з чим втратила 60% професійної працездатності безстроково і стала інвалідом 3 групи, перенесла і натепер відчуває сильний фізичний біль та тривалі страждання, почуття страху, розгубленості та безпорадності. Постійні болі, запаморочення, обмеження рухливості при поворотах тулуба сприяють загальній слабкості, розбитості, дратівливості, порушенню сну, втомлюваність, навіть при нетривалій ходьбі, рухах, несила виконувати побутову роботу, яку змушені взяти на себе близькі, викликає почуття провини, сорому та безпорадності. Все це дезорганізує життя та негативно позначається на нервовій системі. Поганий настрій відображається на родині, в якій відчувається постійне напруження між нею та іншими членами сім'ї. У зв'язку з цим просила суд відшкодувати завдану їй моральну шкоду.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 50000 грн. та 507,48 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в дохід держави 500 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ПАТ «ММК ім.Ілліча» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким зменшити позивачці розмір відшкодування моральної шкоди до 20 000 грн. При цьому посилається на необґрунтованість і незаконність рішення, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності позивачки та її представника, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду не надавали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «ММК ім.Ілліча» Романенка А.В., який просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким зменшити позивачці розмір відшкодування моральної шкоди до 20 000 грн., перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд зазначив, що виходить з принципів розумності, поміркованості й справедливості, і вважає за необхідне стягнути з відповідача на відшкодування завданої позивачці моральної шкоди в розмірі 50000 грн..

З висновком суду першої інстанції в цій частині колегія суддів погоджується у зв'язку з тим, що він відповідає обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, і є обґрунтованим, підтверджується дослідженими судом і викладеними в рішенні доказами.

Судом встановлено, що позивачка працювала оператором заправних станцій ПАТ «ММК ім. Ілліча» (а.с. 10-11).

Згідно за актом № 50/1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), та акту (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 19.05.2010 р. об 11 год. 20 хв. у ПАТ «ММК ім. Ілліча» (форма Н-5), затверджених першим заступником генерального директора - Головного інженера ПАТ «ММК ім. Ілліча» 09.06.2010 р., травми оператора заправних станцій ПАТ «ММК ім. Ілліча» ОСОБА_2 у вигляді: забиття хребта і струсу головного мозку, отримані останньою при падінні з висоти 2,2 м внаслідок втрати рівноваги в результаті зсуву з місця верхнього краю сходів в момент коли ОСОБА_2 наступила на її верхню сходинку для проведення заміру залишків олії И-20 в цистерні № 2. Причиною нещасного випадку визнана незадовільна організація робіт з боку фахівців агроцеху щодо забезпечення безпечних умов праці при проведенні огляду та обслуговування ПММ у цистерні (а.с. 12-20).

02.08.2010 р. ОСОБА_2 обласною травматологічною лікарнею надано медичний висновок, яким встановлено діагноз: травма хребта і спинного мозку на виробництві 19.05.2010 р.: забій шийного, грудного і поперекового відділів хребта, післятравматичний радикуліт (а.с. 24), після чого позивачка пройшла лікування у відділенні вертебрології НДІТО з 19 серпня по 14 вересня 2010 року (а.с. 23). З 25 січня по 18 лютого 2011 року знаходилась на лікуванні в стаціонарі КЗ «Міська лікарня № 5» м. Маріуполя з приводу стану після перенесеної поєднаної травми (19.05.2010 р.): ЧМТ у вигляді стійкої цефалгії, вестібулоатаксії, правобічної пірамідальної недостатності; і травми хребта: забиття шийно-грудного відділу хребта, перелому поперечного відростка L1 хребця праворуч у вигляді посттравматичної шийної радікуломієлопатії зі стійким вираженим больовим, вертеброгенним, кореневим, мієлоішемічним синдромом, посттравматичної грудної попереково-крижової радикулопатії зі стійким вираженим больовим, вертеброгенним, кореневим, міотонічним синдромом, порушенням статико-динамічної функції хребта вираженого ступеня, посттравматичної грижі дисків С4-4, С5-6, С7-Тп-1, L5-S1 на фоні дегенеративно-дистрофічних змін у хребті (а.с. 21). З 27 червня по 08 липня того ж року лікувалась у КЗ «Маріупольська міська лікарня № 4», куди звернувся зі скаргами на болі у хребті, більше у поперековому відділі, слабкість верхніх та нижніх кінцівок праворуч, почуття оніміння у них, обмеження об'єму рухів у хребті. (а.с. 22).

За довідкою МСЕК позивачка є інвалідом 3 групи з утратою 60% професійної працездатності, що саме по собі є свідченням вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, оскільки інвалід за офіційним визначенням - це особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності (ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»). Доказом цьому, серед іншого, є факт звільнення позивачки у зв'язку невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи (а.с. 25, 11).

Згідно з вимогами ст..173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Нормами ст.ст. 23, 1167 ЦК України визначені загальні підстави відшкодування моральної шкоди, яка відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених законом. Одним з таких випадків є заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до положень ст..23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснено п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачка була травмована з вини відповідача. При вирішенні питання щодо розміру відшкодування суд першої інстанції керувався роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», і обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 50000 грн., тим самим частково задовольнивши позов.

Неможливо погодитись з доводами апеляції, що суд не встановив повністю обставини, які мають значення по справі, оскільки рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Тому колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про недоведеність позову, і у зв'язку з цим необгрунтованість рішення суду. Зі справи вбачається, що позивачка неодноразово проходила лікування у 2010, 2011 році саме у зв'язку із наслідками виробничої травми (а.с 21- 23), що спростовує твердження апелянта про недоведеність її вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був знизити розмір компенсації моральної шкоди, врахувавши виплату позивачці відповідачем матеріальної допомоги в розмірі 2600 грн, не впливають на правильність рішення суду, оскільки відповідачем не підтверджено, що така сума була виплачена їй саме у відшкодування моральної, а не матеріальної шкоди (а.с.46-48).

В апеляційній скарзі відповідачем не наведено доводів та фактів, які б не були предметом дослідження суду першої інстанції, або вплинули б на правильність його висновків щодо розміру відшкодування моральної шкоди та належали б до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує прийняття апеляційним судом рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, оскільки правильно встановивши обставини справи і правовідносини сторін, суд першої інстанції в частині відшкодування судових витрат дійшов висновків, які не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243,6 грн.. Вирішуючи питання про судовий збір, суд першої інстанції помилково визначив розмір судового збору в сумі 500 грн, виходячи з положень п.5 ст.1 Закону України «Про судовий збір», який встановлює розмір судового збору за подачу позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: про відшкодування моральної шкоди з ціною позову від 5 до 50 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру судового збору.

З урахуванням наведеного, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, колегія суддів підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, але вважає за необхідне змінити рішення в частині розміру судового збору, стягнувши з відповідача на користь держави 243,6 грн, тим самим задовольнивши апеляційну скаргу відповідача частково.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2014 року змінити в частині розміру судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь держави у відшкодування судового збору 243,6 грн..

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :