Постанова № 39147741, 05.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1467/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Борецької О.Л.,

представника відповідача - Пецяк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (надалі - позивач, ПАТ "Лубнигаз") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2014 та накладення арешту на кошти у межах суми 3 374 012,10 грн. та скасування постанови від 08.04.2014 про арешт коштів боржника ВП №1448910, винесену при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №23730576.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на незгоду з діями відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови та винесеною постановою про арешт коштів боржника від 08.04.2014, оскільки, суми коштів, на які має бути накладено арешт не відповідає існуючій, станом на 08.04.2014, сумі боргу. Зазначав, що виконавче провадження зі стягнення боргу з ПАТ "Лубнигаз" підлягає обов'язковому зупиненню на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" та ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з перебуванням ПАТ "Лубнигаз" з 10 листопада 2005 року у Реєстрі підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" за номером особового запису 206. Крім того, вказував на те, що постанова про накладення арешту на кошти боржника не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, які є обов'язковими при складанні документів органами ДВС. Відтак, оскаржувана постанова є протиправною та безпідставною, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 08 квітня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №23730576 про стягнення коштів з ПАТ "Лубнигаз" на користь юридичних осіб та держави на загальну суму 3 374 012,10 грн. за виконавчими написами нотаріусів та наказами Господарського суду Полтавської області.

Позивач стверджував, що дії відповідача по арешту коштів боржника в межах суми 3374012,10 грн. є протиправними, а оскаржувана постанова - незаконною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, крім іншого, накладає арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно із статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до пункту 4 вказаної статті Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У відповідності до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

У відповідності до частини 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Згідно з ч. 3-5 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Отже, державний виконавець в силу вимог Закону України "Про виконавче провадження" наділений правом накладати решт на кошти боржника з метою забезпечення виконання рішення.

На виконання вказаних норм, 08 квітня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про арешт коштів боржника при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №23730576 про стягнення коштів з ПАТ "Лубнигаз" на користь юридичних осіб та держави на загальну суму 3 374 012,10 грн. за виконавчими написами нотаріусів та наказами Господарського суду Полтавської області.

Разом з тим, судом встановлено та представник відповідача в ході судового засідання підтвердив, що до суми коштів, які підлягають арешту відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2014 по зведеному виконавчому провадженню, враховано борг за виконавчими провадженнями № 42826052, 42826644, 42827145, 42827295, які відкрито відповідачем 03.04.2014 на виконання постанов про стягнення з боржника виконавчого збору №2593605 від 31.03.2013, №1865768 від 31.03.2013, №1843170 від 31.03.2014, №2593598 від 31.03.2014 на загальну суму 579 847,14 грн. (а.с. 80-87 т. 3).

Як вбачається із вищевказаних постанов про відкриття виконавчих проваджень № 42826052, 42826644, 42827145, 42827295, боржнику надано строк для самостійного виконання, а саме: сплати виконавчого збору у строк до 10.04.2014.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, відповідачем розпочато примусове виконання постанов із стягненням з боржника виконавчого збору фактично без надання виконавчою службою позивачеві за вказаними виконавчими провадженнями строку для добровільного їх виконання.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваної постанови суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

А відтак, постанова від 08 квітня 2014 року про арешт коштів боржника ВП №1448910, винесена при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №23730576 підлягає скасуванню, а позов ПАТ "Лубнигаз" в даній частині - задоволенню.

Зважаючи на те, що постанова про арешт коштів боржника ВП №1448910, винесена при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №23730576 є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування вищевказаної постанови, натомість визнати її протиправною і скасувати.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем вимог п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" термін дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК встановлено до 01.01.2014.

Крім того, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" встановлено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Рішенням Конституційного суду України від 13.12.2012 у справі №1-26/2012 за конституційним зверненням ТОВ "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положенням ч. 1 ст 41, ч. 5 ст 124, п. 9 ч. 3 ст 129 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, п. 1.3, 1.4 ст.1, ч. 2 ст. 2, абз 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначено, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії та щодо учасників розрахунків визначених Законом України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про обіг векселів Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом порядку, є виконавчим документом (крім векселя, опротестованого у недатуванні акцепту) (ст. 8 Закону України "Про обіг векселів Україні").

Судом встановлено, що заборгованість ПАТ "Лубнигаз", що стягується в межах ЗВП №23730576 не пов'язана з розрахунками за енергоносії, а тому дія Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не поширюється на правовідносини, що виникли в межах ЗВП №23730576, а відтак суд вважає безпідставним твердження позивача про порушення відповідачем оскаржуваною постановою п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області щодо визнання протиправними дій щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2014 та накладення арешту на кошти у межах суми 3 374 012,10 грн., то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що правові наслідки для позивача створює саме вищевказана постанова як рішення суб'єкта владних повноважень, правова оцінка якій надана судом вище, інших неправомірних дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов'язки та інтереси позивача позивачем не наведено, а судом не виявлено.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 08 квітня 2014 року про арешт коштів, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області у зведеному виконавчому провадженні № 23730576.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (код ЄДРПОУ 05524713) витрати зі сплати судового збору у розмірі 37,04 грн. (тридцять сім гривень чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 червня 2014 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва