Постанова № 39155075, 06.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 р. Справа № 804/3672/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Зелена О.А.

представника відповідача - Рябоконь С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веесві - машинобудівний завод» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веесві - машинобудівний завод» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог від 17.04.2014 року просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.11.2012 року № 0104912301, № 0104932301 та від 21.01.2013 року № 0000092301.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі висновків, викладених в акті перевірки від 22.10.2012 року № 4412/22-4/31929927, винесено податкові повідомлення - рішення від 02.11.2012 року. За результатами адміністративного оскарження Державною податковою службою у Дніпропетровській області прийнято рішення від 18.01.2013 року № 234/10/10-25 про залишення без змін оскаржуваних рішень та збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, що стало підставою прийняття податкового повідомлення - рішення від 21.01.2013 року № 0000092301. Позивач з зазначеними рішенням не погоджується, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки, що стали підставою для їх прийняття не відповідають дійсності, господарська діяльність здійснювалась у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та надала суду пояснення відповідно до обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 22.10.2012 року № 4412/22-4/31929927. Отже підстав для задоволення позову не має.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веесві - машинобудівний завод» зареєстроване, як юридична особа 14.05.2002 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В період з 29.08.2012 року по 15.10.2012 року працівниками Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Веесві - машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої 22.10.2012 року складено акт № 4412/22-4/31929927.

Згідно висновків вказаного акту встановлено наступні порушення:

1. п.п. 4.1.1 п.4.1 п.п. 4.1.5 ст. 4 п.5.9 ст. 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.1 ст. 137 ст. 153, п.153.1 п.п. 153.1.3 Податкового кодексу України, п.5.1. п.п. 5.2.1 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 600 680,20 грн., у тому числі за:

4 квартал 2010 року в сумі 10 631,11 грн.

2 квартал 2011 року в сумі 265 221,40 грн.

2-4 квартал 2011 року в сумі 312 759,47 грн.

1 квартал 2012 року в сумі 12 068,22 грн.

2. ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.7, п.201.4,п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 539 108,8 грн., а саме:

квітень 2010 року - 60 704,48 грн.

травень 2010 року - 10 684,20 грн.

червень 2010 року - 39 274,00 грн.

липень 2010 року - 14 833,20 грн.

серпень 2010 року - 33 019,30 грн.

вересень 2010 року - 817,11 грн.

жовтень 2010 року - 3977,75 грн.

листопад 2010 року - 16 463,00 грн.

грудень 2010 року - 2491,04 грн.

січень 2011 року - 26 874,62 грн.

лютий 2011 року - 38 124,00 грн.

березень 2011 року - 8388,26 грн.

серпень 2011 року - 137 916,92 грн.

вересень 2011 року - 6480,87 грн.

жовтень 2011 року - 28 201,40 грн.

листопад 2011 року - 76 207,63 грн.

грудень 2011 року - 23 157,63 грн.

січень 2012 року - 11493,38 грн.

3. пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. 4.2.1 п.4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 і пп. 8.1.2 ст. 8, п.17.2 ст. 17, п.19.2 ст. 19 пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України № 889-IV та п.164.1 ст.164, пп.164.2.2, п.164.2 ст.164 пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб в період, що перевірявся, на загальну суму 7 839,24 грн. податку.

4. п.3.1 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу (товарного або касового чека, квитанції прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 216,02 грн. Відповідальність передбачена ст.1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» - за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 216,02 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками, позивачем 01.11.2012 року подано заперечення на акт перевірки.

07.11.2012 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0104912301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 655 540,29 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 539 108,79 грн. та за штрафними санкціями - 116 431,50 грн., та № 0104932301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 660 505,25 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 654 479,42 грн. та за штрафними санкціями - 5 675,83 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 18.01.2013 року № 234/10/10-25 податкові повідомлення - рішення від 07.11.2012 року № 0104912301 та № 0104932301 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток залишено без змін та на 166 057,13 грн. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Рішенням ДПС України від 25.02.2013 року 2874/6/10-2115 вищевказані рішення залишено без змін.

Окрім того з матеріалів справи судом встановлено, що під час розгляду первинної скарги ДПС у Дніпропетровській області доручила Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська провести позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Веесві - машинобудівний завод», за результатами якої 15.01.2013 року працівниками Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська складено акт № 122/22-4/31929927 «Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Веесві - машинобудівний завод» в частині нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.04.2010 року по 31.03.2012 року».

На підставі вказаного акту 21.01.2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0000092301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 166 107,46 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом товариства з обмеженою відповідальністю «Веесві - машинобудівний завод» грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

З актів перевірки від 22.10.2012 року № 4412/22-4/31929927, від 15.01.2013 року № 122/22-4/31929927 та матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Соулік», ТОВ «Слай. К», ТОВ «НВФ «Агат», ТОВ «Новік-Профі», АТЗТ «Укрметалпром», ПП «Ясінь», ТОВ «Ліга» та про виявлення факту заниження податку на прибуток, у зв'язку виявленими порушеннями декларування валових доходів та витрат.

Досліджуючи надані до суду первинні документи судом встановлено наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з АТЗТ «Укрметалопром» суд зазначає.

31 січня 2011 року було укладено договір поставки № 3101 між Акціонерним товариством закритого типу « Укрметалопром» (постачальник) з одного боку, та ТОВ «ВЕЕСВІ - МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (покупець) з іншого боку, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом «продукція», сортамент, кількість, якість та ціна якої визначена в Специфікації (Специфікаціях), які оформленні у вигляді додатків до цього договору та є його невід'ємною частиною або у рахунках - фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов даного договору та його невід'ємною частиною.

На підтвердження факту укладення договору та його виконання позивачем надано копії: видаткової накладної № 424 від 25.03.2011 року; рахунку №694 від 18.03.2011 року; рахунку № 739 від 23.03.2011 року; податкової накладної №159 від 24.03.2011 року; податкової накладної № 145 від 23.03.2011 року; податкової накладної № 124 від 21.03.2011 року; накладної № 1953 від 06.12.2010 року; податкової накладної № 2311 від 06.12.2010 року; рахунку № 3110 від 03.12.2010 року; рахунку № 3080 від 01.12.2010 року; накладної № 109 від 28.01.2011 року; рахунку № 146 від 24.01.2011 року; податкової накладної № 107 від 24.01.2011 року; накладної № 1468; податкової накладної № 1756 від 22.09.2010 року; рахунку № 2305 від 09.09.2010 року; товарно-транспортної накладної № Р32 від 01.02.2011 року; товарно-транспортної накладної № Р150 від 25.03.2011 року; товарно-транспортної накладної № Р163 від 23.09.2010 року; товарно-транспортної накладної №Р237 від 06.12.2010 року.

Факт оплати за придбанні товари підтверджується платіжними дорученнями: № 3573 від 03.12.2010 року на суму 14 331,19 грн.; № 3866 від 23.03.2011 року на суму 26 593,44 грн.; № 3377 від 22.09.2010 року на суму 2 082,64 грн.; № 3855 від 12.03.2011 року на суму 45 212,28 грн.; № 3873 від 24.03.2011 року на суму 5 117,30 грн.; № 3664 від 24.01.2011 року на суму 67 138,94 грн. Всього було сплачено АТЗТ «Укрметалопром» 160 475,79 грн. Отримання товару та його оплату відображено у картці рахунку № 631, що міститься в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Ясінь» суд зазначає.

22 серпня 2011 року між ТОВ «ВЕЕСВІ - МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (покупець) та ПП «Ясінь» (продавець) було укладено договір № 220812, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити металопродукцію.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано копії специфікації № 1,2 до вказаного договору, видаткової накладної № 0009119 від 09.11.2011 року, рахунок-фактури № СФ00081118 від 08.11.2011 року, рахунок - фактури № СФ00051015 від 05.10.2011 року, видаткової накладної № 0023082 від 23.08.2011 року, рахунок-фактури № СФ00220812 від 22.08.2011 року, видаткової накладної № 0010104 від 10.10.2011 року, рахунок-фактури № СФ00031013 від 03.10.2011 року, видаткової накладної № 0019104 від 19.10.2011 року, рахунок - фактури № СФ00141014 від 14.10.2011 року, рахунок-фактури № СФ00181018 від 18.10.2011 року, видаткової накладної № 0006093 від 06.09.2011 року, рахунок - фактури № СФ00260816 від 26.08.2011 року, податкових накладних № 48 від 08.11.2011 року на загальну суму з ПДВ - 104 606,42 грн., № 47 від 07.11.2011 року на загальну суму з ПДВ - 49 943,70 грн., № 48 від 22.08.2011 року на загальну суму з ПДВ - 9497,52 грн., № 38 від 10.10.2011 року на загальну суму з ПДВ - 77724,38 грн., № 58 від 18.10.2011 року на загальну суму з ПДВ - 91484,09 грн., № 23 від 01.09.2011 року на загальну суму з ПДВ - 38885,24 грн. Транспортування та оплата за отриманий товари підтверджується товарно-транспортними накладними від 23.08.2011 року, від 09.11.2011 року, від 10.10.2011 року, від 19.10.2011 року, від 06.09.2011 року платіжними дорученнями № 4412 від 18.10.2011 року на суму 10 161,26 грн., № 4269 від 22.08.2011 року на суму 9497,52 грн., № 4302 від 01.09.2011 року на суму 38885,24 грн., № 4376 від 10.10.2011 року на суму 77 724,38 грн., № 4409 від 18.10.2011 року на суму 81322,82 грн., № 4466 від 07.11.2011 року на суму 49 943,70 грн., № 4473 від 08.11.2011 року на суму 104 606,42 грн. Всього було сплачено ПП «Ясінь» 372 141,34 грн. Отримання товару та його оплату відображено у картці рахунку № 631, що міститься в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ліга» суд зазначає.

14 грудня 2011 року між ТОВ «ВЕЕСВІ - МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (покупець) та ТОВ «Ліга» (продавець) укладено договір № 141213, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити металопродукцію.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано копії специфікації №1,2, видаткової накладної № 0015123 від 15.12.2011 року, рахунок - фактури № СФ00141213 від 14.12.2011 року, видаткової накладної № 0031018 від 31.01.2012 року, видаткової накладної № 0031019 від 31.01.2012 року, податкової накладної № 44 від 14.12.2011 року на загальну суму з ПДВ - 43 585,56 грн., № 194 від 31.01.2012 року на загальну суму з ПДВ - 28438,98 грн., № 195 від 31.01.2012 року на загальну суму з ПДВ - 40521,30 грн.

Транспортування та оплата за отриманий товари підтверджується товарно-транспортними накладними від 15.12.2011 року, від 31.01.2012 року, платіжними дорученнями від 14.12.2011 року № 77 на суму 43585,56 грн. та № 206 від 02.02.2012 року на суму 68 960,28 грн. Всього було сплачено ТОВ «Ліга» 112 545,84 грн. Отримання товару та його оплату відображено у картці рахунку № 631, що міститься в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Новік-Профі» суд зазначає.

07 листопада 2011 року було укладено договір купівлі - продажу № 07 - 11/11 між ТОВ «Новік - Профі»(продавець) з одного боку та ТОВ «ВЕЕСВІ - МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» ( покупець) з іншого боку. Згідно з яким покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов вказаних договором. На підтвердження факту укладення договору та його виконання позивачем надано копії: податкової накладної № 40 від 07.11.2011 року; видаткової накладної № НП-40 від 07.11.2011 року; рахунку на оплату № НП-40 від 07.11.2011 року; товарно-транспортної накладної № РНП-40 від 07.11.2011 року.

Факт оплати за придбані товари підтверджується платіжними дорученнями: №46 від 21.02.2012 на суму 51305,67 грн.; № 185 від 19.01.2012 року на суму 30000,00 грн.; № 168 від 17.01.2012 року на суму 7000,00 грн.; №242 від 20.02.2012 року на суму 4500,00 грн.; № 215 від 14.02.2012 року на суму 10000,00 грн.; №162 від 16.01.2012 року на суму 7000,00 грн.; № 214 від 08.02.2012 року на суму 15000,00 грн.; № 156 від 12.01.2012 року на суму 53800,00 грн.; № 159 від 12.01.2012 року на суму 4890,00 грн.; № 213 від 07.02.2012 року на суму 2400,00 грн.; № 202 від 01.02.2012 року на суму 40000,00 грн.;№155 від 11.01.2012 року на суму 41800,00 грн.; № 204 від 01.02.2012 року на суму 35000,00 грн. Всього було сплачено ТОВ «Новік-Профі» 302 695,67 грн. Отримання товару та його оплату відображено у картці рахунку № 631, що міститься в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «НВФ Агат» суд зазначає.

09 квітня 2010 року було укладено договір купівлі - продажу №9/4 між ТОВ «НПФ АГАТ» (продавець) з одного боку та ТОВ ВЕЕСВІ - МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД»(покупець) з іншого боку, згідно з яким покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору.

На підтвердження факту укладення договору та його виконання підтверджується копіями: видаткової накладної № РН - 0419/02 від 19 квітня 2010 року; податкової накладної № 419002 від 19.04.2010 року; видаткової накладної № РН-0412/05 від 12.04.2010 року; податкової накладної № 412005 від 12.04.2010 року; видаткової накладної № РН- 0507/11 від 07.05.2010 року; податкової накладної № 507010 від 07.05.2010 року; товарно-транспортних накладних.

Факт оплати за придбані товари підтверджується платіжними дорученнями: №3247 від 21 .07.2010 року на суму 9000,00 грн.; № 3329 від 31. 08.2010 року на суму 23170,00 грн.; №3248 від 22.07.2010 року на суму 7300,00 грн.; № 3193 від 09.08.2010 року на суму 31162,64 грн.; № 3341 від 02.09.2010 року на суму 16000,00 грн. Всього сплачено ТОВ «НВФ Агат» 86 632,64 грн. Отримання товару та його оплату відображено у картці рахунку № 631, що міститься в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Слай. К» суд зазначає.

03 червня 2010 року було укладено договір купівлі - продажу № 03/06 між ТОВ «СЛАЙ.К» (продавець) з одного боку та ТОВ «ВЕЕСВІ - МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (покупець) з іншого боку, згідно з яким покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору.

На підтвердження факту укладення договору та його виконання позивачем надано копії: податкової накладної №117 від 04.06.2010 року; видаткової накладної № РН- 117 від 04.06.2010 року; рахунку-фактури № СІ - 117 від 04.06.2010 року; видаткової накладної № 1196 від 16.06.2010 року; податкової накладної № 1196 від 16.07.2010 року; рахунку-фактури № 1196 від 16.07.2010 року; рахунку-фактури № 1513 від 03.08.2010 року; видаткової накладної №1513 від 03.08.2010 року; податкової накладної №1513 від 03.08.2010 року; товарно-транспортних накладних.

Факт оплати за придбані товари підтверджується платіжними дорученнями: № 3449 від 21.10.2010 року на суму 52000,00 грн.; № 3459 від 22.10.2010 року на суму 20000,00 грн.; № 3469 від 25.10.2010 року на суму 90000,00 грн.; № 3470 від 26.10.2010 року на суму 10000,00 грн.; № 3509 від 02.11.2010 року на суму 21000,00 грн.; № 3484 від 28.10.2010 року на суму 21300,00 грн.; № 3517 від 03.11.2010 року на суму 15000,00 грн.; № 3524 від 08.11.2010 року на суму 11500,00 грн.; № 3528 від 11.11.2010 року на суму 7660,00 грн.; № 3535 від 17.11.2010 року на суму 12000,00 грн.; № 3576 від 03.12.2010 року на суму 20000,00 грн.; № 3583 від 06.12.2010 року на суму 4000,00 грн.; № 3600 від 14.12.2010 року на суму 1800,00 грн.; № 3599 від 14.12.2010 року на суму 170000,00 грн.; № 3635 від 04.01.2011 року на суму 135000,00 грн.; № 3614 від 21.12.2010 року на суму 1580,00 грн. Всього було сплачено ТОВ «Слай. К» 592 840,00 грн. Отримання товару та його оплату відображено у картці рахунку № 631, що міститься в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Соулік» суд зазначає.

10 листопада 2010 року було укладено договір купівлі - продажу № 10/11 між ТОВ «Соулік» (продавець) з одного боку та ТОВ «ВЕЕСВІ - МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (покупець) з іншого боку, згідно з яким покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору.

На підтвердження факту укладення договору та його виконання позивачем надано копії: рахунку на оплату № 2811 від 03.08.2011 року; видаткової накладної № 2811 від 03.08.2011 року; податкової накладної № 2811 від 03.08.2011 року; рахунку на оплату № 3001 від 12.08.2011 року; видаткової накладної № 3001 від 12.08.2011 року; податкової накладної № 3001 від 12.08.2011 року; видаткової накладної № РН- 668 від 10.11.2010 року; рахунку-фактури № СФ- 668 від 10.11.2010 року; податкової накладної №668 від 10.11.2010 року; видаткової накладної №121 від 20.01.2011 року; податкової накладної №121 від 20.01.2011 року; рахунку на оплату № 121 від 20.01.2011 року; рахунку на оплату № 4762 від 14.12.2011 року; рахунку на оплату № 4762 від 14.12.2011 року; видаткової накладної № 4762 від 14.12.2011 року; податкової накладної №4762 від 14.12.2011 року; рахунку на оплату № 540 від 28.02.2011 року; видаткової накладної № 540 від 28.02.2011 року; податкової накладної № 540 від 28.02.2011 року.

Факт оплати за придбані товари підтверджується платіжними дорученнями: .№ 80 від 14.12.2011 року на суму 220000,00 грн.; № 53 від 09.12.2011 року на суму 1000,00 грн.; № 4463 від 07.11.2011 року на суму 215000,00 грн.; № 3642 від 11.01.2011 року на суму 15000,00 грн.; № 4482 від 10.11.2011 року на суму 9000,00 грн.; № 3649 від 12.01.2011 року на суму 5000,00 грн.; № 4480 від 10.11.2011 року на суму 70000,00 грн.; № 3655 від 19.01.2011 року на суму 70081,01 грн.; № 4499 від 14.11.2011 року на суму 3500,00 грн.; № 3692 від 27.01.2011 року на суму 8696,99 грн.; № 4497 від 14.11.2011 року на суму 34500,00 грн.; № 3733 від 11.02.2011 року на суму 75603,51 грн.; № 4517 від 16.11.2011 року на суму 12000,00 грн.; № 3745 15.02.2011 року на суму 36000,00 грн.; № 4502 від 16.11.2011 року на суму 34000,00 грн.; № 3762 від 18.02.2011 року на суму 60000,00 грн.; № 7 від 21.11.2011 року на суму 19088,00 грн.; №4248 від 11.08.2011 року на суму 25500,00 грн.; № 6 від 21.11.2011 року на суму 62000,00 грн.; № 4263 від 17.08.2011 року на суму 31640,49 грн.; № 4341 від 22.09.2011 року на суму 50000,00 грн.; № 36 від 02.12.2011 року на суму 3000,00 грн.; № 30 від 02.12.2011 року на суму 43000,00 грн.; № 47 від 07.12.2011 року на суму 5000,00 грн.; № 48 від 08.12.2011 року на суму 25000,00 грн.; № 16 від 24.11.2011 року на суму 18000,00 грн.; №4378 від 10.10.2011 року на суму 25000,00 грн.; № 4377 від 10.10.2011 року на суму 40000,00 грн.; № 4414 від 18.10.2011 року на суму 110000,00 грн.; № 4424 від 24.10.2011 року на суму 10000,00 грн. Всього ТОВ «Соулік» було сплачено 1 335 610 грн. Отримання товару та його оплату відображено у картці рахунку № 631, що міститься в матеріалах справи.

Позивачем надано до суду як первинні бухгалтерські документи так і всі інші документи, якими оформлені дані операції, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаних контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Актах перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

Щодо посилання відповідача на пояснення водія ОСОБА_5 про те, що ним не здійснювались перевезення ТМЦ на адресу позивача, як на умову визнання господарських операцій безтоварними, суд зазначає, що вказана обставина не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Між тим, роблячи такий висновок органом державної податкової служби не враховані положення ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, зокрема, актами перевірки податкового органу. Тому, які б факти чи висновки в цих актах не були відображені, вони є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Податковим органом доказів тому, що договори укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, не надано.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Отже, реальність господарських операцій по укладеним договорам підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

Отже, з огляду на вказане, висновок відповідача про безтоварність укладених між позивачем і ТОВ «Соулік», ТОВ «Слай. К», ТОВ «НВФ «Агат», ТОВ «Новік-Профі», АТЗТ «Укрметалпром», ПП «Ясінь», ТОВ «Ліга» правочинів, а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим, оскільки реальність господарських операцій по укладеним правочинам підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Таким чином, відповідач прийшов помилкового висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками укладених правочинів з ТОВ «Соулік», ТОВ «Слай. К», ТОВ «НВФ «Агат», ТОВ «Новік-Профі», АТЗТ «Укрметалпром», ПП «Ясінь», ТОВ «Ліга», що стало підставою для безпідставного нарахування грошових зобов'язань.

За таких умов, суд вважає податкові повідомлення-рішення № 0104912301 від 07.11.2012 року, № 0104932301 від 07.11.2012 року та № 0000092301 від 21.01.2013 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Веесві - машинобудівний завод» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0104912301 від 07.11.2012 року, № 0104932301 від 07.11.2012 року та № 0000092301 від 21.01.2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 12.05.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 12.05.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля