Ухвала суду № 39158940, 30.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2014 рокусправа № 808/4211/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екосервіс-Т» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі №808/4211/13-а за позовом Приватного підприємства «Екосервіс-Т» до про Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Екосервіс-Т» (далі по тексту - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту - Відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012р. №0000222201-2959 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 781 178,00 грн. та від 11.03.2013 № 0000022201 яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 809 244,00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №808/4211/13-а. (т.1., а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі №808/4211/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя - Нечипуренко О.М.) (т.5, а.с.165-169)

Позивач - Приватне підприємства «Екосервіс-Т», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі №808/4211/13-а та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач вказує на ту обставину, що суд першої інстанції не надав правової оцінки факту неправомірності дій Відповідача в частині визнання останнім правочинів нікчемними.

Відповідач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не сповістив, з заявою про розгляд справи за його обов»язковою участю - не звертався.

За таких обставин, з урахуванням думки представника Позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника Відповідача.

Представник Позивача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника Позивача по справі, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Скасування податкових повідомлень-рішень №0000222201-2959 від 26.12.2012р. та №0000022201 від 11.03.2013р. - є предметом судового спору.

Сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи, заперечень не заявляли.

Суд розглядає справу в межах апеляційного оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач дійшов законних та обґрунтованих висновків в ході перевірки та правомірно виніс оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 19.11.2012 року по 07.12.2012 року фахівцями Відповідача було проведено виїзну планову документальну перевірку Позивача по даній адміністративній справі з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами котрої було складено акт перевірки від 14.12.2012 року № 896/22/36409010.

З наданої суду ксерокопії згаданого Акту вбачається, що Позивачем були допущені наступні порушення:

- п. 5.1, п. 5.39. п.п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств ", із змінами та доповненнями, та п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 990507 грн., в т.ч. за 2010 рік 362271 грн., за І квартал 2011р. - 24839 грн., за ІІ-ІV квартали 2011р. - 213625 грн., за 9 місяців 2012р. - 158352 грн.

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 646260 грн., в т.ч. по періодам: за квітень 2010р. - 20200 грн., за травень 2010р. - 16502 грн., червень 2010р. - 33728 грн., за липень 2010р. - 9569 грн., за серпень 2010р. - 153333 грн., за вересень 2010р. - 31645 грн., за листопад 2010р. - 66119 грн., за грудень 2010р. - 96721 грн., за березень 2011р.- 19871 грн., квітень 2011р. - 19000 грн., за травень 2011р. - 11183 грн., червень 2011р. - 56550 грн., за листопад 2011р. - 35033 грн., за грудень 2011р. - 63995 грн., за січень 2012р. - 3342 грн., за березень 2012р. - 22517 грн., за квітень 2012р. - 29220 грн.. за травень 2012р. - 33136 грн., за червень 2012р. - 62596 грн.

За результатами вищезазначеної перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 року № 0000212201-2958, яким ПП "Екосервіс-Т" нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 809 244,00 грн., з них за основним платежем 759 087,00 грн., за штрафними санкція ми 130 157,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 року № 0000222201-2959, яким ПП "Екосервіс-Т" нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 781 178,00 грн., з них за основним платежем 646 260,00 грн., за штрафними санкціями 134 918 грн.

За результатом адміністративного оскарження рішенням ДПС у Запорізькій області від 07.03.2013 податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 № 0000222201-2959 було скасовано в частині зайво застосованих штрафних санкцій в сумі 3 грн., в зв»язку з чим Токмацькою ОДПІ Запорізької області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 № 0000022201, яким ПП "Екосервіс-Т" збільшено суму грошового зобов'язання на 781 175,00 грн., з них за основним платежем 646 260 грн., за штрафними санкціями 134 915,00 грн.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Податковим кодексом України; Законом України «Про податок на додану вартість»; Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За приписами п.14.1.18, п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. Зазначеного Кодексу - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України встановлено - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до:

- п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, визначено, що податкова накладна видається платником податку , який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

- пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 вказаного Закону визначено - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку-покупця, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, безспірно позбавляють покупця права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками сум податку до бюджету, у т.ч. по ланцюгу постачання товару тощо, у Податковому кодексі України не передбачено.

Таким чином, податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/отримання ним товару, та повинен підтверджуватися податковою накладною.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів берее до уваги ту обставину, що здійснені операції (товарність операцій) ТОВ «Абсолют АМ», ПП „УПТК -Агро" ТзОВ «Галицька Деревообробна Група», ФОП ОСОБА_2 по реалізації товарів Позивачу не підтверджуються з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В зв'язку з вказаним, колегія суддів вважає, що посадові особи ТОВ «Абсолют АМ», ПП „УПТК -Агро" ТзОВ «Галицька Деревообробна Група», ФОП ОСОБА_2 не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи те, що ТОВ «Абсолют АМ», ПП „УПТК-Агро", ТзОВ «Галицька Деревообробна Група», ФОП ОСОБА_2 не мали податкових зобов'язань з ПДВ в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185 Податкового Кодексу Українито вони, відповідно, і не мали права виписувати податкову накладну, так, як відповідно до п. п. 7.2.3 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.4 Податкового Кодексу України - Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

На підставі чого колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені податкові накладні виписані в порушення п. п. 7.2.3 3 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 201.4 Податкового Кодексу України.

Колегія суддів вважає, що Позивачем не доведено факт виконання договорів

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що всі операції купівлі-продажу з вищевказаними контрагентами за участю ПП «ЕКОСЕРВІС-Т» не спричиняють реального настання правових наслідків.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності завищення Позивачем податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною превіркою встановлено завищення Позивачем валових витрат по операціям з підприємствами-контрагентами: ТОВ «Техпромприбор С.В.», ТОВ „Гвід-Л", ТОВ „А-ПЛЮС", ПП „Реалтех-СК", ТОВ „Сонце град", ТОВ „ЗМС Р№1 Сатурн", по яким не підтверджена поставка у зв'язку з недекларуванням останніми податкових зобов'язань по ПП „Екосервіс-Т" - Позивачем по справі, у зв'язку з ненаданням ними податкових декларацій по податку на прибуток та податку на додану вартість за відповідні періоди взаємовідносин.

Згідно п. 138.2 ст.138 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складну валових витрат, згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються:

суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №167, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 (далі - «Порядок заповнення податкової накладної»), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У разі заповнення іншою особою, згідно з абз.1 п.5 «Порядку заповнення податкової накладної», така податкова накладна вважається недійсною.

Крім того, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної» встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг»), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг») і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно - матеріальних цінностей та іншого майна, які порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоду державі, власникам, іншим юридичним та фізичним особам.

Враховуючи те, що договори, укладені Позивачем у перевіряємий період з ТОВ "Абсолют АМ", ПП "УПТК-Агро", ТзОВ "Галицька деревообробна група", ОСОБА_2 та ТОВ "Агропромислова компанія" порушують публічний порядок та є нікчемними, останній не мав права на податковий кредит сформований на підставі податкових накладних отриманих від зазначених контрагентів та ним безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбання товару (робіт. послуг) від ТОВ "Абсолют АМ", ПП "УПТК-Агро", ТзОВ "Галицька деревообробна група", ОСОБА_2 на виконання недійсного правочину в силу закону (нікчемного правочину).

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з доводами Позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки наявність у покупця, в даному конкретному випадку - Позивача по справі, належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, та валових витрат зокрема податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, наприклад у випадку, коли не проводилися самі операції тощо. Зокрема, обов'язково повинно бути досліджено та з'ясовано, чи сплачувались податки продавцями товару та чи мали операції з надання послуг реальний характер.

Колегія суддів вважає, що Відповідачем доведено належним чином факт проведення операцій із придбання та реалізації продукції Позивачем та зазначеними в справі контрагентами, які не мали реального характеру.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 29 серпня 2013р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екосервіс-Т» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013р. у справі №808\4211\13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 12 травня 2014р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна