Постанова № 39147527, 04.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 р. Справа №805/5654/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 34 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Неженцеві М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Донецьк

до відповідача: Вагонного депо Донецьк Державного підприємства "Донецька залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1 м. Донецьк

про: стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 684,39 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Донецьк, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вагонного депо Донецьк Державного підприємства "Донецька залізниця", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 684,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.10.2013 р. до Донецького міського центру зайнятості звернувся громадянин ОСОБА_1, звільнений 17.07.2013 року з посади заступника начальника депо з експлуатації на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обовязків без поважних причин, якому надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У період перебування на обліку в центрі зайнятості громадянину ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 684,39 грн. Відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 16.12.2013 року, наказу від 11.03.2014 року № 49/ОС, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді заступника начальника депо з експлуатації вагонного депо Донецьк ДП «Донецька залізниці». В зв'язку з чим, позивачем на підставі п.п 1 п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на адресу відповідача була направлена претензія від 31.03.2014 року № 05/1147 про сплату виплаченої громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в сумі 684,39 грн.

На час розгляду справи відповідачем не сплачена виплачена грошова допомога ОСОБА_1 в розмірі 684,39 грн., в зв'язку з чим позивач просив в судовому порядку стягнути з відповідача суму сплаченої допомоги в розмірі 684,38 грн.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. У попередньому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заперечень на позовну заяву не надав.

Трятя особа у судовому засіданні надала письмові пояснення відповідно до яких зазначила, що за період перебування на обліку в центрі зайнятості з 25.10.2013 року ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 684,39 грн., яка була нарахована за період з 31.01.2013 року по 06.03.2014 року. ОСОБА_1 повідомив суд, що він звертався до Донецького міського центру зайнятості та повідомляв працівників, що рішенням Апеляційного суду Донецької області його поновлено на роботі та було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13155,28 грн. за період з 17.07.2013 року по 22.10.2013 року. Позивачем було роз'яснено, що допомогу виплачену ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» повинно сплатити підприємство.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

25.10.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного. У заяві зазначено, що особа не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудової діяльністю не займається, пенсію не отримує, також не має права на отримання пенсії за віком та на пільгових умовах.

Згідно витягу з Наказу № НТ 131025 від 25.10.2013 року Донецьким міським центром зайнятості ОСОБА_1 надано статус безробітного.

Згідно витягу з наказу № НТ 14205 від 05.02.2014 року Донецьким міським центром зайнятості ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 30.01.2014 року.

Відповідно довідки про виплачене матеріальне забезпечення ОСОБА_1 нарахована та виплачена допомога по безробіттю з 30.01.2014 року по 06.03.2014 року в розмірі 684,39 грн.

Судом всатановлено, що рішенням Апеляційного суду Донецької області по справі № 221/4199/13ц (22-ц/775/2119/13(м)) за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимущеного прогулу позовні вимоги задоволено.

Наказом від 11.03.2014 року № 49/ОС Вагонного депо Донецьк ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника депо з експлуатації з 17.07.2013 року за рішенням суду.

Згідно витягу з наказу № НТ 140314 від 14.03.2014 року Донецьким міським центром зайнятості припинено виплату допомоги по безробіттю в зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду відповідно п.п 2 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та припинено реєстрацію безробітного.

24.03.2014 Донецьким міським центром зайнятості прийнято наказ № 180 про повернення коштів Вагонним депо Донецьк ДП Донецька залізниця виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 в розмірі 684,39 грн., в зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду.

В зв'язку з цим, 31.03.2014 року відповідачу направлена претензія з вимогою повернути кошти в місячний строк з дня отримання претензії, в зв'язку з поновленням на роботі безробітного за рішенням суду, але станом на день звернення до суду кошти в сумі 684,39 грн. до Донецького міського центру зайнятості не надходили.

23.04.2014 року позивач отримав лист відповідача від 17.04.2014 року № 783 відповідно до якого зазначено, що у добровільному порядку сплата виплаченої громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в сумі 684,39 грн. є неможливим, оскільки відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу без врахування того, що ОСОБА_1 знаходився на обліку в центрі зайнятості. Отже відповідач зазначив, що він вже поніс відповідальність за час вимущеного прогулу ОСОБА_1 відповідно до рішення суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно рішення Апеляційного суду Донецької області були задоволені уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 стосовано стягення суреднього заробітку за час вимущеного прогулу в розмірі 13155,28 грн. за період з 18.07.2013 року по 22.10.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (зі змінами та доповненнями на час спірних правовідносин) застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Пунктом 1 статті 23 Закону передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове держане страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону та здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове держане страхування на випадок безробіття» встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Пунктом 1 частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове держане страхування на випадок безробіття» передбачено, що із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Щодо посилання відповідача у відповіді на претензію про відмову у сплаті грошових коштів в розмірі 684,39 грн.

Суд зазначає, що відповідача згідно рішення суду було зобов'язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 18.07.2013 року по 22.10.2013 року.

Поновлена, ця особа на роботі була згідно наказу № 49/ОС з 17.07.2013 року, але фактично лише з 11.03.2014 року.

В період з 25.10.2013 року по 14.03.2014 року ОСОБА_1 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітна особа. За період перебування на обліку ним було отримано допомога в розмірі 684,39 грн.

Наказом від 14.03.2014 року було припинено реєстрацію безробітного в зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду з 25.10.2013 року.

Відповідачем не надано суду доказів виплати ОСОБА_1 середньомісячної заробітної прлати в період з 25.10.2013 року по 10.03.2014 року за час перебування на обліку в центрі зайнятості.

В зв'язку з чим позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Беручи до уваги те, що суму виплаченої допомоги відповідачем не повернуто, обов'язок повернення виплаченої допомоги підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що сума виплаченого ОСОБА_1 матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 384,39 грн., підлягає стягненню з Вагонного депо Донецьк ДП «Донецька залізниця», у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Донецького міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Донецьк до Вагонного депо Донецьк Державного підприємства "Донецька залізниця", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 684,39 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не стягується.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Вагонного депо Донецьк Державного підприємства "Донецька залізниця", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 684,39 грн.- задовольнити повністю.

Стягнути з Вагонного депо Донецьк Державного підприємства "Донецька залізниця" (86082, Донецька область, Ясиніватськи район, Спартаківська с/р, ст. Донецьк - Північний, код ЄДРПОУ 01076146) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через Державний міський центр зайнятості м. Донецьк суму виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири гривні) 39 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 04 червня 2014 року в присутності третьої особи.

Повний текст постанови складено та підписано 10 червня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.