Постанова № 39150382, 27.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа № 9463/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участі секретаря – Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

28.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» (далі - ТОВ) звернулося до суду з вищевказаним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 16.11.2012 №0001052350 в частині зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 5180685грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що під час приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю «БУА Проперті» (далі – ТОВ-2) до ТОВ на підставі передавального акта, відбулось правонаступництво усіх прав та обов’язків, а не уступка грошових зобов’язань. Відповідно від’ємне значення об’єкта оподаткування звітного періоду, що обліковувалось у платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта, включається до складу податкового кредиту – правонаступника. Вважає, що висновки податкового органу про безпідставне віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року в справі №813/2305/13-а у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені у позовній заяві та зазначає, що перенесення від’ємного значення, яке обліковується у платника податків, що припиняється до правонаступника, неможливо здійснити відповідно до пп.4.6.2-4.6.4, п.8 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (далі – Порядок №1492).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що платниками податків, які здійснюють реорганізацію підприємства, податкові зобов’язання не нараховуються, а податковий кредит не коригується, відтак відповідач приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ зареєстроване Державним реєстратором 14.11.2007, взято на податковий облік в органах податкової служби як платник податків 15.11.2007 та з 13.01.2011 перебуває на обліку в ДПІ.

ТОВ є платником ПДВ, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 23.06.2011 №100341512 (а.с.83).

Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля іншими проміжними продуктами.

На підставі направлень від 12.10.2012 №№352/2200 та 353/2200, наказу від 12.10.2012 №246 та пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України з 12.10.2012 по 18.10.2012 податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ з питань достовірності декларування від’ємного значення з податку на додану вартість в сумі 6217567грн, по декларації з ПДВ за серпень 2012 року та по взаєморозрахунках із ПП «Імпел ЛТД» по ПДВ, за результатами якої складено акт перевірки від 29.10.2012 №687/2200/35562871 (далі – Акт).

У вказаному Акті встановлено порушення позивачем п.87.7 ст.87, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.5, п.201.7 ст.201 ПК України, п.4.6.2, п.4.6.3, п.4.6.4, п.8 розділу ІІІ Порядку №1492, в результаті чого завищено податковий кредит за період з 01.07.2011 по 31.08.2012 на суму 11458грн (в тому числі за вересень 2011 року в сумі 4217грн, за жовтень 2011 року в сумі 2300грн, за листопад 2011 року в сумі 4941грн), та завищено залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в вересні 2011 року в сумі 5180685грн, що призвело до завищення від’ємного значення з ПДВ в сумі 5192143грн, при відображенні ТОВ у декларації за серпень 2012 року (а.с.6-32).

06.11.2012 позивачем було подано заперечення №06/11 до Акта перевірки у зв’язку із тим, що ТОВ не погоджувалося із висновками перевірки щодо завищення залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів.

16.11.2012 на підставі Акта та зафіксованих у ньому порушень ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052350 яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 5192143грн (а.с.5).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ в частині 5180685грн в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу - без задоволення (а.с.35-42).

Не погодившись із таким податковим повідомленням-рішенням ДПІ, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Відповідно до пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181 коментованої статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит поточного періоду визначається з договірної ціни и складається з сум податків нарахованих та сплачених у зв'язку з придбанням товарів,послуг, необоротних активів. Право на нарахування податкового кредиту виникає незважаючи на те, чи почали такі товари, послуги або основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Факт наявності у ТОВ-2 права на відшкодування ПДВ шляхом включення залишку від'ємного значення до податкового кредиту наступного податкового періоду та погашення за його рахунок податкових зобов'язань, що виникають у наступних податкових періодах, підтверджено в ході перевірок податковим органом даного підприємства та останнім не заперечується.

Більше того, питання правомірності формування ТОВ-2 податкового кредиту не є предметом дослідження у даній справі.

Згідно п.184.9 ст.184 ПК України у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Відповідно до вимог п.98.9 ст.98 ПК України у разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом.

Визначення терміну «невідшкодовані податки» ПК України не містить.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 56.21 ст.56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно п.1.13 Статуту ТОВ в редакції від 27.12.2011 товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ-2 – дочірнього підприємства Товариства (а.с.84-86), у зв’язку з реорганізацією шляхом приєднання ТОВ-2.

Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до передавального акта від 16.09.2011 вбачається, що на виконання протоколу (рішення) Загальних зборів учасників ТОВ-2 від 20.06.2011 №6 та протоколу (рішення) Загальних зборів учасників ТОВ від 20.06.2011 №7 в наслідок реорганізації шляхом приєднання ТОВ-2 правонаступником усього майна, майнових прав та обов’язків за цим актом є ТОВ (а.с.63-64).

Також, важливо, що згідно Додатку №3 до передавального акту від 16.09.2011 (а.с.67), від ТОВ-2 підприємству-правонаступнику ТОВ передано дебіторську заборгованість, в тому числі, й залишок від'ємного значення з ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів і який було відображено ТОВ-2 в декларації по ПДВ за вересень 2011 року (а.с.59-60).

В силу положень пп.98.1.2 п.98.1 ст.98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає, зокрема злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Пунктом 14.1.105 ПК України встановлено, що термін майно вживається у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України.

Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Стаття 98 ПК України, регламентує не тільки порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків, зокрема в п.98.9 така встановлює яким чином повинна бути використана сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків, що реорганізується.

Реорганізація дає право на перерахування у розпорядження правонаступників невідшкодованих податків та зборів, пропорційно частині майна що розподіляється.

Визначення терміну «приєднання» та терміну «ліквідація» ст.98 ПК України не містить, проте під ознаки та визначення терміну «злиття», яке міститься у ній, повністю підпадають ознаки приєднання, які визначені ст.ст.104, 106, 107 ЦК України.

При цьому, слід зазначити, що посилання на норми ЦК України при визначенні податкових відносин можуть не братися до уваги, згідно п.2 ст.1 вказаного Кодексу, крім випадків коли в нормах ПК України є прямі посилання на такі норми ЦК України.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що питання включення податкового кредиту з ПДВ платника податку, що припиняється, до складу податкового кредиту підприємства-правонаступника при злитті (в розумінні ст.98 ПК України), що є аналогічним за економіко-правовою суттю приєднанню (в розумінні ст.104, 106, 107 ЦК України) є врегульованим ПК України, однак це безпідставно не враховано відповідачем.

Щодо посилання податкового органу на порушення позивачем існуючого Порядку №1492, то такі слід вважати неспроможними, оскільки вказаний Порядок не регламентує для жодного з видів реорганізації, передбачених ст.98 ПК України, питання відображення в декларації з ПДВ підприємства-правонаступника від'ємного значення (невідшкодованого податку) з ПДВ підприємства, що ліквідується.

В той же час, як було зазначено вище, відповідно до вимог ст.98 ПК України, реорганізація дає право на перерахування у розпорядження правонаступників невідшкодованих податків та зборів, пропорційно частині майна, що розподіляється.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що податковий кредит з ПДВ ТОВ-2 у розмірі 5180685грн правомірно перенесено до складу податкового кредиту ТОВ і відображено ним у рядку 22 податкової декларації вказаного підприємства за відповідний період.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог ТОВ щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 16.11.2012 №0001052350 в частині зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 5180685грн.

Підсумовуючи, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 16 листопада 2012 року №0001052350 в частині зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5180685 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюм Україна» 3441гривень судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 30 травня 2014 року.