Постанова № 39150289, 03.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1772/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,

представників позивача - Краснопіра В.М., Грицун М.Г.

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Зовнішньоторгового підприємства "Маг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2014 року Зовнішньоторгове підприємство "Маг" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно зменшено суму податкового кредиту на суму 7 664,00 грн. та зроблено висновок про нікчемність договору поставки укладеного між ТОВ "Вектра 3000" та Зовнішньоторговим підприємством "Маг", оскільки за результатами здійснення господарської операції з вказаним контрагентом було складено первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Вказував, що посилання відповідача на анулювання ТОВ "Вектра 3000" свідоцтва платника ПДВ є безпідставними, оскільки анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Вектра 3000" відбулось після укладання та виконання умов договору поставки.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Стверджував, що контрагент позивача - ТОВ "Вектра 3000" відсутній за місцезнаходженням та 11.11.2013 йому було анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Зовнішньоторгове підприємство "Маг" зареєстровано 04.03.1994 Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради, перебуває на обліку в Комсомольському відділені Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ № 200001894.

В період з 28.11.2013 по 04.12.2013 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ЗТП "МАГ" з питань взаємовідносин з ТОВ "Вектра 3000" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012, з 01.12.2012 по 31.12.2012 та з 01.07.2013 по 31.07.2013.

За результатами перевірки складено акт від 11.12.2013 № 5377/16-02-15-24/21071441, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результатів чого занижено податок на додану вартість на суму 7 664,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 № 0001141500 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5 280,00 грн., № 0001151500 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 046,00 грн. та № 0001161500 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 422,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Міністерства доходів і зборів України.

За результатами розгляду скарг ЗТП "МАГ" Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області та Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 21.01.2014 № 164/10/16-31-10-04-12, від 13.03.2014 № 585/10/16-31-10-04-12 та від 03.04.2014 № 5934/6/99-99-10-01-15 якими скарги зовнішньоторгового підприємства "МАГ" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

З вимогою про визнання нечинними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 15.10.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ "Вектра 3000" (продавець) укладено договір № Д/2012-85, за умов якого продавець продав, а покупець прийняв і оплатив товар у строки, за ціною, у кількості, на умовах та асортименті згідно даного договору і Специфікацій до нього, які є невід'ємною частиною договору. На виконання вимог вказаного договору були виписані специфікації.

За результатами здійснення вказаної господарської операції ТОВ "Вектра 3000" складено наступні бухгалтерські документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні.

На підтвердження транспортування, отримання товару придбаного у ТОВ "Вектра 3000" та його оприбуткування позивачем суду надано товарно-транспортні накладні, листи ТОВ "Вектра 3000" про здійснення транспортування малогабаритного товару, виписки з журналу виданих доручень та прибуткові ордери.

Крім того, позивачем суду було надано сертифікати якості, документи якості та сертифікати аналізу на придбаний товар.

Здійснення оплати за придбаний товар підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

Представники позивача в судовому засідання пояснили, що придбаний у ТОВ "Вектра 3000" товар був у подальшому використаний для виготовлення гумових сумішей, на підтвердження чого суду надано договори підряду № Д/2012-12/16р від 10.01.2012 та № Д/2013-19/46р від 03.01.2013 укладені між позивачем (замовник) та ТОВ "Регенерат" (виконавець).

За умов вказаних договорів виконавець зобов'язується виготовити своїми силами з матеріалів замовника і передати замовнику гумові суміші згідно специфікацій до цих договорів.

На підтвердження виготовлення гумових сумішей із товару придбаного у ТОВ "Вектра 3000" позивачем суду надано специфікації, відомості руху матеріалів по дільниці виготовлення гумових сумішей, рецептурні картки, розрахунок норм витрат сировини та матеріалів на виробництво 1 000 кг. гумової суміші 41-051М, розрахунок норм витрат сировини та матеріалів на виробництво 1 000 кг. гумової суміші 41-051С, попередні калькуляції вартості виробництва продукції та залишкову калькуляцію вартості виробництва продукції.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Вектра 3000" платником податку на додану вартість було анульовано 11.11.2013, тобто після здійснення господарських операцій, враховуючи викладене, характер правовідносин між вказаним суб'єктом господарювання та позивачем в жовтні 2012 року, грудні 2012 року та липні 2013 року носить презумпцію правомірного, а податкові накладні, видані на оформлення відповідних господарських операцій між вказаними сторонами економічних відносин, вважаються такими, що підтверджують право покупця на включення, визначених у цих документах, сум до складу податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що відповідачем, а ні з власної ініціативи, а ні на вимогу суду не було надано доказів відсутності ТОВ "Вектра 3000" за місцезнаходженням на час укладання та виконання вимог договору № Д/2012-85 від 15.10.2012.

Викладені в акті перевірки висновки з приводу нікчемності угоди, укладеної позивачем з ТОВ "Вектра 3000" зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Податковим кодексом України. Зазначений нормативно-правовий акт не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 30.12.2013 № 0001161500, № 0001141500, № 0001151500.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 30.12.2013 № 0001161500, № 0001141500, № 0001151500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Зовнішньоторгового підприємства "Маг" витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 червня 2014 року.

Суддя С.С. Бойко