Ухвала суду № 39147411, 11.06.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Кулянди М.І., Савчук М.В.,

секретар Ковальчук Н.О.

за участю представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_1, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 березня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 березня 2010 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14.02.2008 року № CVRSGK00000010 в розмірі 44000 доларів США, що у перерахунку по курсу Національного банку України станом на 26.06.2009р. становить 356132,65 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором від 15.02.2008 року № CVRSGK00000010 на квартиру АДРЕСА_1, належну на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом її продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», із укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності і наданням банку повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вищезазначене рішення суду змінити в частині способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, допущено неповне з'ясування обставин, що мали значення для справи. Зазначає, що при розгляді даної справи не була стороною по справі и не знала про існування цього рішення, проте оскаржуваним рішення суду було порушено її права та обов'язки, оскільки вона як поручитель несе з ОСОБА_2 солідарну відповідальність по зобов'язанню. В оскаржуваному рішенні суд не зазначив, за якою вартістю слід реалізувати нерухоме майно. Наслідком такого порушення норм матеріального права став продаж ПАТ КБ «ПриватБанк» квартири за власною ціною,

справа № 22ц-897/14р. Головуючий у І інстанції Слободян Г.М. категорія:19/27 Доповідач Лисак І.Н.

нижчою від суми боргу, що призвело до звернення кредитора в 2014 році до суду з позовом до неї як поручителя з метою стягнення заборгованості за кредитним договором, яка залишилась непогашеною.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 14.02.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № CVRSGK00000010, згідно якого ОСОБА_2 отримав в кредит грошові кошти у розмірі 44000,00 доларів США на придбання нерухомості, також кошти у розмірі 4720,00 доларів США на сплату страхових платежів, з кінцевим терміном повернення 14.02.2018 року та сплатою відсотків за користування кредитом, відповідно у розмірі 12% та 1 % на суму залишку заборгованості за кредитом. Для забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 15.02.2008 року був укладений договір іпотеки № CVRSGK00000010, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 47,40 кв.м., яка належала йому на праві власності.

В подальшому, ОСОБА_2 допустив порушення строків виконання взятих на себе зобов'язань відносно погашення кредиту, у зв'язку з чим за ним утворилась визначена в рішенні суду заборгованість, що в силу п.22 іпотечного договору та ч.5-6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на момент звернення стягнення) стало підставою звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з доданих до апеляційної скарги копій позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 від 19.03.2014 року (а.с.113-114) та витягу з договору № CVRSGK00000010 від 15.02.2008 року (а.с.116), ОСОБА_3 надала поруку перед «Приватбанк» за зобов'язання ОСОБА_2 по кредитному договору № CVRSGK00000010 від тієї ж дати.

В силу ч.2 ст.555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК).

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Тому, невідповідність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки вимогам закону, на думку поручителя, який не є майновим поручителем і відмінним від іпотекодавця, а саме не був стороною іпотечного договору, не може порушувати прав такого поручителя з боку іпотекодержателя. Захист його прав у випадку повного чи часткового виконання зобов'язань боржника передбачений ст.556 ЦК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване ОСОБА_3 вищезазначене рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 березня 2010 року було предметом перегляду його на відповідність вимогам закону апеляційним судом Чернівецької області, за результатами якого ухвалою від 02 червня 2010 року було залишено без змін. Тобто, боржник (іпотекодавець) висував свої заперечення щодо нього, які були відхилені.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_3, отже її апеляційна скарга не підлягала розгляду в апеляційному порядку в наслідок відмови у її прийняті на підставі прямої норми процесуального права (ч.1 ст.292 ЦПК України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.8 Постанови № 12 від 24.10.2008 року, з урахуванням п.7 рекомендацій Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених в листі №4-183/0/4-12 від 13.02.2012 року, якщо обставини відсутності права у особи на оскарження рішення суду в порядку ст.292 ЦПК України були встановлені після відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 292, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_3, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_1, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: