Ухвала суду № 39141655, 04.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 629/567/14-к Головуючий першої інстанції: Жмуд Н.М.

Провадження № 11кп/790/542/14

Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Струка І.Ф.

суддів Крамаренко Г.П., Шевченка Ю.П.

при секретарі Юр'євій А.І.

з участю прокурора Кочетова В.Ю.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220380002843 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком :

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Високий, Харківського району Харківської області, проживає в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, останній раз 22.01.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України на чотири роки позбавлення волі, з звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

засуджено: за ч. 1 ст. 311 КК України на два роки обмеження волі, ч. 2 ст. 317 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком від 22 січня 2013 року та визначено ОСОБА_2 остаточне покарання - п'ять років три місяці позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід ОСОБА_2 обрано у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі. Постановлено також рішення щодо відшкодування процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин. Так, в період часу з початку 2013 року до 24.12.2013 року (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_2 в побутовому приміщенні, розташованому біля входу в його квартиру за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1, до якого він лише особисто мав доступ, надав приміщення для вживання психотропних речовин раніше знайомому ОСОБА_3, який неодноразово вживав там ін'єкційним шляхом психотропну речовину, заздалегідь виготовлену ОСОБА_2

Крім того, ОСОБА_2 в указаний період у зазначеному побутовому приміщенні будинку АДРЕСА_1 з метою подальшого використання для виготовлення наркотичних речовин в медичному шприці ємністю 1 мл зберігав соляну кислоту, яка згідно висновку експерта № 2 від 4.01.2014 року є прекурсором.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 ставить питання про скасування незаконного судового рішення і направлення кримінального провадження на новий розгляд в суд першої інстанції, мотивуючи тим, що суд неправильно встановив фактичні обставини і кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 317 КК України, оскільки не врахував, що приміщення, яке начебто він надавав для вживання психотропних речовин іншим особам, не знаходиться в його володінні і розташоване у під'їзді будинку № 28, яким вільно користуються всі мешканці. Разом з тим, вказує на неправильність висновків експертизи щодо визначення прекурсором соляної кислоти, яку він використовував для побутових потреб.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу щодо неправильності встановлених фактичних обставин та просили скасувати судове рішення, а кримінальне провадження направити на новий розгляд суду першої інстанції, думку прокурора відносно законності ухваленого вироку і необгрунтованості скарги, перевіривши матеріали кримінального і судового провадження, обговоривши доводи апеляційною скарги, колегія суддів вважає, що скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В суді першої інстанції судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 проводився в скороченому порядку відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто за згодою всіх учасників судового провадження визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин злочину, які ніким не оспорювались, тому вирок в частині фактичних обставин апеляційним судом не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неналежного роз'яснення судом наслідків не дослідження доказів і неможливості заперечення обставин спростовуються даними журналу судового засідання та технічним записом фіксування судового процесу, в яких зазначено, що ОСОБА_2 була вручена пам'ятка про права і обов'язки обвинуваченого, йому роз'яснювався зміст ст. 349 КПК України, зокрема, що у випадку недоцільності дослідження доказів щодо обставин злочину, які ніким не оспорюються, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після цього за згодою всіх учасників судового розгляду суд визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження обставин злочину, оскільки вони ніким не оспорювались.

Тому відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення не може бути оскаржене ОСОБА_2 в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин вчиненого злочину.

Необгрунтованим також є твердження в скарзі обвинуваченого відносно неправильної кваліфікації його дій як надання приміщення з метою виготовлення і вживання психотропних речовин.

Виходячи із встановлених фактичних обставин, суд сформулював обвинувачення, яке вважав доведеним, та обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним в наданні приміщення з метою незаконного вживання психотропних речовин, вчинене повторно. Тому такі його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 317 КК України, оскільки він за попереднім вироком також був засуджений за вчинення аналогічного злочину.

Як убачається із вироку, суд при призначенні покарання ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, повне визнання ним вини і щире каяття, визнавши їх обставинами, що пом'якшують покарання, а також дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, характеризується задовільно.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування та задоволення необґрунтованої скарги обвинуваченого.

Керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її

проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

__ ___ __ __

Струк І.Ф. Крамаренко Г.П. Шевченко Ю.П.