Ухвала суду № 39152958, 04.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/6258/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3670/2014

Єдиний унікальний номер: 242/6258/13-ц

Номер провадження: 22ц/775/3670/2014

Категорія Головуючий у 1 інстанції Пирогова Л.В.

Доповідач: Новосьолова Г.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів: Агєєва О.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 18 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про захист прав споживачів, визнання дії неправомірними щодо вимог сплати боргів, зобов'язання списати заборгованість, -

ВСТАНОВИВ

18 березня 2014 року рішенням Селидівського міського суду Донецької області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про захист прав споживачів, визнання дії неправомірними щодо вимог сплати боргів, зобов'язання списати заборгованість -відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач надіслав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог, мотивуючи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що квартиру АДРЕСА_1, отримав від Гірницького міськвиконкому на підставі ордеру, а тому доводи відповідачів про те, що квартира знаходиться у його власності і він повинен сплачувати борги за попередніх мешканців є безпідставними. Отримана квартира була в недбалому стані, тому він зареєструвався в неї 12 квітня 2005 року і почав її ремонтувати, при цьому електролічильник у квартирі був відсутній, що підтверджується довідкою ЖЕКу. З дозволу відповідача був встановлений у квартирі електролічильник, на його ім'я був відкритий рахунок, він регулярно сплачував за отриману електричну енергію, а тому ніякого боргу у нього не має. До 2010 року відповідач вимог про стягнення заборгованості не заявляв. Але, протягом трьох років відповідач вимагає сплатити борги за спожиту електричну енергію, так 16 червня 2010 року рішенням Селидівського міського суду у задоволенні позовних вимог ВАТ «Донецькобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1051,77 грн. відмовлено. Потім, 19 серпня 2011 року за заявою ВАТ «Донецькобленерго» судом першої інстанції виданий судовий наказ про стягнення заборгованості за 2004 рік у сумі 1534,78 грн., але на підставі заяви позивача судовий наказ був скасований. 03 вересня 2012 року за заявою ВАТ «Донецькобленерго» судом першої інстанції виданий судовий наказ про стягнення заборгованості у сумі 2358,15 грн., але на підставі заяви позивача судовий наказ також був скасований.

Отже, відповідач постійно наполягав на стягненні з нього боргів попередніх мешканців, але судом першої інстанції не було враховано, що право позивача було порушено саме виданням судових наказів та стало підставою для звернення до суду.

У судовому засіданні представник відповідача просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

У судове засідання апеляційної інстанції позивач або його представник не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить телефонограма у матеріалах справи, яка зареєстрована у журналі телефонограм №2 за № 6596 (а.с. 45).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав .

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи.

17 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про захист прав споживачів, визнання дії неправомірними щодо вимог сплати боргів, зобов'язання списати заборгованість, мотивуючи свої вимоги наступним.

Відповідно до довідки КП „Житлова - експлуатаційна контора м. Гірник" №773 від 09 червня 2005 року ОСОБА_1 з 12 квітня 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, електролічильник у квартирі відсутній (а.с.9).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Селидівського БТІ, ОСОБА_1 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Селидівського міського суду від 07 квітня 2005 року. Право власності зареєстровано 15 грудня 2005 року (а.с.81).

16 червня 2010 року рішенням Селидівського міського суду у задоволенні позовних вимог ВАТ «Донецькобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1051,77 грн. відмовлено (а.с.4).

19 серпня 2011 року за заявою ВАТ «Донецькобленерго» Селидівським міським судом виданий судовий наказ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 1534,78 грн.(а.с.5).

03 вересня 2012 року за заявою ВАТ «Донецькобленерго» Селидівським міським судом виданий судовий наказ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 2358,15 грн., 19 вересня 2012 року ухвалою суду судовий наказ скасований (а.с.6, 8).

Відповідно до особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію станом на 23 травня 2006 року складала 1386,92 грн. (а.с.82).

Згідно особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію станом на день звернення до суду 17 грудня 2013 року складає 591,61 грн. (а.с.83-86).

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог обґрунтовано виходив з вимог ст. ст. 3,11,15,16 ЦК України та зазначив, що спосіб захисту свого права, який обрав позивач, не передбачений діючим цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначені обставини, підстави для припинення нарахування позивачу плати за послуги електропостачання у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. 11, ст. 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.

Отримання відповідачем щомісяця квитанцій на оплату послуг з електропостачання з зазначенням заборгованості не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації їх сплатити, тобто зазначені документи є різновидом претензії і не свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Особовий рахунок на квартиру є внутрішнім первинним бухгалтерським документом відповідача і суд не може втручатися в господарську діяльність відповідача, примушувати його вносити певні зміни до бухгалтерського обліку.

Враховуючи зазначене, обрані позивачем способи захисту - зобов'язання списати в системі бухгалтерського обліку безпідставно нараховану заборгованість за послуги електропостачання, заборонити здійснювати нарахування, не передбачені законом.

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону вбачається, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскарження дій відповідача щодо нарахування плати за спожиту електричну енергію, є різновидом претензії та не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав, усе, що зазначав позивач у позовній заяві, може бути запереченням у разі пред'явлення до нього позову про стягнення певної суми (збитків), однак таких позовних вимог в даній цивільній справі до нього ніхто не заявляв.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано, що право позивача було порушено виданням судових наказів від 19 серпня 2011 року та 03 вересня 2012 року про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію, то апеляційний суд виходить із наступного.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

При цьому ЦПК України гарантує особі, з якої стягнуто заборгованість, право на скасування цього наказу.

Ухвалами Селидівського міського суду, остання від 19 вересня 2012 року були скасовані судові накази і в подальшому відповідач не звертався до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, яка виникла під час проживання в квартирі попереднього мешканця.

Таким чином, скасуванням судового наказу про стягнення заборгованості були захищені права позивача, а тому вказаний довід апеляційної скарги є необґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності з нормами матеріального і цивільно-процесуального законодавства.

Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відхилення апеляційної скарги, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: