Ухвала суду № 39147920, 04.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1655/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Моноліт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Моноліт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000992280 від 12.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено камеральну перевірку податкової звітності ПП «Моноліт» з податку на додану вартість за вересень 2013 року, про що було складено акт перевірки від 20.11.2013 року № 289/15-53-22-8/30445708.

02.12.2013 року позивачем були надані заперечені на акт перевірки від 20.11.2013 року, які не були враховані податковим органом при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За результатом проведеної камеральної перевірки, на підставі акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000992280 від 12.12.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 41 975,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 987,50 грн.

ПП «Моноліт» із вказаним рішенням ДПІ не погодилось та було розпочато процедуру адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги підприємства, рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області № 66/10-15-32-10-02-07 від 13.01.2014 року, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 12.12.2013 року залишено без змін, а скарга підприємства без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів від 13.02.2014 року № 2853/6-99-99-10-01-15, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишено без змін, а скарга ПП «Моноліт» без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із зазначеним позовом вказуючи на помилковість висновків податкового органу при проведенні камеральної перевірки, не відповідності їх положенням ст.ст. 198, 200 ПК України та правомірності формування підприємством податкового кредиту у вересні 2013 року на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів-постачальників, оскільки факт подвійності включення даних накладних у податкову звітність підприємства за різні податкові періоди не відповідає дійсності.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, наполягаючи на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його відповідності вимогам податкового законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000992280 від 12.12.2013 року.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси на зазначену постанову від 11.04.2014 року подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову від 11.04.2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ПП «Моноліт» відмовити у повному обсязі, вказуючи на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його відповідність вимогам податкового законодавства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 20.11.2013 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Моноліт» за вересень 2013 року, про що складено акт перевірки від 20.11.2013 року № 2895/15-53-22-8/30445708 про встановлення порушень підприємством вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань за вересень 2013 року на суму 41 975 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0000992280 про збільшення ПП «Моноліт» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41 975 грн. - за основним платежем, 20 987,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким висновком ПП «Моноліт» звернулось до суду позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення від 12.12.2013 року.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2013 року до складу податкового кредиту включено: податкову накладну від 19.10.2012 року № 1659 на загальну суму 31 733,50 грн. у тому числі ПДВ 5 288,91 грн., виписану постачальником ТОВ «Радуга-Н», ІПН 310949215414; податкову накладну від 26.12.2012 року № 22 на загальну суму 47 196 грн., у тому числі ПДВ 7 866 грн., виписану постачальником ПП «КЕРАМІК», ІПН 324327315532; податкову накладну від 27.12.2012 року № 62 на загальну суму 172 920, 36 грн. у тому числі ПДВ 28 820,06 грн., виписану постачальником ТОВ «Перша інженерна компанія», ІПН 3386581115530.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що вказані суми відображені у розділі ІІ додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» включені до складу податкового кредиту жовтня 2012 року, у зв'язку з чим подвійно відображені у розділі додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та включені до складу податкового кредиту у вересні 2013 року.

Згідно пояснень представника позивача податковим органом була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Моноліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 21.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, за результатом якої були виявленні порушення підприємством вимог п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: було виявлено завищення податкового кредиту у сумі 46 815,00 грн., у тому числі по податковим періодам: листопад 2012 року у сумі 6647 грн., грудень 2012 року у сумі 40 168 грн., через не підтвердження податковими накладними сум включених до податкового кредиту, у тому числі й тих, що зазначені в акті камеральної перевірки.

За наслідками проведеної виїзної перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0000642210 про нарахування суми грошового зобов'язання зі сплати ПДВ на суму завищеного податкового кредиту у розмірі 46 815 грн. з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23 408 грн.

Позивач вказує на те, що податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року було визнано підприємством, а нараховані суми податкового зобов'язання сплачені до бюджету. У зв'язку з тим, що суми за податковими накладними, виданими ТОВ «Радуга-Н», ПП «Керамік», ТОВ «Перша інженерна компанія», були виключені податковим органом, через що було збільшено податкове зобов'язання з ПДВ. Позивач наполягав на відсутності подвійного застосування даних накладних при формуванні податкового кредиту за різні податкові періоди, оскільки підприємством вони включені відповідно до положень абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, та фактично враховані при розрахунку податкового кредиту у вересні 2013 року, за умов того, що податкові накладні є отриманими, а їх застосування у звітності жовтня 2012 року знівельовано.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ПП «Моноліт» мав право включити до податкового кредиту за податковий період вересень 2013 року, суми податку на додану вартість по отриманим податковим накладним від 19.10.2012 року № 1659 на загальну суму 31 733, 50 грн., у тому числі ПДВ 5 288,91 грн., виписану постачальником ТОВ «Радуга-Н», ІПН 310949215414; від 26.12.2012 року № 22 на загальну суму 47 196 грн., у тому числі ПДВ 7 866 грн., виписану постачальником ПП «КЕРАМІК», ІПН 324327315532; від 27.12.2012 року № 62 на загальну суму 172 920, 36 грн. у тому числі ПДВ 28 820,06 грн., виписану постачальником ТОВ «Перша інженерна компанія», ІПН 3386581115530, оскільки за змістом ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, тобто нарахування має відбуватись виходячи з фактичного розрахунку та врахування сум податку за податковими накладними без формалізації щодо їх подвійного застосування.

Хоча податкові накладні були зазначені позивачем у податковій звітності двічі, однак застосовані, з врахуванням їх виключення самим податковим органом, при розрахунку податку, лише одноразово.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: О.І. Шляхтицький