Ухвала суду № 39150572, 03.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4738/13-а

Категорія: 7.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну державної екологічної інспекції У Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання протиправним та скасування пункту 4 приписів від 30.11.2013 р. № 04-9/1645 та № 04-9/1682, -

В С Т А Н О В И В:

20.12.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання протиправним та скасування пункту 4 приписів від 30.11.2013 року № 04-9/1645 та № 04-9/1682, яким було зобов'язано ТОВ "Полімер-Лак" до 20.03.2014 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 приписів Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 30.11.2013 р. № 04-9/1645 та № 04-9/1682.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 30.01.2014 року Державна екологічна інспекція у Херсонській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" здійснюється водокористування на виробничі потреби без наявності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст.16, 19, 23 Кодексу України про надра.

Зважаючи на зазначене апелянт вважає, що вимоги приписів Державної екологічної інспекції у Херсонській області № 04-9/1645 та № 04-9/1682 є обґрунтованими та правомірними.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ "Полімер-Лак".

Сторони по справі в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.11.2013 року по 29.11.2013 року відповідачем було проведено перевірку дотримання ТОВ "Полімер-Лак" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт.

Під час проведення перевірки виявлено порушення ст.ст. 16, 19, 23 Кодексу України про надра, що виразилось у відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено приписи від 30.11.2013 року № 04-9/1645 та № 04-9/1682, п.4 яких зобов'язано позивача до 20.03.2014 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

В акті перевірки зазначено, та в ході розгляду справи підтверджено, що водозабір і водокористування ТОВ "Полімер-Лак" здійснюється із власної артезіанської свердловини № 1-470, яка розташована на земельній ділянці, яка належить позивачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 704921 від 29.03.2006 р., зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2 АА 001980-020671400002.

Забір води здійснюється за допомогою насосу марки ЕВЦ-6 та на підставі дозволу на спеціальне водокористування Укр. № 8202-ХРС від 27.03.2013 р. з терміном дії до 01.01.2016 року (попередній дозвіл Укр. № 5629-ХРС від 30.03.2009 року з терміном дії до 01.04.2013 року). Вказаним дозволом визначено мету водопостачання - господарсько-побутові та виробничі потреби, та встановлено ліміт забору води з підземних джерел - не більше 15 тис. куб. м/рік. Облік забору підземної води здійснюється за допомогою водолічильника ЛЛ-32.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції ТОВ "Полімер-Лак" посилалось на те, що воно є власником земельної ділянки, на якій розташована артезіанської свердловини № 1-470, і використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб та в обсязі не більше 300 куб. м/добу, а тому, відповідно до положень ст.23 Кодексу України про надра, товариство має право не отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Враховуючи викладене позивач вважає пункт 4 приписів від 30.11.2013 р. № 04-9/1645 та № 04-9/1682 таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Полімер-Лак", зважаючи на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Водного кодексу України завданнями водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Відповідно до вимог ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Отже, в силу вимог ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до положень Водного кодексу України, дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області був виданий ТОВ «Полімер-Лак» дозвіл на спеціальне водокористування Укр. № 8202-ХРС від 27.03.2013 р. з терміном дії до 01.01.2016 р. (попередній дозвіл Укр. № 5629-ХРС від 30.03.2009 р. з терміном дії до 01.04.2013 р.), яким дозволено відбирати підземні води в кількості не більш 15 тис. м куб./рік із артезіанської свердловини № 1-470.

В свою чергу, Державна екологічна інспекція у Херсонській області, приймаючи оскаржуваний пункт приписів посилалась на порушення позивачем вимог чинного законодавсва у зв'язку з неоформленням спеціального дозволу на використання ділянкою надр в частині забору підземної води.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра (далі - Кодекс про надра) у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам надра надаються лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Згідно ч. 1 ст. 23 Кодексу про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Отже, вказана стаття передбачає можливість для суб'єктів господарювання, що мають у власності або у користуванні земельні ділянки, добувати та використовувати підземні води без спеціального дозволу.

Обов'язковість отримання спеціального дозволу на користування надрами законодавець пов'язує з продуктивністю водозаборів підземних вод, яка не повинна перевищувати 300 кубічних метрів на добу.

Зазначене підтверджується також закріпленою у п.п. 6 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, нормою, відповідно до якої без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки та видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого господарсько-питного водопостачання (крім виробництва фасованої питної води), за умови, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно журналу форми ПОД-11 та квартальних звітів форми 2-ТП (водгосп) ТОВ "Полімер-Лак" упродовж 2012 року із артезіанської свердловини № 1-470 було забрано 3,6 тис. куб. м підземної води (у тому числі на госпитні потреби 3,2 тис. куб. м, на виробничі - 0,4 тис. куб. м, за ІІІ квартали 2013 року забрано 3,4 тис. куб. м підземної води (у тому числі на госпитні потреби - 3,0 тис. куб. м, на виробничі - 0,4 тис. куб. м), що не перевищує встановленого дозволом на спеціальне водокористування ліміту (15 тис. куб. м/рік). Загальний забір води позивача на добу є значно меншим, ніж 300 куб. м.

Перевищень об'ємів водоспоживання, визначених статтею 23 Кодексу України про надра, перевіркою не зафіксовано.

При цьому, слід зазначити, що водопостачання води для виробничих потреб на ТОВ «Полімер-Лак» здійснюється КП «Добро-Дій с. Киселівка» згідно договору про надання послуг з постачання води від 16.10.2012 року, що також встановлено в ході проведення перевірки.

За таких обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки ТОВ "Полімер-Лак" є власником земельної ділянки, на якій знаходиться артезіанська свердловина, з якої здійснюється забір води для власних господарсько-побутових потреб, який не перевищує 300 куб. м за добу, на підставі дозволу на спеціальне водокористування, то товариство не зобов'язано отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до ст.23 Кодексу України про надра.

Що стосується посилань Державної екологічної інспекції у Херсонській області на те, що ТОВ "Полімер-Лак" здійснювався забір води для виробничих потреб, у зв'язку з чим товариство повинно було отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, слід зазначити наступне:

Норма ст. 23 Кодексу України про надра містить поняття «господарсько-побутові потреби», визначення і тлумачення яких не містяться у законодавстві України.

У Державному стандарті (ГОСТ) 17.1.1.04-80, затвердженому постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 № 1452, термін господарсько-побутові потреби взагалі відсутній. Даний Державний стандарт лише розмежовує використання вод на відповідні види, залежно від мети водокористування: для господарсько-питних потреб населення, для лікувальних потреб, для потреб промисловості тощо.

Згідно з частиною 7 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 року по справі К/800/43385/13.

Крім того, за приписами статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.

За таких обставин правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку на отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр у період, який зазначено у акті перевірки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що пункт 4 приписів від 30.11.2013 р. № 04-9/1645 та № 04-9/1682 є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим , вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Лак» про його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної екологічної інспекції У Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В.Бойко

Суддя: Т.М.Танасогло

Суддя: О.В.Яковлєв