Постанова № 39164412, 11.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 910/25310/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Мірошник М.М., дов. від 17.03.2014 №31,

від відповідача Коцюба А.Є., дов. від 05.06.2014,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014

(дата підписання - 28.03.2014)

у справі №910/25310/13 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 107 Голосіївського району"

про стягнення 240549,68 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 107 Голосіївського району" (далі - відповідач) про стягнення 240549,68 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 170804,62 грн основного боргу, 5250,36 грн пені, 1046,33 грн 3% річних, 8540,23 грн штрафу та 3704,46 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача 54908,14 грн, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Суть апеляційної скарги зводиться до того, що відповідач зобов'язаний платити позивачу за надання послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.06.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 28.04.2014) позивачу та відповідачу - 29.04.2014, долучені до матеріалів справи.

11.06.2014 у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача 54908,14 грн, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено у ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір №08130/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.07.1994 за №165/374 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №403/6691 (в подальшому - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1.1 договору облік поставленої води здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількість стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води (п.2.1.4 договору).

Відповідно до п.2.1.2 договору зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача. У разі, якщо відповідач не забезпечить присутність свого представника для зняття показів, дані, що зняті позивачем, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Як зазначено у п.2.2.1 договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідні до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору позивач доводить нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача (п.2.2.2 договору).

Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов`язаний у 10-ти денний термін з дня направлення позивачем розрахункового документа до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.

Договір укладено на рік з правом пролонгації (п.7.1 договору).

У статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

З наявного в матеріалах справи розрахунку позивача (а.с.12 т.1) та зведеного акта звірки між сторонами (а.с.25 т.2) вбачається, що відповідачу у період з 01.04.2013 по 30.09.2013 було надано послуг на загальну суму 1031711,24 грн (з врахуванням перерахунків на суму 6633,48 грн),

754389,79 грн за питну холодну воду та стоки (коди 1-1601, 1-1717, 1-1718) та

270687,97 грн за питну воду, що йде на підігрів та стоки (код 1-51601),

з яких оплачено відповідачем 809706,81 грн, в результаті чого у нього утворилась кредиторська заборгованість в сумі 222004,43 грн, з яких 135187,92 грн за питну холодну воду та стоки та 86816,51 грн за питну воду, що йде на підігрів та стоки.

180000,00 грн (120000,00 грн за питну холодну воду та стоки й 60000,00 грн за питну воду, що йде на підігрів та стоки) зараховано позивачем в погашення боргу за попередні період (в зв'язку з відсутність призначення платежу при оплаті).

Слід зауважити, в розрахунку позивач зазначає, що за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 надав відповідачу послуги постачання питної води, що йде на підігрів (код 1-51601) на суму 270687,97 грн (118489,82 грн - питна вода (стоки) та 152198,15 грн - питна вода (вода), з яких сплачено 186326,42 грн. Тому, борг становить 86816,51 грн (з яких 35616,70 грн - питна вода (стоки) та 51199,81 грн - питна вода (вода) з врахуванням 2454,96 грн перерахунку).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (на підставі, якого втратили чинність Правилами користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ними за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

В матеріалах справи відсутні докази, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні).

Таким чином, відповідач не має змоги контролювати обсяги холодної води для підігріву, що надаються в теплові пункти ПАТ "Київенерго", та їх використання оскільки лічильники холодної води для підігріву встановлено в виносних теплових пунктах, до яких відповідач доступу не має. Теплові пункти в основному є груповими, лічильники, встановлені в них, обліковують витрати води в декількох будинках та зовнішніх мережах, по яких гаряча вода подається в будинки і які не контролюються та не обслуговуються відповідачем. Нарахування мешканцям проводяться за надані послуги з централізованого гарячого постачання по тарифу гарячої води. Тому, відповідач не може приймати до уваги обсяги холодної води, яка ним безпосередньо не використовується, не обліковується, не контролюється і на отримання якої договір не укладався.

З розрахунку позивача вбачається, що він нараховував суми до сплати за воду, яка надходить для підігріву до бойлерів, що не перебувають на балансі відповідача. Однак, суд першої інстанції вірно зазначає, що договір між позивачем та відповідачем передбачає постачання питної води і не містить зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його балансі, у вигляді гарячої води.

Крім того, договір між відповідачем та ПАТ "Київенерго" щодо обслуговування бойлерів не укладався, а дійсний договір між позивачем та відповідачем від 02.01.2008 №08130/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не регулює відносини між позивачем та відповідачем з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої та сплати її споживчої вартості за приладом обліку, встановленого на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно абонентський номер 1-51601. Зміни до договору сторонами не вносились.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки підстави позову пов'язані з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленої питної води, а постачання холодної води та її оплата для виготовлення гарячої не регулюється умовами договору, то визначення вартості наданих послуг повинно здійснюватися виходячи з даних показника лічильника, зареєстрованого за абонентськими номерами 1-1601, 1-171, 1-1718.

Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.04.1997 №478 створено КП "ГІОЦ" КМДА, яке здійснює розщеплення та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги, які поступили на розподільчий рахунок КП "ГІОЦ" за надані третьою особою і підприємствами-виробниками (виконавцями) житлово-комунальні послуги. Розщеплення платежів населення здійснюється КП "ГІОЦ" відповідно до даних, наданих третьою особою у дислокації.

Складова вартості "холодної води" та "теплової енергії для підігріву холодної води" у такій комунальній послузі як "гаряча вода" вирахуовується КП "ГІОЦ" із платежів споживачів за комунальну послугу "гаряча вода" розрахунковим шляхом.

Так, платежі споживачів за комунальну послугу "гаряча вода" розщеплюються на три складові: "холодна вода для підігріву", "теплова енергія для приготування гарячої води", витрати балансоутримувача бойлера на утримання його, де здійснюється виробництво послуги "гаряча вода".

Складова "холодна вода на підігрів" направляється на рахунок ПАТ АК "Київводоканал", складова "теплова енергія для приготування гарячої води" - на рахунок ПАТ "Київенерго", яке надає до бойлера теплову енергію для приготування гарячої води в якості оплати вартості теплової енергії.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Як зазначено у ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2.6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги з централізованого постачання гарячої води повинні відповідати вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Таким чином, виставлення ВАТ АК "Київводоканал" платежів за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води, є порушенням законодавства. Оплата води, що йде на підігрів, яку вимагає ВАТ АК "Київводоканал", не відповідає Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки ПАТ "АК "Київводоканал" не має достатніх правових підстав здійснювати нарахування за питну воду, що йде на підігрів, тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині існування заборгованості за послуги з постачання питної води та прийняття стічних вод в сумі 170804,62 грн, з яких 135187,92 грн за постачання та водовідведення холодної води та 35616,70 грн за стоки води, яка йде на підігрів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 51199,81 грн боргу за постачання питної води, що йде на підігрів.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У пункті 4.2 договору зазначено, що у разі порушення строків виконання зобов'язань по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплачених рахунків в повному розмірі.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника (п.4.6 договору).

ПАТ АК "Київводоканал" просить стягнути з відповідача 1275,96 грн 3% річних (778,47 грн 3% річних за холодну воду та її відведення, 497,49 грн 3% річних за воду, яка йде на підігрів та її відведення), 6169,06 грн пені (3742,70 грн за холодну воду та її відведення, 2426,36 грн пені за воду, яка йде на підігрів та її відведення) та 11100,22 грн 5% штрафу, нарахованих на суму боргу 222004,43 грн.

Враховуючи часткове стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції здійснив перерахунок сум пені, штрафу та 3% річних та стягнув 1046,33 грн 3% річних, 8540,23 грн 5% штрафу та 5250,36 грн пені, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги ПАТ "АК "Київводоканал" частково.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі №910/25310/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/25310/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій