Рішення № 39145030, 02.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/46/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 Справа № 908/1218/14

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50

адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 48 472,95 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

10.04.14 до господарського суду звернулось публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") з позовною заявою б/н від 21.03.14 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1) про стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування від 27.12.12 б/н в сумі 48 472,95 грн., з яких: 30 000 грн. - борг за основною сумою кредиту, 13 326,12 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 2 840,06 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 2 306,77 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 10.04.14 судом порушено провадження у справі №908/1218/14, якій присвоєно № провадження 17/46/14, судове засідання призначено на 14.05.14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 14.05.14 судом розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін відкладено на 02.06.14.

При цьому, враховуючи наявність у матеріалах доданих позивачем до позовної заяви у цій справі заяви про отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 21.03.14, судом процесуальні документи у цій справі направлено, у т.ч. в електронному, вигляді на електронну адресу позивача, а саме: 14360570@mail.gov.ua.

У засіданні суду 02.06.14, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач обґрунтував свої вимоги наступним. 27.12.12 відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Згідно із вказаною заявою ФОП ОСОБА_1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщенні в Інтернет сайті http://privatbank.ua, які разом із вище вказаною заявою складають договір банківського обслуговування від 27.12.12 б/н. На виконання умов вказаного договору ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" встановлено відповідачу кредитний ліміт в сумі 30 000 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта. Отже, як стверджує позивач, свої зобов'язання за договором він виконав у повному обсязі. При цьому, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, % за користування кредитом та комісії за користування кредитом належним чином не виконав. У зв'язку з чим, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість по вказаних платежах за спірним договором становить 48 472,95 грн., з яких: 30 000 грн. - заборгованість за кредитом, 13 326,12 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 2 840,06 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 2 306,77 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. На підставі викладеного, позивач керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України просить позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання жодного разу за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР). У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається із Витягу з ЄДР, станом на 10.04.14, тобто станом на час порушення провадження у справі № 908/1218/14 в суді, місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Вимогами ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнту або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1). Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунку, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунку клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу (ч. 2).

З урахуванням викладеного, суд виходить з того, що договір банківського рахунку є публічним договором. Клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. Умови договору не можуть суперечити вимогам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (затв. постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 № 492, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.03 за № 1172/8493).

Згідно із положеннями наведеної вище Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі Інструкція), в редакції чинній станом на 27.12.12, тобто станом на час підписання відповідачем у цій справі заяви про відкриття поточного рахунку, (…) умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції (п. 1.5. Інструкції). Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п. 1.8. Інструкції).

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9.).

Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку" (п. 1.14. Інструкції).

Тексти заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів (за потреби) можуть бути зазначені в договорі банківського рахунку між банком і клієнтом - фізичною особою за довільною формою, але із збереженням реквізитів, передбачених у відповідних додатках до цієї Інструкції (1.19. Інструкції).

З документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку (п. 1.22. Інструкції). Банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та ведення рахунків і

цієї Інструкції. За порушення зазначених вимог банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п. 1.23. Інструкції).

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, 27.12.12 між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", за умовами якої Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Також, як свідчить зміст вказаної вище заяви, ФОП ОСОБА_1 підписавши цю заяву погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у т.ч. з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку http://www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитку печатки складають договір банківського обслуговування. Цим підписом ФОП ОСОБА_1 приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку (…).

Розглядаючи вказану справу по суті спору суд виходив з наступного.

Зміст положень Умов та правил надання банківських послуг, що розміщений на сайті банку http://www.privatbank.ua, свідчить, що документи, які розміщенні на цьому сайті - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку.

Згідно із розділом 1 (Загальні положення) вказаних Умов та правил надання банківських послуг, банк: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", що діє на підставі ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.09, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила та/або Договір).

Розділом 1.5. зазначених Умов передбачена відповідальність сторін у випадку не виконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань.

Так, зокрема, згідно із п.п. 1.5.1. вказаних Умов, сторони несуть відповідальність за не належне виконання своїх обов'язків відповідно до законодавства України та умов Публічного договору, Договору.

Пунктом 1.5.20. Умов визначено, що при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Якщо в інших розділах не встановлено інше, у разі непогашення кредиту у термін, встановлений Графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої здійснюється відповідно до розміру, встановленого у заяві на приєднання до цього Договору для відсотків, від дня виникнення простроченої заборгованості. У разі непогашення зазначеного простроченого зобов'язання протягом 30 календарних днів усі платежі, що сплачуються після зазначеної дати, є пенею, крім платежів, що направляються з урахуванням встановленої Договором черговості на погашення тіла кредиту. У період нарахування пені на всю суму заборгованості за кредитним договором відсотки не нараховуються (п. 1.5.21.).

У разі порушення Банком встановлених термінів виконання доручення Клієнта на перерахування або у разі порушення термінів завершення перерахування Банк платить Клієнту пеню у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 0,1 % від суми перерахування (п. 1.5.22.).

У разі порушення Клієнтом встановленого законом зобов'язання з повернення неналежним чином зарахованих коштів Клієнт платить Банку пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день, починаючи з дати завершення помилкового перерахування до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 % суми перерахування (1.5.23).

За несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим Договором, Умовами і Правилами Клієнт платить Банку по кожному випадку порушення пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не вище подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла у період, за який платиться пеня, за кожний день прострочення (1.5.25).

Позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги посилається на п.п. 3.18.1.1., 3.18.1.3., 3.18.1.6., 3.18.1.8., 3.18.1.16., 3.18.4., 3.18.2.3.4., 3.18.5.1., 3.18.6.1. Умов та правил надання банківських послуг (надалі Умови), за змістом яких кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта. Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому, створюється дебетове сальдо (п. 3.18.1.1.).

Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам Національного банку України, що регулюють кредитні відносини. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта повернути кредит, сплатити відсотки та винагороди (п.п. 3.18.1.2., 3.18.1.3.).

Кредитний ліміт відносно до цього розділу Умов та правил надання банківських послуг представляє собою суму грошових коштів, в межах яких Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта зверх залишку грошових коштів на його поточному рахунку (п. 3.18.1.5.).

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через висловлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або ін.) (п. 3.18.1.6.).

Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиску печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) (п. 3.18.1.8.).

При укладенні договорів і угод, чи вчиненні ін. дій, які свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиску печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій ін. формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі (п. 3.18.1.16 Умов).

Порядок розрахунків встановлений в п. 3.18.4 Умов, згідно з яким за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи із процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку процентів є наступним:

за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.). При не обнуленні дебетового сальдо в одну із дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2.). У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення Клієнтом і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.18.4.1.3).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4.).

Банк має право при порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання ін. зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4.).

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пп. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних)від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, визначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні (п. 3.18.5.1.).

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиску печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій ін. формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах здійснених у них сум та діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 3.18.6.).

Як вбачається із змісту позовної заяви у цій справі, Банком було встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта. Також текст позовної заяви вказує на те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 30 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

При цьому, позивач зазначає, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань за договором від 27.12.12 б/н належним чином не виконав внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість в сумі 48 472,95 грн., з яких: 30 000 грн. - борг за основною сумою кредиту, 13 326,12 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 2 840,06 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 2 306,77 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Розглянувши надані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини, які за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, який містить усні положення про кредитування банком такого рахунку.

При розгляду цієї справи по суті спору судом прийнято до уваги вимоги ст. 1069 ЦК України якою передбачено, дослівно: "Якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (ч. 1). Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2)".

З урахуванням викладеного, суд виходить з того, що:

- до правовідносин сторін, пов'язаних з кредитуванням рахунку, повинні застосовуватись норми Закону, що регулюють кредитні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України (в редакції станом на час підписання між сторонами заяви про відкриття поточного рахунку у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає суду підстави для висновку про те, що у договорі банківського рахунку будь-якого виду можна включити умову про надання банком кредиту через тимчасову відсутність коштів на рахунку клієнта. Разом з тим, така умова про надання банком кредиту повинна відповідати загальним вимогам чинності правочину, додержання яких є необхідним для правочину даного виду. Так, зокрема, такий правочин має бути вчинений у формі встановленій законом із досягненням згоди сторін щодо всіх його істотних умов.

Встановлено, що заява про відкриття поточного рахунку від 27.12.12, на яку позивач посилається в якості підстави надання кредитних коштів відповідачу в сумі 30 000 грн., містить лише посилання на кредитний ліміт на рахунок відповідача, а саме: "Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування".

Отже, сторони передбачивши можливість Банку встановлювати Клієнту на поточний рахунок кредитний ліміт не визначили у письмовому вигляді з підписанням обох сторін та скріпленням відтисками печаток суб'єктів господарювання: загальної суми ліміту кредитної лінії, загального строку надання кредиту, типу процентної ставки (фіксована або змінювана), порядок сплати кредиту та процентів за користування кредитом тощо.

Будь-яких інших доказів укладення та підписання між сторонами правочину, викладеного у письмовій формі із досягненням згоди з усіх його істотних умов щодо встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку відповідача в матеріалах справи відсутні.

Вирішуючи вказану справу по суті спору суд виходить з того, що не можуть вважатись укладеними кредитні договори, які містять посилання на додатки до них (Правила та умови кредитування, тарифи тощо), зміст яких розміщений в мережі Інтернет на сайті банку, якщо такі додатки містять істотні умови у розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України та безпосередньо не підписані сторонами кредитного договору.

Крім того, під час розгляду цієї справи судом прийнято до уваги той факт, що:

- позивач не надав суду доказів того, що відповідач за спірними правовідносинами у цій справі взагалі користується Інтернетом;

- що послуги того чи іншого оператора (провайдера), який (за наявності) надає послуги із доступу до інтернету за адресою: АДРЕСА_1, тобто за місцем знаходженням ФОП ОСОБА_1, безперебійно надавались останньому на протязі часу із 28.12.12 (тобто із наступного дня після підписання ФОП ОСОБА_1 заяви б/н від 27.12.12) по час звернення позивача у цій справі з позовом до суду.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки вимоги ст. 1055 ЦК України передбачають укладення кредитного договору лише у письмовій формі незалежно від суми кредиту та підстав його видачі, суд дійшов висновку, що договір, за яким заявлені вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 84 089,70 грн., є нікчемним з моменту його укладення в силу приписів ст. 236 та ст. 1055 ЦК України. А відтак - не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Також суд виходить з того, що будь-яке розпорядження або наказ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо впровадження спрощеної форми укладення договорів не є а ні законодавчим, а ні іншим підзаконним нормативно-правовим актом, а тому не надає підстав сторонам, у т.ч. і ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", як одній із сторін при укладенні кредитних договорів, недодержуватись встановленої законом обов'язкової форми для даного виду правочинів.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частиною 1 ст. 2 вказаного вище Закону встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2).

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 1.19 ст. 1 вказаного вище Закону, міжбанківський розрахунковий документ - документ на переказ, сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів та документів на переказ готівки або виконавчого документа.

Згідно з п. 1.19-1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

За змістом п. 1.30 зазначеної статті Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення, у відповідності до п. 1.26 ст. 1 зазначеного Закону, це розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Статтею 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивач заявляючи до стягнення суму основного боргу за кредитом в розмірі 30 000 грн. в якості доказів надання кредитного ліміту в зазначеному вище розмірі до матеріалів справи додав довідку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за вих. від 21.03.14 № 08.7.0.0.0/140321141916 про розміри встановлених кредитних лімітів та виписки по рахунку ФОП ОСОБА_1

Разом з тим, станом на час прийняття судом процесуального рішення у справі по суті спору матеріали цієї господарської справи, не містять жодного первинного бухгалтерського документу (платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, розрахункового чеку, платіжної вимоги, меморіального ордеру), оформленого у відповідності до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який би підтверджував факт надання (зарахування чи перерахування) ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відповідачу на відповідний відкритий поточний рахунок грошових коштів в сумі 30 000 грн.

Більш того, розглядаючи справу по суті спору суд виходив із того, що позивач заявляючи про виконання своїх зобов'язань за договором у повному обсязі надавши відповідачу кредитний ліміт, що, як зазначає позивач у своєму позові, підтверджується випискою по рахунку (що додається), не привів суду жодної норми конкретного закону чи іншого підзаконного нормативно-правового акту, який би на законодавчому рівні чи на рівні нормативно-правового акту дозволяв би суду виходити з того, що виписка по рахунку, про яку вказує позивач у цій справі, є тим первинним документом, в розумінні вимог Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який підтверджує факт здійснення господарських операцій між банком та відповідачем у цій справі. І наявність такої виписки по рахунку достатньо для того, щоб суд вважав таку виписку по рахунку позивача доказом виконання ним у повному обсязі своїх зобов'язань за договором та, як наслідок, надання (зарахування чи перерахування) відповідачу кредитного ліміту у відповідному розмірі.

Тобто, всупереч положенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивачем не надано суду первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій між банком та відповідачем у цій справі, з приводу не виконання яких (господарських операцій чи операції) позивач просить суд стягнути кредитну заборгованість з відповідача у цій справі.

Судом при розгляді цієї справи також враховано вимоги Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 № 679-XIV, який набув чинності із 22.06.99.

Так, згідно із ст. 2 вказаного Закону, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Статтями 6, 7 зазначеного Закону визначено функції Національного банку України. Так, зокрема, відповідно до Конституції України, основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (ст. 6).

Згідно із п. 4 ч, 1 ст. 7 вказаного Закону, до інших функцій Національного банку України відноситься встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна …

Відповідно до вимог ст. 41 наведеного вище Закону, Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Згідно із вимогами частини 3 ст. 53 зазначеного Закону, законодавче регулювання питань, пов'язаних з виконанням Національним банком своїх функцій, здійснюється шляхом внесення змін до цього Закону.

Більш того, згідно із ст. 55 вказаного Закону, головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами … на території України та за кордоном, банківськими групами (…), а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів.

А відповідно до вимог ст. 56 наведеного вище Закону, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб (ч. 1). Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність (ч. 2). Нормативно-правові акти Національного банку, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (ч. 3). Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України (ч. 4).

Аналіз норм зазначеного Закону зобов'язує господарські суди як першої інстанції, так і апеляційної та касаційної інстанції, а також Верховний Суд України при розгляді як цієї справи (господарський суд) а у випадку оскарження - суди апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, виходити з того, що інформаційні листи Національного банку України, у т.ч. лист Національного банку України від 06.09.11 за № 11-219/3984-10558, не є нормативно-правовим актом Національного банку України в розумінні положень як всього Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 № 679-XIV, так і ст. 56 вказаного Закону.

А тому, будь-які інформаційні листи Національного банку України, у т.ч. лист генерального департаменту з регулювання грошового обігу Національного банку України від 06.09.11 за № 11-219/3984-10558 «Про застосування окремих норм Інструкції» (підписаний заступником Голови Кротюк В.Л.) згідно із змістом якого, доказами надання банком кредитних коштів є банківські виписки по рахунках, є безпідставними, оскільки суперечать вимогам Закону України «Про Національний банк України», а також положенням Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

З підстав наведених вище судом залишається поза увагою лист Міністерства фінансів України від 09.12.03 № 31-04200-30-5/7021 стосовно застосування нормативно-правових документів з бухгалтерського обліку оскільки такий лист не є законодавчим чи іншим підзаконним нормативно-правовим актом в розумінні норм чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 43 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також ін. обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

За принципом диспозитивності, закладеним у ст. 22 ГПК України, позивач у судовому процесі має на власний розсуд розпоряджатися наданими йому процесуальними правами, зокрема, наділений правом до прийняття рішення у справі змінити підставу позовних вимог. За тим самим принципом, суд не вправі власноруч змінювати визначені позивачем підстави позовних вимог або тлумачити їх зміст. Передбачений ст. 83 ГПК України вихід судом за межі позовних вимог можливий виключно при наявності клопотання зацікавленої сторони (у даному випадку - позивача).

На підставі викладеного, враховуючи, що:

- підставою позовних вимог було не виконання відповідачем кредитного договору;

- в матеріалах цієї справи відсутні докази в розумінні Законів України «Про Національний банк України», "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (первинні бухгалтерські документи) на підтвердження факту надання (зарахування чи перерахування) ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відповідачу на відповідний відкритий поточний рахунок грошових коштів в сумі 30 000 грн.;

- що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій між банком та відповідачем у цій справі з приводу не виконання яких (господарських операцій чи операції) позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача у цій справі;

- виходячи з приписів ст.ст. 236 та 1055 ЦК України цей укладений між сторонами в усній формі кредитний договір є нікчемним;

- під час розгляду справи у суді позивачем підстав позовних вимог не змінено;

- клопотання від позивача до суду про вихід за межі позовних вимог не надходило, господарський суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором від 27.12.12 б/н в розмірі 48 472,95 грн., з яких: 30 000 грн. - борг за основною сумою кредиту, 13 326,12 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 2 840,06 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 2 306,77 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом за заявленими у позові підставами - відсутні.

У зв'язку з чим, у задоволені позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у цій справі відмовляється.

В ході розгляду цієї справи судом враховано та прийнято до уваги той факт, що:

- згідно із змістом оригіналу повідомлення про вручення поштового відправлення, рекомендованого форми 119, ухвала про порушення провадження у цій справі вручена уповноваженій особі позивача - Ленюк Я.М. - 18.04.14;

- процесуальні документи, зокрема узвала про порушення провадження у цій справі …, була направлена судом ще і в електронному вигляді на електронну адресу позивача (зазначену вище у тексті цього рішення) за заявою позивача від 21.03.14, яка знаходиться в матеріалах цієї справи;

- позивач та відповідач будучи повідомленими про місце дату та час призначених до розгляду судових засідань у цій справі двічі в засідання суду не з'явились, про наявність об'єктивних причин такої неявки в суд суду не повідомили;

- суд зобов'язаний розглянути і вирішити справу в розумні строки, але не більше ніж 2 місяці від дня одержання позовної заяви;

- поняття "розумний строк" розгляду справи запозичений з міжнародного права, зокрема з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (…);

- що норми ГПК України не розкривають цієї дефініції, а тому слід звертати увагу на практику Європейського суду з прав людини з цього питання;

- що Європейський суд з прав людини наголошує, що розумність тривалості провадження повинна визначатись з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника (рішення від 20.01.11 у справі "БОЛДИРЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ", заява № 27889/03; рішення від 20.01.11 "КАДУК ПРОТИ УКРАЇНИ", заява № 21798/05);

- практика Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" свідчить, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства").

З підстав викладених вище повторна неявка як позивача так і відповідача, які належним чином повідомлені про місце, дату і час розгляд цієї справи в суді, за відсутності з боку таких осіб клопотань про необхідність відкладення у т.ч. в силу об'єктивних причин, розцінюється судом як не бажання таких осіб чи їх представників з'являтись до суду.

А тому, як наслідок, вказана чергова неявка сторін не є підставою для чергового відкладення розгляду цієї справи на іншу дату .

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 06.06.14.

Суддя В.Л. Корсун