Постанова № 39142647, 10.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2014 справа №905/8271/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСкакуна О.А. Будко Н.В., М`ясищева А.М.за участю представників сторін: від позивача:Плітан А.О. - за дов., від відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід21.03.2014 рокуу справі№905/8271/13 (суддя О.В. Чернова)за позовомприватного акціонерного товариства "Горлівське", м. Горлівка Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Донецьк простягнення 151761,32 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2014 року у справі №905/8271/13 позов приватного акціонерного товариства "Горлівське", м. Горлівка Донецької області задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Донецьк на користь позивача заборгованість в розмірі 150 761,32 грн., з яких 141 116,03 грн. - сума основного боргу, 7626,61 грн. - пеня, 2018,68 грн. - 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що перераховані відповідачем позивачу грошові кошти в сумі 2 000 000, 00 грн. не є передплатою в рамках договору комісії, а є необхідною сумою для виконання послуги, а тому апелянт вважає безпідставним застосування судом першої інстанції ст.693 ЦК України у визначенні моменту, з якого відповідач має право вимоги.

Також апелянт наполягає на відсутності заборгованості за договором про надання послуг з розміщення давальницької сировини на площадках тимчасового зберігання №01/0109 від 01.01.2009р. через здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли за договором комісії № 30/05/1 від 30.05.2007р.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 22.04.2014 року представник позивача просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи неодноразово відкладався (ухвали від 23.04.2014 року та 28.05.2014 року ).

На виконання вимог апеляційного суду позивачем надано письмові пояснення по справі від 19.05.2014 року, а також витребувані документи: копію повідомлення №38 від 24.02.2014 року та доказ його направлення позивачу, копію рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2014 року по справі №905/228/14, які колегією суддів долучаються до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні просив оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому судова колегія вважає за можливе розглядати справу у його відсутності з чим погодився представник позивача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2009р. між Приватним акціонерним товариством "Горлівське", м. Горлівка Донецької області (Виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Донецьк (Замовником) укладено договір про надання послуг з розміщення давальницької сировини на площадках тимчасового зберігання №01/0109 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з надання у тимчасове користування для розміщення давальницької сировини наступні майданчики тимчасового зберігання сировини: - дільниця обслуговування та експлуатації шламового відстійнику з майданчиком зі зберігання відходів збагачувальної фабрики, розташованої за адресою: 84614, м. Горлівка, вул. Плеханова, 53, площею 18 234 кв.м.; дільниця 13-го тупика, розташованого за адресою: 84614, м. Горлівка, вул. Плеханова, 49, площею 18 480 кв.м.

Розмір плати за послуги з розміщення на майданчиках ЗАТ "Горлівське" розрахований у відповідності з нормативами експлуатаційних витрат та в договірному порядку в розмірі 12828,73грн. на місяць ( п.1.2 в редакції додаткової угоди від 01.05.2010р.).

Платежі за послуги здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця наступним чином: 50% вартості послуг - передплата до 10 числа кожного місяця; 50% вартості послуг - на підставі акта виконаних робіт протягом трьох днів після пред'явлення рахунку Виконавцем (п.3.1).

Відповідно до п.3.2 Договору факт наданих послуг підтверджується актом, який оформлюється Виконавцем останнім числом розрахункового місяця та видається Замовнику в п'ятиденний строк наступного за розрахунковим.

Згідно п.2.2 Договору замовник зобов'язується своєчасно та в повному розмірі перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця плату за послуги в розмірі, передбаченому розділом 1 цього Договору.

Пунктом 4.1 за несплату (несвоєчасну сплату) Замовником платежів в строки, встановлені Договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013р. (в редакції додаткової угоди від 28.12.2012р.)

01.01.2009р. сторонами складено акт приймання-передачі майданчиків тимчасового зберігання.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за грудень 2012р. - жовтень 2013р. Позивачем складені та Відповідачем підписані без зауважень відповідні акти прийому-здачі робіт (надання послуг) на загальну суму 141 116,03 грн.

У зв'язку із несплатою Відповідачем послуг у сумі 141 116,03грн. за грудень 2012р. -жовтень 2013р. позивачем, нараховано 3% річних в сумі 2018,68грн. та пеню в розмірі 7626,61грн. Вищезазначені обставини стали приводом для звернення позивача з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності матеріалами справи факту порушення Відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з розміщення давальницької сировини на площадках тимчасового зберігання №01/0109 від 01.01.2009р. та підтвердженості боргу актом звірення розрахунків (а.с.134). При цьому судом першої інстанції відхилено доводи відповідача в частині відсутності боргу через здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли за договором комісії № 30/05/1 від 30.05.2007р. з мотивів відсутності у Позивача грошових зобов'язань за договором комісії № 30/05/1 від 30.05.2007р. станом на 12.12.2013р., а тому неможливості зарахування вимог за зазначеним договором комісії та договором надання послуг з розміщення давальницької сировини на площадках тимчасового зберігання від 01.01.2009р. через неоднорідність вимог (грошових та надання послуг).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок господарського суду щодо задоволення заявленого позову, однак з наступних підстав.

Дослідивши предмет договору про надання послуг з розміщення давальницької сировини на площадках тимчасового зберігання №01/0109 від 01.01.2009р., колегія суддів вважає, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності...; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №01/0109 від 01.01.2009р. сторонами підписано відповідні акти прийому-здачі робіт (надання послуг) на загальну суму 141 116,03 грн.

Проте, відповідачем не було виконано своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з грудня 2012 року по жовтень 2013 року на суму 141 116,03грн., яка підтверджується актом звірення розрахунків (а.с.134).

З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 141 116,03грн. за договором №01/0109 від 01.01.2009р. підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення з відповідача на користь позивача.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним відхилення судом першої інстанції доводів відповідача в частині відсутності боргу за договором про надання послуг з розміщення давальницької сировини на площадках тимчасового зберігання №01/0109 від 01.01.2009р. через здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли за договором комісії № 30/05/1 від 30.05.2007р. (заява від 12.12.2013р. № 176), з врахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2007р. між Відповідачем (далі-Комітент) та Позивачем (Комісіонер) укладено договір комісії №30/05/1 на придбання продукції, відповідно до п.1.1. якого, Комісіонер зобов'язується від свого імені за дорученням та за рахунок Комітента за винагороду укласти з третіми особами угоду (або декілька угод) на придбання продукції для Комітента.

Згідно з п.2.1.1. Договору комісії, Комісіонер зобов'язується виконати дане йому доручення відповідно до умов даного договору.

Комісіонер зобов'язується після виконання доручення пред'явити Комітенту звіт та передати всю отриману за договором с третіми особами продукцію. Звіт Комісіонера надається Комітенту щомісяця, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним. Комітент зобов'язується розглянути та затвердити звіт Комісіонера, або направити свої заперечення протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання звіту (п. 2.1.5.).

Згідно з п. 2.2.4. Договору комісії, Комітент зобов'язується сплатити Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі та в строки, зазначені в Додатках до даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, за виконання доручення Комітент сплачує Комісіонеру винагороду в розмірі та строки, зазначені в Додатках до даного договору.

Підставою для отримання винагороди є звіт Комісіонера, прийнятий Комітентом.

Пунктом 8.1. Договору комісії передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну договору до закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той же строк і тих же умовах, що ним передбачені.

Додатковою угодою від 27.05.2010р. до договору комісії змінено п.8.2. договору щодо його дії, а саме до 31.12.2010р.

З урахуванням того, що від сторін не надходило протягом встановленого місячного строку заяв про припинення чи зміну договору, колегія суддів приходить до висновку про його продовження дії на такий же строк та на тих же умовах.

30.05.2007р. Сторонами складено та підписано специфікацію (доручення комісіонеру), що є додатком до договору комісії №30/05/1 від 30.05.2007р., в якій визначено специфікацію товару, строк поставки - протягом 90 днів з моменту передоплати, строк оплати товару - 100% передоплата та умови оплати Комітентом винагороди Комісіонеру.

На виконання умов вказаного договору комісії, відповідачем за платіжним дорученням №2840 від 30.05.2007р. перераховано на рахунок позивача 2 000 000,00 грн. (а.с. 86).

Відповідно до ст.1025 ЦК України, комітент має право відмовитися від договору комісії (ч.1).

Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів (ч.2.)

У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною (ч.3).

У зв'язку з невиконанням комісіонером своїх зобов'язань за договором комісії, відповідач повідомленням №38 від 24.02.2014 року відмовився від цього договору та просив повернути грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн. з посиланням на ст.1212 ЦК України.

Факт направлення 26.02.2014 року вказаного повідомлення на адресу позивача підтверджується відповідним описом вкладення №34333289.

Водночас, відповідач, вказуючи на відсутності боргу за договором №01/0109 від 01.01.2009р. , посилається на заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог № 176 від 12.12.2013р., якою визначено, що станом на 01.12.2013р. ТОВ "Енергоімпекс" має кредиторські вимоги за договором комісії № 30/05/1 від 30.05.2007р. в сумі 1 421 648,18 грн., а ПрАТ "Горлівське" має кредиторські вимоги за договором про надання послуг № 01/01-09 від 01.01.2009р. в сумі 141 116,03 грн. і у відповідності до вимог ст.601 ЦК України ТОВ "Енергоімпекс" заявляє про залік зустрічних однорідних вимог за вищезазначеними зобов'язаннями в сумі 141 116,03 грн.

Однак, колегія суддів, враховуючи, що направлена у відповідності до ч.3 ст. .1025 ЦК України вимога про повернення грошових коштів датована 24.02.2014 року, а заява про зарахування однорідних зустрічних вимог - 12.12.2013р., приходить до висновку про те, що на момент направлення заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог право на повернення грошових коштів, сплачених на виконання договору комісії, у відповідача не настало, що унеможливлює здійснення вказаного заліку.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 4.1 договору, за несплату (несвоєчасну сплату) Замовником платежів в строки, встановлені Договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Беручи до уваги встановлений судом факт невиконання грошових зобов'язань Відповідачем у розглядуваний період, перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 7 626,61грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2018,68 грн.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Донецьк - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2014 року у справі №905/8271/13 - залишити без змін.

Головуючий О.А.Скакун

Судді: Н.В.Будко

А.М.М`ясищев

Надруковано: 6 прим.

1,2. позивачу; 3. відповідачу; 4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСДО.