Ухвала суду № 39144620, 04.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/106/14

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Миколаївське спеціалізоване управління № 139» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва до Приватного акціонерного товариства «Миколаївське спеціалізоване управління № 139» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4966,95 грн. зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що управлінням ПФУ виплачуються пільгові пенсії працівникам відповідача. Відповідач, в порушення приписів ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», витрати з виплати та доставки пенсій за липень, серпень, вересень 2013 року в сумі 4966,95 грн. не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких вказує, що пенсіонери отримали пільговий стаж на декількох підприємствах і витрати має бути покладено пропорційно. Крім того, відповідач зазначає, що пенсіонери, вказані в розрахунках позивача, не працювали на підприємстві, а довідки про їх пільговий стаж видані помилково.

14.03.2014 року представник позивача надав до суду заяву про збільшення суми позовних вимог. Позивач просить суд стягнути заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за лютий 2011 року в сумі 15 127,83 грн. Загальна сума боргу заявлена позивачем до стягнення 20 094,78 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Миколаївське спеціалізоване управління № 139» (код ЄДРПОУ 05477497) на користь управління ПФУ в Корабельному районі м. Миколаєва (ЄДРПОУ 22441124) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 20 094,78 грн.

Не погодившись з таким рішенням Приватне акціонерне товариство «Миколаївське спеціалізоване управління № 139» звернулося з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Миколаївське спеціалізоване управління №139» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27.04.1995 року та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Миколаївське спеціалізоване управління №139» використовувало та використовує працю найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вимогами ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 5 пп. 7 Положення про Пенсійний фонд України, передбачено право органу ПФУ на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Працівникам відповідача, робота яких була пов'язана із шкідливими та важкими умовами праці, призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листи з розрахунками про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій надсилались позивачем на адресу відповідача та були отримані, про що свідчить підпис відповідальної посадової особи відповідача. В направлених листах також вказано безпосередньо і відсоток витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, який має відшкодувати позивачу відповідач, відповідно до періоду який пропрацював отримувач пенсії на підприємстві, що зазначений в довідках про пільговий характер роботи.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за лютий 2011 року, липень, серпень, вересень 2013 року склала 20 094,78 грн.

Вирішуючи справу та задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що станом на момент розгляду справи, відповідач має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за лютий 2011 року, липень, серпень, вересень 2013 року у розмірі 20 094,78 грн., яка підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову, судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці при наявності пільгового стажу.

Відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією. Так, відповідно до пп. 6.1, п. 6 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - у розмірі 100 відсотків.

Крім цього, відповідно до вимог ст.ст.2,4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року, №400/97-ВР відповідач, будучи платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язаний сплачувати 100 відсотків від об'єкта оподаткування, якими є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне страхування». Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року № 637 спеціальний трудовий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах підтверджується записом у трудовій книжці, а за його відсутності - відповідною уточнюючою довідкою, виданою підприємством.

Відповідно до вимог пп. 6.4, п. 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Повідомлення про направлення розрахунків надіслані УПФУ на адресу ПАТ «Миколаївське спеціалізоване управління №139».

Згідно пп. 6.8. п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на момент розгляду справи ПАТ «Миколаївське спеціалізоване управління №139» не сплатило суму витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за лютий 2011 року, липень, серпень, вересень 2013 року у розмірі 20 094,78 грн.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Миколаївське спеціалізоване управління №139» заборгованості в сумі 20 094, 78 грн., колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому підстав для скасування ухваленого рішення не вбачається.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миколаївське спеціалізоване управління № 139» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: О.І. Шляхтицький