Ухвала суду № 39147938, 28.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7393/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-КОР-ТРАНС» до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2013 року №0003412202, №0003602201,-

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САН-КОР-ТРАНС» (далі - ТОВ «САН-КОР-ТРАНС») звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003412202, №0003602201 від 07.10.2013 року.

В обґрунтування позову зазначено, що посадовими особами відповідача в період з 11.09.2013 року по 17.09.2013 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ФЛОРЕНА-ПЛЮС» за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року. За результатами зазначеної перевірки був складений акт №389/22-02/32394303/46 від 19.09.2013 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем 07.10.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0003602201 (а.с.41 т.1) про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 6900,00 грн., штрафним санкціям на суму 0,00 грн., №0003412202 (а.с.40 т.1) про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 6000,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1500,00 грн. Позивач вважає, що за результатами господарських відносин з ТОВ «ФЛОРЕНА-ПЛЮС» він правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ, що підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в зв'язку із чим, висновок посадових осіб органу ДПС України не є обґрунтованим, а оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнання протиправними та скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року позовні вимоги ТОВ «САН-КОР-ТРАНС» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003412202, №0003602201 від 07.10.2013 року.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову підприємства відмовити повністю.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

На підставі наказу керівника ДПІ на проведення перевірки від 11.09.2013 року №277-п (а.с.62 т.1) посадовими особами відповідача в період з 11.09.2013 року по 17.09.2013 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ФЛОРЕНА-ПЛЮС» за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №389/22-02/32394303/46 від 19.09.2013 року з додатками (а.с.21-39 т.1), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 6900,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6000,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 07.10.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0003602201 (а.с.41 т.1) про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 6900,00 грн., штрафним санкціям на суму 0,00 грн., №0003412202 (а.с.40 т.1) про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 6000,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1500,00 грн.

Задовольняючи позов ТОВ «ФЛОРЕНА-ПЛЮС» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до склади витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ФЛОРЕНА-ПЛЮС» були укладені договори купівлі-продажу від 01.07.2011 року №752 (а.с.9-10 т.1) та на виконання послуг від 01.07.2011 року №755 (а.с.13-14 т.1), фактичне виконання яких підтверджується видатковою накладною на відпуск та отримання товару «Літол-24» мастила в об'ємі 500 кг від 01.07.2011 року №РН-10715 (а.с.11 т.1), актами приймання виконаних робіт від 31.07.2011 року №ОУ-10716 (а.с.17 т.1), від 31.08.2011 року №ОУ-310848 (а.с.18 т.1), податковими накладними (а.с.12,15-16 т.1). Вартість поставлених товарів та послуг, у тому числі ПДВ, була сплачена позивачем на користь постачальника, що підтверджується платіжним дорученням про проведення оплати (а.с.19-20 т.1).

Таким чином судом зроблений правильний висновок про те, що фактична поставка товарів, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ, надавало позивачу право сформувати валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.138.2 п.138 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

В апеляційній скарзі зазначається, що вищезазначені докази є недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів поставки та купівлі-продажу товарів.

Проте апеляційний суд не погоджується з такими висновками органу ДПС України з огляду на таке.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Судом першої інстанції було враховано, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

На підтвердження своїх заперечень ДПІ посилається на неможливість здійснення ТОВ «ФЛОРЕНА-ПЛЮС» вказаних поставок товарів, безтоварність вказаних операцій, що підтверджується актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №103/22-9/35851839 (а.с.67-252 т.1) про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФЛОРЕНА-ПЛЮС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2009 року по 29.02.2012 року.

Проте дане твердження відповідача спростовується наявними в матеріалах доказами. Так, факт надання послуг за договором від 01.07.2011 року №755 щодо проведення миття транспортних засобів, що належать позивачу та використовуються ним у господарської діяльності, підтверджується реєстраційними посвідченнями на вантажні транспортні засоби (а.с.2-24 т.2), договором оренди відкритого складського майданчика №2 від 01.05.2011 року (а.с.25-31 т.2) на якому зберігаються вказані транспортні засоби позивача, акт приймання-передачі відкритого складського майданчика від 01.05.2011 року (а.с.32 т.2) та докази фактичного виконання ним умов цього договору щодо проведення оплати вартості оренди майданчика (платіжні доручення - а.с.33-34 т.2).

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на інформацію, яка міститься в постанові про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк» за фактом умисного відхилення від сплати податків, оскільки факт порушення кримінальної справи не є доказом у адміністративній справі відповідно до вимог ст. 70 КАС України. Інформація, що міститься в зазначеній постанові, суперечить іншим доказам. Так, в постанові слідчого зазначено, що невстановлені слідством особи створили з метою прикриття незаконної діяльності у період з 2010 - 2012 роки та підробили документи ТОВ «Флорена Плюс» (Т. 1 а.с. 26, 27). Водночас з акту перевірки вбачається, що зазначене підприємство зареєстроване 21.04.2008 р., взято на податковий облік 23.04.2008 р. Статутний капітал складає 52500 грн. (Т. 1 а.с. 24, 67-68).

Колегія суддів враховує, що до теперішнього часу податковим органом не надано суду відповідного обвинувального вироку відносно службових осіб ТОВ «Флорена Плюс».

З Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флорена Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2009 року по 29.02.2012 року (Т.1 а.с. 67-252) вбачається, що згідно додатку 1 за жовтень 2011 року, поданого до ДПІ у Печерському районі м. Києва, було сформовано податкові зобов'язання за рахунок в тому числі і позивача - ТОВ «Сан-Кор-Транс». В цьому ж акті зазначається про наявність постачальників у ТОВ «Флорена Плюс» у періоді, що перевірявся (Т. 1 а.с. 226-250). Зазначене спростовує твердження податкового органу про відсутність постачальників у цього підприємства у перевіряємий період.

В тексті акта перевірки відсутні докази відсутності у ТОВ «Флорена Плюс» майна, можливості здійснювати господарську діяльність, трудових ресурсів, приміщень, транспорту. При цьому свою думку про фіктивність діяльності ТОВ «Флорена Плюс» податковий орган обґрунтовує лише наявністю вищезазначеної постанови слідчого про порушення кримінальної справи.

Враховуючи це, суди обох інстанції дійшли висновку, що контролюючим органом не надано належних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та надання послуг його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність такої угоди є помилковим.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача від 07.10.2013 року №0003412202, №0003602201, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «САН-КОР-ТРАНС».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0001240231 та № 0001250231 від 25.10.2012 року.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Таким чином, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов