Постанова № 39142642, 10.06.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.06.2014 справа №908/168/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСкакуна О.А., Будко Н.В., М`ясищева А.М.за участю представників сторін: від прокуратури:Лисенко С.І.від позивача:Тутов Д.С. - представник за довіреністю від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м.Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід13.03.2014 рокуу справі№908/168/14 (суддя Боєва О.С.)за позовомпрокурора Жовтневого району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м.Запоріжжядо Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна, м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проДержавний проектний інститут "Запоріжцивільпроект", м. Запоріжжя стягнення 30585, 83 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.03.2014 року по справі №908/168/14 позов прокурора Жовтневого району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м.Запоріжжя про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна, м. Запоріжжя неустойки в розмірі 28911,93 грн. (за період з 12.07.2013р. по 13.12.2013р.) - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, прокурор звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що акт прийому передачі від 14.08.13р. не є належним доказом на підтвердження повернення майна з оренди, оскільки орендоване відповідачем приміщення фактично не звільнялось, та було повернуто орендодавцеві лише 30.12.2013 року. Крім того, відповідачем після припинення договірних відносин здійснювалися платежі за користування державним нерухомим майном. Враховуючи вказане, апелянт вважає правомірним нарахування неустойки за період з 12.07.13 року по 30.12.2013 року.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області м.Запоріжжя як в судовому засіданні так і у відзиві на апеляційну скаргу №10-01-03253 від 15.05.2014 року підтримано апеляційні вимоги та доводи, на яких вона заснована.

У відзиві на апеляційну скаргу від 14.05.2014 року відповідач просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 28.05.2014 року (з урахуванням ухвали від 30.05.2014 року про виправлення описки) Донецький апеляційний господарський суд відклав розгляд справи у зв'язку з тим, що день слухання справи припав на активізацію проведення антитерористичної операції в м. Донецьк.

В судовому засіданні представники прокуратури та позивача висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача з чим погодились прокурор та представник позивача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі фактичних обставин, переглядає матеріали справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.07.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Груп Україна" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного проектного інституту "Запоріжцивільпроект" № 2050/д, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в четвертий поверх адміністративної семиповерхової будівлі нежитлові приміщення (літера А-7, приміщення з № 283 по № 286 включно, № 297) загальною площею 139,8 кв.м., відповідно до плану четвертого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, 4 (додаток № 2). Орендоване майно знаходиться на балансі державного проектного інституту "Запоріжцивільпроект" (п. 1.1. договору в редакції договору про зміни № 4 від 08.09.2009р.).

Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п. 1.3. договору (в редакції договору про зміни № 6 від 02.08.2011р.) вартість майна, визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновку про його вартість, на дату оцінки 31.05.2011р. становить 286697 грн.

Пунктом 2.1. договору сторонами визначено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі орендованого майна (додаток № 2).

За актом прийому-передачі зазначене вище майно було передано відповідачу у орендне користування.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. договору (в редакції договору про зміни № 7 від 14.12.2011р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, зі змінами та доповненнями. Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди - вересень 2011 року становить без ПДВ - 4248,85 грн. та діє з 20.09.2011р.

У пункті 3.3. договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата спрямовується: 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи державного казначейства; 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється Орендарем самостійно (п. 3.4. договору).

Сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться щомісяця до 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів Украйни і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.5. договору в редакції договору про зміни № 3 від 28.07.2008р.).

Відповідно до п. 10.1. договору він укладений з 11.07.2006р. по 05.07.2007р.

Строк дії договору неодноразово продовжувався. Остаточно договором про зміни № 8 від 30.07.2012р. термін дії договору оренди було продовжено до 11.07.2013р. включно.

Із змісту п. 10.5. договору слідує, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінченням строку, на який його було укладено.

У пункті 10.6. договору сторонами також визначено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Пунктом 5.8. орендар зобов'язався у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві (Балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на дату передачі його в оренду.

Пунктом 2.5. договору визначено, що у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим орендодавцеві (Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обов'язок по складанню акту прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно.

Пунктом 9.3. договору сторони передбачили, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист (вимогу) за вих. № 11-13-05690 від 09.08.2013р. про припинення терміну дії договору оренди від 11.07.2006р. № 2050/д, в якому зазначив, що термін дії договору оренди закінчився 11.07.2013р. Зазначив про необхідність відповідно до пунктів 2.5., 5.8. договору оренди повернути орендоване майно Балансоутримувачу за актом прийому-передачі та надати три його примірники до регіонального відділення для підписання. До листа додано акт прийому-передачі в трьох примірниках. Даний лист був отриманий відповідачем 12.08.2013р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання п.п. 2.5.,5.8. договору оренди, 14.08.2013р. акти прийому-передачі державного нерухомого майна орендованого по договору оренди від 11.07.2006р. № 2050/д були підписані орендарем - ТОВ "Стерлінг Груп Україна" та балансоутримувачем - ДПІ "Запоріжцивільпроект".

Як пояснив відповідач, акти прийому-передачі залишились у балансоутримувача, для подальшої їх передачі РВ ФДМУ по Запорізькій області для підписання.

Крім того, листом від 05.09.2013р. ТОВ "Стерлінг Груп Україна" направив РВ ФДМУ по Запорізькій області для подальшого підписання три примірника акту прийому-передачі державного нерухомого майна підписані орендарем та балансоутримувачем. Лист було отримано позивачем 05.09.2013р., що підтверджується відбитком штампу позивача на листі із зазначенням вх. номеру та дати.

11.09.2013р. ТОВ "Стерлінг Груп Україна" повторно було надіслано РВ ФДМУ по Запорізькій області для підписання акти прийому-передачі державного нерухомого майна (лист з актами отримано позивачем 11.09.2013р. про що свідчить відтиск штампу позивача на листі із зазначенням вх. номеру та дати).

Позивач залишив вказані листи без відповіді, акти не підписав.

16.09.2013р. представниками РВ ФДМУ по Запорізькій області було оглянуто орендовані відповідачем приміщення та встановлено, що орендар - ТОВ "Стерлінг Груп Україна", на дату огляду знаходиться в орендованих приміщеннях. За результатами огляду представниками РВ ФДМУ по Запорізькій області складено акт перевірки державного нерухомого майна від 16.09.2013р., який підписано представниками орендодавця, балансоутримувача та орендаря.

10.12.2013р., за результатами огляду представниками РВ ФДМУ по Запорізькій області орендованих приміщень, складено акт перевірки державного нерухомого майна, яким встановлено, що ТОВ "Стерлінг Груп Україна" перебуває в приміщеннях. Акт підписано представниками орендодавця, балансоутримувача та орендаря.

30.12.2013р. сторонами (орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем) підписано акт прийому-передачі державного нерухомого майна орендованого по договору оренди від 11.07.2006р. № 2050/д, за яким відповідач начебто передав орендовані приміщення балансоутримувачу та позивачу.

Підставою звернення прокурора з позовом до суду стало безпідставне використання відповідачем орендованих нежитлових приміщень, в зв'язку з чим останньому на підставі п. 9.3. договору оренди нараховано неустойку в розмірі 30585,83 грн. за період з 12.07.2013р. по 30.12.2013р., яка є предметом спору у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позов, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором та позивачем не доведено факту відмови відповідача повернути об'єкт оренди, а відповідачем, як підтверджується матеріалами справи, було вжито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення щодо своєчасного повернення орендованого майна.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок господарського суду Запорізької області щодо відмови в задоволенні позову правомірним, виходячи з наступного.

Правовідносини, що стосуються оренди державного майна, врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положенням ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 17 вказаного Закону унормовано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналогічні норми щодо обов'язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплені і в частині 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна", а також умовами договору від 11.07.2006р. № 2050/д (п.п.2.5, 5.8 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом за вих. № 11-13-05690 від 09.08.2013р. попередив відповідача про припинення терміну дії договору оренди від 11.07.2006р. № 2050/д - 11.07.2013р., та необхідність в зв'язку з цим повернути орендоване майно Балансоутримувачу за актом прийому-передачі

Вищевказаний лист відповідачем отримано 12.08.2013р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем після отримання вказаного листа вжито всіх заходів щодо повернення орендованого майна з оренди балансоутримувачу, як це передбачено умовами п.п.2.5, 5.8 договору оренди, про що свідчать підписаний 14.08.2013 року з боку відповідача та третьої особи акт прийому-передачі державного нерухомого майна (а.с.47) та його повторне направлення позивачу за супровідним листом від 11.09.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для нарахування неустойки на підставі п.9.3 договору та ч.2 ст.785 ЦК України, оскільки матеріалами справи, зокрема, актом від 14.08.2013 року, спростовуються доводи прокурора та позивача щодо неповернення відповідачем спірного державного нерухомого майна з оренди, а, відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову прокурора щодо стягнення неустойки з відповідача.

При цьому, посилання апелянта відносно того, що відповідач фактично займає приміщення та сплачує за його користування грошові кошти, не спростовують факту повернення орендарем балансоутримувачу орендованого майна, як це передбачено договором.

Що стосується доводів апелянта, які викладені в апеляційній скарзі і на думку останнього є підставою для скасування оскаржуваного рішення, то вони судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, а тому доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2014 року по справі №908/168/14 і залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області, м.Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м.Запоріжжя, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2014 року по справі №908/168/14 - залишити без змін.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Н.В.Будко

А.М.М`ясищев

Надруковано: 8 прим.

1,2 прокуратурі

3. позивачу

4. відповідачу

5. третій особі

6. у справу 7. апеляційному суду

8-ГСЗО