Рішення № 39154880, 22.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5441/14 22.05.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Антал-Індустрія»

до приватного підприємства «Міком»

про стягнення 132 701,19 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Громадський О.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Антал-Індустрія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Міком» про стягнення 132 701,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не поставив позивачу товар, оплачений платіжним дорученням № 1631, № 1632, № 1633 від 18.11.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/5441/14 та призначено її до розгляду на 24.04.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. розгляд справи було відкладено на 22.05.2014 р.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 22.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За усною домовленістю сторін приватне підприємство «Міком» (далі - продавець) виставило товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Антал-Індустрія» (далі - покупець) рахунки на загальну суму 132 701,19 грн.

Позивач платіжними дорученням № 1633 від 18.11.2011 р., № 1632 від 18.11.2011 р., № 1631 від 18.11.2011 р. перерахував відповідачу авансовий платіж у розмірі 132 701,19 грн.

Виставлення продавцем рахунків-фактур та оплата їх покупцем свідчить про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

Як встановлено судом, листом № 34 від 27.02.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогами перерахувати на розрахунковий рахунок грошові кошти сплачені позивачем за поставку товару у разі неможливості поставлення оплаченого товару.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача кошти за непоставлений товар в розмірі 132 701,19 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена поставка товару, а всі звернення позивача, зокрема, щодо повернення коштів, залишені без відповіді.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Продавець поставку оплаченого товару не здійснив, тобто у покупця виникло право на пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 132 701,19 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Міком» (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, 2, літера А, код 30523162) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Антал-Індустрія» (65028, м. Одеса, вул. Мечнікова, 132, код 32894969) 132 701 (сто тридцять дві тисячі сімсот одну) грн. 19 коп. боргу, 2 654 (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 11.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова