Постанова № 39146422, 10.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 923/1572/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2014

зі справи № 923/1572/13

за позовом державного підприємства "Одеська залізниця", м.Одеса (далі - Залізниця)

до державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон (далі - Підприємство)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Юмін", м.Дніпропетровськ

про стягнення 55599,36грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Максимов Д.С.;

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Залізниця звернулася з позовом, згідно з яким просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 55599,36грн. за користування вагонами у травні - червні 2013 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.12.2013 у справі № 923/1572/13 (суддя Ємленінова З.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Журавльов О.О. - головуючий, судді Головей В.М. і Ярош А.І.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Підприємства 55599,36грн. заборгованості.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати рішення господарського суду від 24.12.2013, постанову апеляційного господарського суду від 11.03.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скарга мотивована тим, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 02.05.2009 Залізницею та Підприємством було укладено договір № 4/177 про обробку вагонів з вантажами (далі-Договір), за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 01.04.2011, Залізниця здає/приймає, а Підприємство приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського і залізничного транспорту, а також господарські вантажі для Підприємства або для його контрагентів.

Відповідно до п.3.1 Договору Підприємство зобов'язалося, зокрема, повністю очищати вагони від вантажу, у тому числі від інородного, знімати реквізити кріплення після розвантаження, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України та забезпечувати цілісність вагонів.

Згідно з пунктами 7.1, 7.4 Договору плата за користування вагонами Підприємством нараховується за час з моменту їхньої передачі останньому по фронту одночасної подачі до моменту прийому Залізницею від Підприємства. За користування вагонами і контейнерами Підприємство сплачує Залізниці плату згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами.

Пунктом 7.9 Договору встановлено, що розрахунки між Залізницею і Підприємством за усіма видами платежів проводяться на умовах попередньої оплати. Розмір попередньої оплати визначається відповідно до об'єму робіт за попередній місяць на умові щодобового залишку коштів на рахунку порту не менше ніж на 7 діб роботи. Остаточні розрахунки між залізницею та портом за усіма видами платежів проводяться через розрахунковий підрозділ залізниці за результатами роботи за місяць на підставі виписаних рахунків на розрахунковий рахунок залізниці в акцептному порядку на протязі 3-х банківських діб. Списання грошей з особистого рахунку порту проводиться в акцептному порядку, на підставі накопичувальних карток, підписаних представником порту.

Згідно з п. 9.5 Договору він набирає чинності з 02.05.2009 та діє до 01.05.2014.

Судами також встановлено, що відповідно до залізничної накладної від 30.05.2013 №52407822, на станцію призначення Херсон-Порт (експ.) Одеської залізниці від ТОВ „Проско ресурси" (вантажовідправник) на адресу Підприємства (вантажоодержувач) надійшов вантаж (глина фарфорова) у 22 вагонах, які простоювали на путях Підприємства в очікуванні оформлення документів їх відправки до пункту промивки з 31.05.2013 до 05.06.2013.

У цьому зв'язку 05.06.2013 були складені відповідні акти загальної форми №484, 483, 478, 480, які стали підставою для нарахування плати за користування 22 вагонами за означений час затримки у сумі 55599,36грн.

Відповідно до залізничної накладної від 05.06.2013 №4125935905 зі станції відправлення Херсон-Порт (експ.) Одеської залізниці від Підприємства до КМЦ було відправлено 22 вагони на пункт промивки.

12.08.2013 Залізницею було відправлено Підприємству претензію на суму 55599,36 грн., яка була залишена останнім без задоволення.

Сукупності встановлених за справою обставин суди дали належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суди, врахувавши: п.26 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за N 862/5083; додаток № 2 до п.1.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року N 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за N 795/5986; ст.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457; Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, - правильно виходили з того, що вагони не були своєчасно відправленні зі станції Херсон-Порт (експ.) Одеської залізниці з вини відповідача та перебували у його користуванні, у зв'язку з чим останній зобов'язаний сплатити за їх користування, оскільки як вантажоодержувач після вивантаження каоліну з вагонів повинен був відправити їх на промивання, однак зробив це із запізненням, бо відправив їх лише 05.06.2013.

Посилання відповідача на те, що він є неналежним відповідачем, оскільки обов'язок щодо оформлення перевізних документів для направлення порожніх вагонів на промивний пункт відповідно до договору від 11.02.2013 № 9/40Д був покладений на ТОВ "Юмін", а не на Підприємство, були перевірені попередніми судовими інстанціями, які обґрунтовано не взяли їх до уваги з огляду на їх безпідставність.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 24.12.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 у справі № 923/1572/13 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" - без задоволення.

Суддя Селіваненко В.П. Суддя Бенедисюк І.М. Суддя Харченко В.М.