Ухвала суду № 39152953, 21.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/839/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4622/2014

Єдиний унікальний номер: 242/839/14-ц

Номер провадження: 22ц/775/4622/2014

Категорія 26 Головуючий у 1 інстанції Пирогова Л.В.

Доповідач Новосьолова Г.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новікової Г.В.,

суддів: Янчук Т.О., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2014 року рішенням Селидівського міського суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове, про відшкодування моральної шкоди - задоволені частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 4 500 гривень.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду відповідач надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушенні норми процесуального та не правильне застосування норми матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що встановлення факту спричинення моральної шкоди є обов'язком медико - соціальної експертної комісії, а тому підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок медико - соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав і зазнає потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідки.

В судове засідання не з'явилися позивач ОСОБА_1, відповідач ДП «Селидіввугілля», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать телефонограми у матеріалах справи, які зареєстровані у журналі телефонограм №1 за №1723, 1724, а також рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.39-43).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих умовах під час виконання трудових обов'язків отримав трудове каліцтво.

Згідно висновку МСЕК від 19 березня 2008 року ОСОБА_1 первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву від 11 грудня 2007 року (а.с.4).

Згідно висновку МСЕК від 17 червня 2009 року ОСОБА_1 встановлено за сукупністю 15% втрати професійної працездатності безстроково, з них: первинно 5% по трудовому каліцтву від 30 вересня 2008 року, повторно 10% по трудовому каліцтву від 11 грудня 2007 року, визнаний інвалідом третьої групи (а.с.9).

Враховуючи, що ушкодженням здоров'я, позивачу завдано моральну шкоду, оскільки трудове каліцтво призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків та потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, суд з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, визначив розмір такої шкоди у сумі 4 500 гривень.

Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок чого він отримав трудове каліцтво, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнає фізичні і моральні страждання.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання або трудового каліцтва в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам по справі, врахував характер, глибину та тривалість моральних страждань позивача, у якого встановлено 15% втрати професійної працездатності, ступінь погіршення його життєвих зв'язків, що впливає на його психологічний стан та потребує додаткових зусиль для організації свого життя, а також врахував вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність необхідності встановлення факту заподіяння моральної шкоди висновком МСЕК.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги наведені в апеляційній скарги є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: