Ухвала суду № 39158897, 04.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 року

справа № 808/926/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі №808/926/13-а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкосгруп»

до

про

Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкосгруп» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №00000212302/6484 від 27 квітня 2011 року. (а.с.3-6)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року відкрито провадження у справі №808/926/13-а. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на нормах законодавства України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі №808/926/13-а адміністративний позов задоволено. (суддя – Сіпака А.В.) (а.с.107-109)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач не довів правомірність свого рішення, а його заперечення на позов не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі №808/926/13-а та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що висновки фахівців відповідача ґрунтуються на законодавстві, а податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 16 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 року, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкосгруп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у серпні 2010 року, результати якої оформлено актом №1/23-252/35147243 від 04 січня 2011 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем вимог п.4.3 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

27 квітня 2011 року відповідачем на підставі акту перевірки №1/23-252/35147243 від 04 січня 2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення №00000212302/6484, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 37486 грн.

У відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що прутка з легованої інструментальної сталі, без подальшої обробки крім кування, смуги ковані, у зв'язку з реалізацією якої виникло бюджетне відшкодування, не перебувала під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль, у відповідності до ст. 43 Митного кодексу України, закінчився до продажу даного товару.

У відповідності до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи, зокрема. з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (підпункт 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вищезгаданого Закону).

Згідно ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Статтею 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.

У відповідності до п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 цього Закону).

Відповідачем не доведено, що ціни продажу товару позивачем, були нижчими за звичайні з урахуванням того, що відповідачем при визначенні звичайних цін використовувались договори у не співставних умовах, зокрема, не співпадали кількість (обсяг) товару та умови платежів, а тому ціни, за якими позивач реалізовував вказаний товар, являються звичайними.

Крім того законодавством не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Також відповідачем не надано підтвердження того, що при визначенні звичайних цін були виконані вимоги до процедури, передбачені підпунктом 1.20.8 та підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено обґрунтованість його висновків про те, що договірна ціна на реалізований позивачем товар більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на неї.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 01 квітня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі №808/926/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 06 червня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна