Ухвала суду № 39150571, 22.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

---------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1245/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Союз» ЛТД до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01.04.2013року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Союз» ЛТД звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, та після уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Каховської ОДПІ:

- № 0000151702 від 20.03.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19613 грн. 16 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5413 грн. 29 коп.,

- № 0000132200 від 22.03.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 70596 грн.,

- № 0000152200 від 22.03.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6000 грн.,

- № 000142200 від 22.03.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 247341 грн. та застосовано штраф в сумі 123673 грн. в частині збільшення суми зобов'язання на 231149 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 115577 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Союз» ЛТД задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 05.08.2013 року Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Союз» ЛТД вимог Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб.

Податковий орган зазначив, що товариство здійснювало господарські операції з контрагентом, правочини з яким не спрямовані на реальне настання правових наслідків, зокрема, ТОВ «Южнефть». В ході проведеної перевірки було встановлено, що по ланцюгу постачання ТОВ «Южнефть» - ПП «Торговий дім «Інком-ЮГ» відсутня фінансово-господарська діяльність, а також встановлено порушення вимог ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області також зазначила, що позивачем було завищено загальновиробничі витрати у зв'язку із здійсненням нарахування амортизації на основні фонди 4 групи, які не використовуються у власній господарській діяльності платника податків та занижено податок на додану вартість через не включення до складу податкових зобов'язань суми ПДВ, визначеної із бази оподаткування невиробничих основних засобів, які не використовуються в господарській діяльності платника, а саме ДМ Фрегатів та зрошувальної установки.

Також в апеляційній скарзі зазначається, що на порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД було завищено податковий кредит у зв'язку з придбанням товар за цінами вище рівня звичайних цін, а також на порушення п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України занижено податок з доходів фізичних осіб у зв'язку з неутриманням податку з коштів, наданих під звіт та не повернутих згідно законодавства.

Зважаючи на зазначене податковий орган вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ «Союз».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11.02.2013 року по 01.03.2013 року Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією Херсонської області Державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка ТОВ ВКФ «Союз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.03.2013 року № 42/22/24108334, на підставі якого Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією Херсонської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000151702 від 20.03.2013 року, № 0000132200 від 22.03.2013 року, № 0000152200 від 22.03.2013 року, № 000142200 від 22.03.2013 року.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ ВКФ «Союз» було порушено вимоги Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби зазначила, що позивач мав взаємовідносини з постачальниками, перевірками яких встановлено укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, зокрема, з ТОВ «Южнефть» та ПП «Торговий дім «Інком-Юг».

Крім того, податковим органом встановлено завищення ТОВ ВКФ «Союз» доходів у ІІ-ІV кварталах 2011 року щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати по контрагентам: ПП ОСОБА_2, ТОВ «Терра Юкрейн», ПАТ «Фрідом Фарм Інтернейшнл», ПП ПОП «Чонгар», СВК «Шлях Волі». Також встановлено заниження доходів за ІІ-ІV квартали 2011 року у зв'язку з невідображенням у складі доходу суми перевищення доходів від продажу над балансовою вартістю основного засобу (комбайн Дон-1500).

Перевіркою було встановлено, що у липні 2011 року підприємством здійснено продаж комбайну Дон-1500 контрагенту ОСОБА_3 за ціною 33333,33 грн. без ПДВ. Далі підприємством встановлено, що ціна реалізації комбайну нижче звичайної ціни у зв'язку з чим на суму перевищення звичайної ціни над фактичною була виписана податкова накладна на суму 6131,61 грн. без ПДВ. Податковим органом зазначено, що так як дохід від продажу основного засобу не може бути нижче звичайної ціни такого об'єкту, то сума перевищення доходу від продажу комбайну Дон-1500 над його балансовою вартістю становить 33333,33 грн. + 6131,61 грн. - 36553,78 грн. = 2911,16 грн.

На порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД занижено доходи у зв'язку з невідображенням у складі доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості по ТОВ «Альянс Холдинг», що виникла у червні 2008 року, та строк позовної давності щодо якої сплинув у червні 2011 року.

Що стосується валових витрат, податковим органом встановлено наступні порушення:

- завищення валових витрат у зв'язку із включенням до їх складу сум витрат сформованих по взаємовідносинам з ТОВ «Южнефть» та ПП «Торговий дім «Інком-Юг», правочини з якими не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- завищення загальновиробничих витрат, що пов'язано із включенням до їх складу витрат, що формують собівартість товарів, які, в свою чергу, не були реалізовані у перевіряємому періоді;

- завищення загальновиробничих витрат у зв'язку із нарахуванням амортизації на основні засоби групи 4, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби також посилалась на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість.

Так, встановлено наступні порушення:

- не включення до складу податкового зобов'язання квітня 2012 року суму ПДВ по отриманій від ТОВ «Терра Юкрейн» передплати;

- не включення до податкового зобов'язання квітня 2012 року суми ПДВ, визначеної із бази оподаткування невиробничих основних засобів,які не використовуються у господарській діяльності платника податку, а саме ДМ Фрегатів та зрошувальної установки;

- не включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми ПДВ, визначеної із бази оподаткування товарів, що не використовуються у господарській діяльності, а саме: лук 2010 року у кількості 205,228 т.;

- включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Южнефть» та ПП «Торговий дім «Інком-Юг», правочини з якими не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній, оформленій з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України;

- завищення податкового кредиту у зв'язку з придбанням у ТОВ «Терра Юкрейн»товару за цінами вище рівня звичайних цін.

Крім того, податковим органом встановлено недотримання ТОВ ВКФ «Союз» вимог Податкового кодексу України в частині правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб в бюджет при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Так, встановлено, що товариством неоподатковано податком з доходів фізичних осіб доходи, отримані працівниками підприємства як додаткове благо у вигляді відшкодування витрат на придбання ТМЦ для особистих потреб за умовами не віднесення вказаних витрат до виробничих потреб підприємства.

Також товариством неоподатковано податком з доходів фізичних осіб доходи, отримані громадянином ОСОБА_4 у вигляді наданої знижки при здійсненні фінансово-господарської операції з продажу комбайну Дон-1500; неоподатковано податком з доходів фізичних осіб доходи, отримані громадянами 30.11.2011 року за здані в оренду підприємству земельні паї.

У зв'язку із встановленими порушеннями Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією Херсонської області Державної податкової служби і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року було закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог ТОВ ВКФ «Союз» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000142200 від 22.03.2013 року на суму визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість 16192 грн. та штрафу в сумі 8096 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 000142200 від 22.03.2013 року оскаржується позивачем на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 231149 грн. та на суму штрафу - 115577 грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ ВКФ «Союз», зважаючи на наступне:

Судом першої інстанції було встановлено, що при перевірці правильності декларування та сплати податку на прибуток фахівцями ОДПІ було виявлено, що заниження податку на прибуток в сумі 70596 грн. сталось за результатами діяльності позивача в 2011 році, на заниження об'єкту оподаткування на суму 306938 грн. вплинуло завищення валових витрат. Опис порушень позивача при формуванні валового доходу (т. 1, арк. справи 20-21), виявлених при проведенні перевірки, свідчить про те, що ці порушення не вплинули на загальний розмір заниження податку на прибуток. Так, в акті зазначено, що податківцями виявлено як факти заниження валового доходу в 2011 році, так і факти завищення валового доходу на значно більшу суму. При цьому, враховуючи ту обставину, що позивачем не було спростовано встановленого податковим органом факту продажу комбайну за ціною, вище залишкової вартості, та не підтверджено відсутності сум безнадійної кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ «Альянс Холдинг», а також те, що за наслідками діяльності товариства за 2-4 квартали 2011 року відповідач встановив загальне завищення задекларованих валових доходів, тобто, помилки, які були допущені позивачем при формуванні валового доходу призвели до завищення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суд прийшов до висновку про недоцільність розгляду питання правильності формування валового доходу, що не було оскаржено податковим органом

В свою чергу, загальною підставою для зменшення позивачеві валових витрат та податкового кредиту став факт віднесення ТОВ ВКФ «Союз» до складу валових витрат та податкового кредиту сум по операціям з ТОВ «Южнефть» та ПП «Торговий дім «Інком-Юг», які на думку податкового органу не спричиняють настання правових наслідків та є нікчемними.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ВКФ «Союз» було укладено з ТОВ «Южнефть» генеральний договір поставки нафтопродуктів № 042 від 04.05.2011 року, за мовами якого ТОВ «Южнефть» зобов'язувалось передати у власність ТОВ ВКФ «Союз» (покупцю) нафтопродукти (т. 1 а.с. 166-169).

Аналогічний договір було укладено позивачем з ПП «Торговий дім «Інком-Юг» (генеральний договір поставки нафтопродуктів ІЮ-2608-58 від 26.08.2011 року) (т.1 а.с. 197-200).

Виконання умов укладених договорів підтверджується наданими позивачем первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 170-175, 201-202).

Оплата товарів здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 177-187, 203-204).

Таким чином, наданими первинними документами, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується факт передачі позивачу товарів від ТОВ «Южнефть» та ПП «Торговий дім «Інком-Юг».

В первинних документах зазначено всю необхідну інформацію стосовно придбаних позивачем товарів, зокрема, найменування товару, його кількість, одиниці виміру та ціна. Факт перевезення товарів підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, в яких зазначено перевізника, номер автомобіля.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є саме первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, фактичне виконання робіт виконавцем.

Податковим органом не оспорюються дані, зазначені в первинних документах.

В свою чергу, відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат, окрім документального оформлення господарської операції, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ ВКФ «Союз» та ТОВ «Южнефть» і ПП «Торговий дім «Інком-Юг» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Южнефть» і ПП «Торговий дім «Інком-Юг» реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених між ТОВ ВКФ «Союз» та зазначеними вище контрагентами правочинів, слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

В даному випадку, товариством належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Южнефть» і ПП «Торговий дім «Інком-Юг», що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Посилання відповідача на відсутність ПП «Торговий дім «Інком-Юг» за юридичною адресою не є підставою для зменшення валових витрат та податкового кредиту ТОВ ВКФ «Союз», зважаючи на те, що на час здійснення операцій між позивачем та цим контрагентом відомості щодо останнього були включені до ЄДР.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача не можуть бути причинами для відмови у включенні витрат на придбання палива до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту, сформованих по операціям з ТОВ «Южнефть» і ПП «Торговий дім «Інком-Юг», є необґрунтованим.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

П. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Податковий орган, посилаючись на необґрунтоване завищення позивачем загальновиробничих витрат зазначив, що ТОВ ВКФ "Союз" ЛТД у 2011 році здійснено вирощування сільськогосподарської продукції (ячмінь, соняшник), до собівартості якої згідно даним бухгалтерського обліку підприємства, частково увійшли витрати рах. 91 «Загальновиробничі витрати» (т. 1 арк. справи 23, т. 3 арк. справи 18), однак, у періоді, що перевірявся позивачем не реалізовувалась вирощена сільськогосподарська продукція.

В свою чергу, позивач заперечував факт віднесення витрат на вирощування ячменю і соняшнику до складу загальновиробничих витрат.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач з посиланням на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіном України 31.12.1999 року №318, вказував на те, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з: виробничій собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої впродовж звітного періоду; нерозподілених постійних загальновиробничих витрат; наднормативних виробничих витрат. Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), у свою чергу, складається з: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; інших прямих витрат; змінних загальновиробничих і постійних розподілених загальновиробничих витрат. Це витрати, прямо пов'язані з виробництвом і/або придбанням реалізованих впродовж звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначувані відповідно до положень (стандартами) бухгалтерського обліку, які застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього розділу.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в своїх поясненнях позивач зазначив, що до прямих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які не змінюються (або майже не змінюються) при зміні обсягу виробництва. Прямі загальновиробничі витрати спрямовуються на кожний об'єкт витрат (види продукції) за допомогою бази розподілу. Існує два види таких витрат: розподілені (Дт 23 - Кт 91, Дт 26 - Кт 23) та нерозподілені, які входять до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення (Дт 90 - Кт 91). Таким чином, частина загальновиробничих витрат (змінні та прямі розподілені) включаються до виробничої собівартості готової продукції і підлягає списанню на витрати реалізації тільки при продажу такої продукції. Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» з 22.04.2011 підприємства можуть визначати собівартість продукції за прямими витратами, пов'язаними з її виробництвом. При застосуванні цього підходу витрати включаються до складу собівартості продукції з урахуванням вимог податкового законодавства, тобто і в бухобліку загальногосподарські витрати можна не розділяти так, як показано вище, а суму загально виробничих витрат потрібно відображати окремо. Позивач зазначає, що в 2011р. в податковому обліку загальновиробничі витрати не поділялись на змінні і прямі. Незалежно від дати реалізації продукції і дати списання на витрати в бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати включались до податкових витрат у періоді їх здійснення.

Судом першої інстанції встановлено, що про зазначене вище свідчать додатки 3В до рядка 06.1 податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ «ВКФ «СОЮЗ» ЛТД за ІІ-ІV квартали 2011 року. Відповідно до аналізу рахунку 91 за квітень-грудень 2011р. позивачем із суми 142 807,55 грн. враховано 34 284,07 грн. на зарплату, 11 020,93 грн. нарахування на зарплату, 97 502,55 грн. - амортизація основних засобів (т. 3 арк. справи 30).

В свою чергу, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів…

Відповідачем не було дотримано вказаних вимог чинного законодавства, зокрема, не викладено конкретних обставин порушення, не підтверджено викладені в акті обставини належними доказами, що призвело до безпідставного зменшення ТОВ ВКФ "Союз" ЛТД загальновиробничих витрат в ІІ-ІV кварталах 2011р. на суму 142807 грн.

Що стосується посилань податкового органу на те, що позивачем було завищено загальновиробничі витрати у зв'язку із нарахуванням амортизації на основні засоби групи 4, які не використовуються у господарській діяльності платника податку, колегія суддів звертає увагу на наступне:

Відповідно п. 144.3 ст. 144 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що ТОВ «ВКФ «СОЮЗ» ЛТД здійснював нарахування амортизації на основні засоби групи 4, а саме, дощувальні машини «Фрегат» (6 шт.) та зрошувальну установку «Бауер Е-41», які на думку відповідача, не використовуються у господарській діяльності позивача та є невиробничими основними засобами платника податку, та в подальшому неправомірно відніс нараховану суму амортизації по вищезазначеним невиробничим основним засобам до складу валових витрат звітних періодів.

В обґрунтування вказаного висновку податкова інспекція посилалась на те, що ТОВ «ВКФ «СОЮЗ» ЛТД у 2011-2012 роках орендував земельні ділянки сіль господарського призначення, які відносяться до земель Любимівської сільради Каховського району Херсонської області (у 2011 році - 173,82 га, у 2012 р. - 39,26 га), які є неполивними, а розташування на них зрошувальних систем відсутнє. Крім того, зазначено, що Каховським міжрайонним управлінням водного господарства не подавались відомості до Каховської ОДПІ щодо постачання води для поливу ТОВ ВКФ "Союз" ЛТД у 2011-2012 роках, про що також свідчать дані податкових декларацій збору за спеціальне використання води, подані платником до Каховської ОДПІ.

Однак, зазначений висновок Каховської об'єднаної державної податкової інспекції спростовано наданими позивачем доказами.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем були укладені з ТОВ «Терра Юкрейн» договори оренди дощувальних машин «Фрегат» у кількості 6 шт. та зрошувальної установки «Бауер Е-41» від 01.01.2011 року, згідно яких Власник (ТОВ ВКФ "Союз" ЛТД) передає, а Орендатор (ТОВ «Терра Юкрейн») приймає у тимчасове користування вказані дощувальні машини та зрошувальну установку (т. 1 а.с. 223-224, 226-227).

Фактична передача зазначеного обладнання від позивача до ТОВ «Терра Юкрейн» підтверджується актами прийому - передачі (т. 1 арк. справи 223), здійсненими розрахунками за послуги оренди (т. 2 арк. справи 144, 145).

В свою чергу, передача в оренду основних засобів є одним із видів господарської діяльності, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ДМ фрегати і зрошувальна установка використовуються в господарській діяльності позивача.

Зважаючи на зазначене, віднесення позивач суми амортизації по вищезазначеним невиробничим основним засобам, нараховану в квітні, травні, жовтні 2011 року, до складу валових витрат звітних періодів є правомірним.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується яз висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкове повідомлення-рішення Каховської ОДПІ № 0000132200 від 22.03.13 про збільшення ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 70596 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Оскільки позивачем не надано достатньо документів в підтвердження своїх доводів щодо продажу комбайну за ціною, вище залишкової вартості, та щодо відсутності сум безнадійної кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ «Альянс Холдинг», а також враховуючи ту обставину, що за наслідками діяльності товариства за 2-4 квартали 2011 року відповідач встановив загальне завищення задекларованих валових доходів, тобто, помилки, які були допущені позивачем при формуванні валового доходу призвели до завищення об'єкта оподаткування податком на прибуток, тому суд вважає недоцільним розглядати питання правильності формування валового доходу.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Каховської ОДПІ № 0000132200 від 22.03.13 про збільшення ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 70596 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 000142200 від 22.03.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 247341 грн. та застосування штрафу в сумі 123673 грн. колегія суддів звертає увагу на наступне:

Як вже зазначалось, вказане податкове повідомлення-рішення від 22.03.13 № 000142200 оскаржується позивачем частково, зважаючи на те, що ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД погодилось з донарахуванням 16192 грн. основного платежу та 8096 грн. штрафу за завищення податкового кредиту внаслідок подвійного включення податкових накладних (т. 3 арк. справи 14).

В свою чергу, донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в іншій частині та застосування штрафних санкцій було здійснено податковим органом на підставі висновків про заниження товариством податкового зобов'язання з ПДВ та завищення податкового кредиту.

Так, зокрема, Каховська об'єднана державна податкова інспекція посилалась на неправомірність включення ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Южнефть» та ПП «Торговий дім «Інком-Юг», правочини з якими не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Южнефть» та ПП «Торговий дім «Інком-Юг» позивачем були надані належним чином оформлені первинні документи, які містять всю необхідну інформацію відносно змісту та вартості господарської операції, яка була опосередкована складенням цих документів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином підтверджено реальність вказаної господарської операції.

Слід зазначити, що обставини реальності здійснених ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД з ТОВ «Южнефть» та ПП «Торговий дім «Інком-Юг» господарських операцій та необґрунтованості висновків податкового органу про нікчемність укладених правочинів були встановлені судом апеляційної інстанції при дослідженні правомірності формування позивачем валових витрат.

Крім того, підставою визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість був висновок податкового органу про не включення позивачем, у порушення п. 189.1 ст. 189 ПКУ, до податкового зобов'язання квітня 2012 року суми ПДВ, визначеної із бази оподаткування невиробничих основних засобів, які не використовуються у господарській діяльності платника податку, а саме ДМ Фрегатів та зрошувальної установки.

Так, ОДПІ посилалась на те, що позивач повинен був включити в базу оподаткування ПДВ невиробничі основні засоби (6 шт. дощувальних машин Фрегат та зрошувальну установку), які не використовуються в господарській діяльності, балансова вартість яких станом на 01.04.2011 року становила 289880 грн. 58 коп.

Однак, при дослідженні правильності формування валових витрат судом було встановлено, що зазначені невиробничі основні засоби використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а саме, надавались в оренду ТОВ «Терра Юкрейн», а тому позивач правомірно не включив в базу оподаткування ПДВ невиробничі основні засоби, у зв'язку з чим позивачем не було занижено податок на додану з цих підстав.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань податкового органу на не включення позивачем до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартості суми ПДВ, визначеної із бази оподаткування товарів, що не використовуються у господарській діяльності, а саме: луку 2010 року у кількості 205,228 т.

В акті податковий орган посилався на те, що в ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем здійснювалось зберігання цибулі 2010 року врожаю в кількості 205,228 т. вартістю з урахуванням ПДВ 662074 грн. 34 коп.

Податковий орган зазначив, що строк зберігання даної цибулі становить не більше одного року, що свідчить про неможливість використання її позивачем у господарській діяльності, у зв'язку з чим даний товар підлягав списанню, а також підлягав сплаті податок на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що до такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що на початок перевіряємого періоду на рах. 281 «Товари на складі» у позивача обліковувались залишки цибулі врожаю 2010 року в кількості 113, 158 т. на суму 358334, 04 грн.

Протягом квітня-серпня 2011 року позивачу частками було повернуто ПАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл» 200 т. придбаної у нього цибулі вартістю 658333,34 грн. У листопаді 2011 року позивачем було здійснено продаж цибулі 0,072 т. собівартістю 234 грн. В січні 2012 року придбано цибулі 5,3 т. на суму 3975 грн., в квітні 2012 року придбано у ТОВ «Терра Юкрейн» 275,647 т. цибулі на суму 68911,75 грн. (крім того ПДВ 13782 грн. 35 коп.) (т.1, арк. справи 238-241).

Податковий орган зазначив, що придбана у ТОВ «Терра Юкрейн» цибуля у кількості 275,647 т. була реалізована нерезиденту ТОВ «Roland Export» (республіка Узбекистан).

Крім того, у квітні 2012 року позивачем було списано 113,158 т. цибулі на суму 358334,04 грн. (т. 1 арк. справи 244, 245).

Зважаючи на зазначене Каховською ОДПІ було встановлено, що станом на 31.12.2012 року у позивача на рах.281 обліковується залишки цибулі в кількості 205,228 т. на суму 662074 грн., які, на думку податкової інспекції, є врожаєм 2010 року та підлягають списанню, оскільки товар не придатний до використання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що до вказаних висновків податковий орган дійшов лише на підставі аналізу руху товарів на рах. 281, однак без перевірки первинних документів, які підтверджують рух цибулі по складу, зокрема, без дослідження журналів обліку продукції, що надійшла, актів про приймання, актів на заміну, накладних на внутрішнє переміщення, картки складського обліку матеріалів, відомостей обліку залишків матеріалів на складі, матеріалів звітів, інвентаризаційних описів, або інших первинних облікових документів. Інвентаризації також не проводилось

При цьому, висновки податкового органу стосовно того, що залишки цибулі, які обліковуються на рах.281 є врожаєм 2010 року не підтверджені жодним належним доказом, як і той факт, що саме придбана у ТОВ «Терра Юкрейн» цибуля була реалізована позивачем нерезиденту ТОВ «Roland Export» (республіка Узбекистан).

В свою чергу, позивач посилається на те, що на складах ТОВ зберігається залишок цибулі саме 2012 року врожаю в кількості 205,228 т., отриманої від ТОВ «Терра Юкрейн», та яка придатна до реалізації і списанню не підлягає.

Посилаючись на умови контракту № 1/04-04 від 04.04.2012 року, укладеного з ТОВ «Roland Export» (т. 1 а.с. 242, 246 -249) та вантажно-митні декларації (т. 2 а.с. 1-3), ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД стверджує, що отримана протягом 2011 року цибуля, в тому числі від ПАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл», в кількості 275,647 т. була відвантажена до Узбекистану.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що викладені в акті перевірки обставини щодо того, що залишки цибулі, які обліковуються на рах.281 є врожаєм 2010 року є нічим іншим, ніж припущенням податкового органу, не підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому визначення позивачу на підставі вказаного податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2012 року на суму 132414 грн. 87 коп. є необґрунтованим.

Щодо факту неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній, оформленій з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне:

Податковим органом зазначено, що ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД в порушення вимог Податкового кодексу України неправомірно віднесло до складу податкового кредиту квітня, листопада 2011 року, січня, березня та листопада 2012 року суми ПДВ по податковим накладним, які оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, а також сум ПДВ, які підтверджені податковими накладними, однак повторно включені до податкового кредиту.

В свою чергу, позивач заперечує лише факт завищення податкового кредиту на суму 262 грн.

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Як вбачається з податкової накладної № 20 від 15.03.2011 року, виписаної ТОВ ТВЦ «Агрос», продавцем було зазначено повну назву покупця, його податковий номер та номер свідоцтва платника ПДВ і договір поставки, що дає змогу ідентифікувати покупця.

Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України передбачено існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Податковий орган, зменшуючи податковий кредит ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД, посилався саме на допущення порушення порядку заповнення податкової накладної, та не оспорював фактичне виконання господарської операції, по якій сформовано податковий кредит.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку не зазначення в податковій накладній місцезнаходження покупця (адреси) не може бути підставою для зменшення податкового кредиту ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД, оскільки по-перше, позивачем були надані інші документи, які підтверджують здійснення господарської операції з ТОВ ТВЦ «Агрос», а саме: накладну, платіжний документ, а по-друге, дані, які зазначені у податковій накладній № 20 від 15.03.2011 року, виписаній ТОВ ТВЦ «Агрос» дають змогу ідентифікувати покупця.

Таким чином, зменшення податковим органом податкового кредиту ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД за квітень 2011 року на суму 262 грн. є неправомірним.

В свою чергу, позивачем не заперечується факт завищення податкового кредиту на суму 16 192 грн. у зв'язку з повторністю включення до податкового кредиту податкових накладних на загальну суму ПДВ 16 192,00 грн. (в листопаді 2011р., січні 2012р., в березні 2012р.) та не оскаржується повідомлення-рішення в цій частині та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8 096 грн.

Крім того, судом першої інстанції було вірно встановлено, що ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД, у порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, не було включено до податкового зобов'язання квітня 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 8500 грн. по отриманій передплаті від ТОВ «Терра Юкрейн».

В свою чергу, суд першої інстанції констатуючи правильність висновків податкової інспекції про заниження податкового зобов'язання з ПДВ квітня 2012 року на 8500 грн. по отриманій передплаті від ТОВ «Терра Юкрейн», не зміг визначити, яким чином це порушення, яке позивачем не оскаржується, вплинуло на загальну суму донарахованого податкового зобов'язання та застосованих штрафних санкцій, у зв'язку з чим задовольнив вимогу позивача про часткове скасування податкового повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції № 000142200 від 22.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині збільшення суми зобов'язання на 231149 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 115577 грн., так як заявив позивач в уточнених позовних вимогах.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що податковий орган не позбавлений можливості визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір заниженого податку, та прийняти нове рішення у зв'язку з таким заниженням.

В ході проведеної перевірки податковим органом було також встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні податкового кредиту за листопад 2011 року на суму ПДВ 12000 грн. у зв'язку з придбанням товару за цінами вище рівня звичайних цін.

Податковий орган посилався на те, що 30.11.2011 року ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД було придбано у ТОВ «Терра Юкрейн» 120 т. сої за ціною 3300 грн. без ПДВ на загальну суму 396000 грн., крім того ПДВ 79200 грн., а 08.12.2011 року було придбано 110 т. сої за ціною 2800 грн. без ПДВ на суму 308000 грн.

В свою чергу, Каховською ОДПІ було встановлено, що ТОВ «Терра Юкрейн» є пов'язаною особою, оскільки директор ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД ОСОБА_5 є засновником ТОВ «Терра Юкрейн».

Придбану у ТОВ «Терра Юкрейн» сою позивач реалізував ТОВ «Астарта-Агро» у грудні 2011 року, а саме: 130 т. за ціною 2872,7 грн. за тону без ПДВ, 100 т. за ціною 2833,33 грн. за тону без ПДВ.

Податковий орган посилався на те, що ціна сої 3300 грн. (без ПДВ) за тону не відповідає рівню звичайних цін, оскільки звичайна ціна становить 2800 грн. без ПДВ за тону.

У зв'язку з виявленим порушенням податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 12000 грн. та застосування штрафу в розмірі 6000 грн. внаслідок порушення порядку застосування звичайних цін.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: ...

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно Розділу XIX Прикінцевих положень ПК України ст. 39 ПК України набрала чинності з 01.01.2013 року, п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень передбачено, що до 01.01.2013 року для визначення звичайної ціни застосовується п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пунктом 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно п. 1.20.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно до вимог п. 1.20.8 та п. 1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Також, при цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні будь-які обґрунтування того, що ціна на товар, визначена сторонами договорів, не є звичайною ціною, та враховуючи, що в акті перевірки не зазначено та не здійснено посилання на конкретні документи, договори та інші докази, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення податкового законодавства, не наведено конкретного переліку таких документів, суди дійшли вірного висновку, що податковим органом при проведенні перевірки не доведено, що ціни на товар, не відповідають рівню звичайних цін.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно неправомірності та необґрунтованості прийнятого Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення № 0000152200 від 22.03.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6000 грн.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено недотримання відповідачем порядку прийняття податкового повідомлення-рішення при визначені об'єкта оподаткування, що також свідчить про його протиправність.

Ще одним податковим повідомлення-рішенням, яке оскаржується позивачем є податкове повідомленням-рішенням Каховської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000151702, яким товариству були визначені грошові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19613,16 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 5413,29 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД, у порушення вимог п.п. «г» п. 164.2.17 та п.п. 164.2.19, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України не оподатковано податком з доходів фізичних осіб доходи, отримані працівниками підприємства як додаткове благо у вигляді відшкодування витрат на придбання ТМЦ для особистих потреб за умови не віднесення вказаних витрат на виробничі потреби підприємства, а також не оподатковано податком з доходів фізичних осіб доходи, отримані громадянином ОСОБА_4 у вигляді наданої знижки при здійснення фінансово-господарської операції з продажу комбайну ДОН - 1500 відповідно податкової накладної № 114 від 31.07.2011 року.

Також податковим органом зазначено, що у порушення вимог п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 170.1.1 та п.п. 170.1.4 ст. 170 Податкового кодексу України підприємством не оподатковано податком з доходів фізичних осіб доходи, отримані громадянами 30.11.2011 року за здані в оренду підприємству ВКФ «Союз» ЛТД земельні паї.

Згідно п.п. «г» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до доходу, отриманого платником податку як додаткове благо включаються, зокрема, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до п. 164.2.11 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 статті 170 цього Кодексу.

З додатку 9 до акту перевірки вбачається, що працівники підприємства протягом квітня 2011 року - грудня 2012 року придбавали матеріальні цінності, послуги, роботи, які в подальшому передавались позивачу, про витрачені кошти надавались звіти.

Судом першої інстанції встановлено, що витрачені кошти були повернуті працівникам в 2013 році, ТМЦ та послуги, роботи оприбутковані на підприємстві.

Позивач надав суду звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, разом з підтверджуючими документами - чеками квитанціями, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт тощо (т. 2 арк. справи 5-65), ці звіти зазначені в додатку № 9 до акту перевірки (т. 1 арк. справи 48).

В свою чергу, в судовому засіданні суду першої інстанції представники ДПІ посилались на те, що керівник ВКФ «Союз» ЛТД дав письмове пояснення про те, що матеріали, роботи, послуги придбавались працівниками підприємства для власних потреб і підприємству не передавались, а також посилались на певні недоліки первинних документів.

Однак, на підтвердження вказаного відповідачем не було надано доказів, зокрема, письмового пояснення керівника ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД.

Крім того, фактів придбання товарів, послуг, робіт для власних потреб працівниками позивача за кошти позивача, або фактів виплати грошових коштів в перевіряємому періоді без звітування про їх витрачання судом першої інстанції встановлено не було.

Колегія суддів вважає, що враховуючи викладене, а також зважаючи на картки рахунку 3721 за квітень, серпень, вересень, жовтень 2011 року та картки за червень, серпень, жовтень грудень 2012 року та інші документи, згідно яких всі товари, які були придбані працівниками за власні кошти були оприбутковані товариством, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб на суму 11352,02 грн.

В свою чергу, у липні 2011 року позивач продав громадянину ОСОБА_4 комбайн ДОН - 1500 відповідно податкової накладної № 114 від 31.07.2011 року за 40000 грн. (в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.), при цьому громадянину ОСОБА_4 була надана знижка в розмірі 7357,95 грн., податок з якої становить 1298 грн. 46 коп.

Згідно п. 164.2.17 ПКУ дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно картки рахунку 104 залишкова вартість комбайну становила 36 241 грн. 35 коп. В декларації з ПДВ за липень 2011 року позивач задекларував продаж комбайну за ціною 47357 грн. 93 коп. з ПДВ, що підтверджується включенням до складу податкових зобов'язань двох податкових накладних одну - на суму виходячи з фактичної ціни постачання (33333 грн. 33 коп. та крім цього ПДВ 6666 грн. 67 коп.), другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною - № 114 від 31.07.11 на суму 6131 грн. 61 коп., крім того ПДВ 1226 грн. 32 коп.

Відповідно до пп. 14.1.56 ПКУ доходом платника податку є загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 164.5 ст. 154 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в даному випадку продаж комбайну за ціною, нижче залишкової вартості, класифікується як додаткове благо, а тому доходи отримані гр. ОСОБА_4 у вигляді наданої знижки повинні були бути оподатковані позивачем податком з доходів фізичних осіб.

Таким чином донарахування колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що нарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб в сумі 1298 грн. 46 коп. є обґрунтованим.

Що стосується порушення підприємством вимог п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 170.1.1 та п.п. 170.1.4 ст. 170 Податкового кодексу України, що виразилось у не оподаткуванні податком з доходів фізичних осіб доходів, отриманих громадянами 30.11.2011 року за здані в оренду підприємству ВКФ «Союз» ЛТД земельні паї, слід зазначити наступне:

П.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач як орендар є податковим агентом відносно фізичних осіб - орендодавців щодо їх доходу від надання в оренду земельних паїв.

В свою чергу, позивачем були надані до суду першої інстанції відомості про видачу натуроплати та виплати грошових коштів, однак в інших сумах, ніж зазначено в акті перевірки та додатку 9 (т. 2 арк. справи 156-249).

При цьому, податковим органом не було документально підтверджено суми доходів 42834,80 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість не донарахування ВКФ «Союз» ЛТД ПДФО в розмірі 6962,68 грн., з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

В свою чергу, враховуючи встановлення факту порушення при продажу комбайну, а саме, заниження податку з доходів фізичних осіб доходів, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, колегія суддів знаходить за необхідне скасувати оскаржуване рішення повністю.

В свою чергу дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом порядку податкове зобов'язання позивача та прийняти нове рішення.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.