Ухвала суду № 39139951, 10.06.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/278/14 Головуючий у 1-й інстанції: Ярош С.О.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на боці відповідача: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування, визнання дійсним договору купівлі - продажу,-

ВСТАНОВИЛА :

24 квітня 2013 року до суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування.

В позові послався на те, що з 26 жовтня 1996 року перебуває у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3, в липні 2010 року між ОСОБА_5 та його дружиною укладений договір дарування 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», які вчинені з метою приховати договір купівлі-продажу, посилаючись на ст.65 СК України вважав, що правочин укладено без його згоди як подружжя, прохав визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, визнати дійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6.

24.05.2013 року до суду звернулася відповідачка ОСОБА_3 з запереченнями на позов, в яких посилалася на те, що на момент укладення договору позивачу було відомо, що укладався договір дарування частки, грошові кошти не передавалось, посилаючись на ст.728 ЦК України, яка передбачає позовну давність щодо вимог про розірвання договору дарування один рік, прохала відмовити в задоволенні позову.

Позивач позов підтримав, суду пояснив, що з 26.10.1996 року перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, в липні 2010 року між ОСОБА_5 та його дружиною укладений договір дарування 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», які вчинені з метою приховати договір купівлі-продажу, посилаючись на ст.65 СК України вважав, що правочин укладено без його згоди як подружжя, при посвідченні договору в нотаріальній конторі він не був присутній, однак після підписання договору дарування в своїй машині передав гроші за частку, яка належала ОСОБА_5, про що була складена відповідна розписка, гроші передані за частку належали їхньому подружжю, прохав визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, визнати дійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 вважав, що позов підлягає задоволенню, так як в судовому засіданні встановлено, що воля сторін не відповідала укладеному договору дарування, так як було вчинено небезоплатний договір, а договір купівлі-продажу частки, прохав визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, визнати дійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачем, вона і ОСОБА_5 були співвласниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», ОСОБА_8 є її двоюрідною тіткою, 14.07.2010 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір дарування частки у статутному капіталі (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, угода відбулася за згодою його дружини, ніяких умов при укладення договору дарування не пропонувалось, грошей за частку не передавалось, прохав в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_9 вважав, що позов не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що обставини, на які посилається позивач, є недоведеними та на ст.728 ЦК України, яка передбачає позовну давність щодо вимог про розірвання договору дарування один рік, прохав відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав, суду пояснивши, що був співвласником 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», як і ОСОБА_10, а також відповідач ОСОБА_3 в числі 13 співвласників товариства, з метою отримання грошей за частку в майні вони, крім відповідача ОСОБА_3, бажали її продати, до них неодноразово зверталися з пропозицією про купівлю-продаж частки, але вони відмовлялися, а коли звернулася ОСОБА_3 і запропонувала по 30000 грн. кожному за їх частку, то вони погодилися, так як їм повідомили, що вони можуть отримати гроші за свою частку, 14.07.2010 року вони уклали договір дарування, його дружина давала згоду на укладення договору дарування, а в машині позивача отримала гроші мати його дружини ОСОБА_8, в тому числі за його частку в сумі 29400 грн.; як пояснила ОСОБА_3 600 грн. вона забрала для проплати податків, прохав позов задовольнити.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на боці відповідача: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 вважала, що позов не підлягає задоволенню, суду пояснивши, що нею посвідчувався договір дарування, про що їй було повідомлено відповідачами особисто, нею був виготовлений проект договору та згода дружини ОСОБА_5, яка її підписала, про передачу грошей як до посвідчення правочину так і після їй нічого не відомо, з договором відповідачі були ознайомлені особисто.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування задоволено частково.

Визнано договір дарування частки у статутному капіталі товариства, укладений 14.07.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, належної йому 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, недійсним.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Гуляйпільського району Запорізької області 26.10.1996 року (а.с.9).

14.07.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування частки у статутному капіталі товариства в розмірі 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приютне", посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 ( а.с.8).

14.07.2010 року відповідач ОСОБА_5 отримав від позивача та відповідача ОСОБА_3 кошти в сумі 29400 грн. за продані 6,66 % дольових часток в ТОВ «Приютне» (а.с.25).

Суд, задовольняючи позов частково, виходив з наступного.

Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються укладення договору дарування частки у статутному капіталі товариства і регулюються Главою 16 Цивільного Кодексу України параграф 1 Загальні положення про правочини.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що до суду звернувся один з подружжя з позовом про захист свого права на частку в спільному майні подружжя шляхом визнання договору дарування частки у статутному капіталі товариства його дружині недійсною, так як остання є удаваною, та визнати дійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства його дружині.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, суд вважав, що договір дарування частки у статутному капіталі товариства, суперечить вимогам ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 cт.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України удаваним правочином є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч.2 ст.235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, то відносини сторін регулюються за правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 14.07.2010 року уклали удаваний правочин дарування 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», тоді як насправді вчинили договір купівлі-продажу 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», що підтверджується поясненнями позивача та відповідача ОСОБА_5, розпискою про передачу коштів.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином сторони умисно оформляють інший правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір з застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності власник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Відповідно до ч.4 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Судом встановлено, що правочин купівлі-продажу 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не відповідає вимогам ст.362 ЦК України, так як на момент його укладення порушені права співвласників часткової власності на переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, передбачене ч.1 ст.362 ЦК України, а тому суд не визнав дійсним такий договір.

Суд не прийняв до уваги заяву відповідачки ОСОБА_3 про застосування позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 п.5 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог, про розірвання договору дарування.

Судом встановлено, що вимоги стосуються визнання договору дарування недійсним, а тому до даних вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, передбачена ст.257 ЦК України.

Суд прийшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню в тій частині, що грунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

В своїх запереченнях на позов та в апеляційній скарзі ОСОБА_3, заперечувала сам факт написання 14.07.2010 року ОСОБА_5 розписки, посилається на те, що ОСОБА_5 дарував їй свою частку, а не продавав, та угода була безгрошовою. Також стверджувала, що таку розписку ОСОБА_5 написав у 2013 році при підготовці документів ОСОБА_4 для подачі до суду, знаходячись у змові з з ОСОБА_4 Також посилалася на пояснення ОСОБА_5 у судовому засіданні, що жодних грошових коштів ні позивач ОСОБА_4, ні його дружина - відповідачка ОСОБА_3 не давали, гроші він тримав від матері своєї дружини ОСОБА_8, а розписку написав окремо від усіх в автомобілі позивача ОСОБА_4 на вимогу останнього, при цьому в ній вказав, що гроші отримав начебто від ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з огляду на наступне.

ОСОБА_5 в ході розгляду справи у суді першої інстанції фактично визнав позов, пояснивши, що дійсно продав, а не подарував свою частку ОСОБА_3, за яку отримав 29 400 грн., у зв'язку з чим ним була написана вказана розписка 14.07.2010р.

На підтвердження того, що насправді між його дружиною ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено не договір дарування, а договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Приютне», позивач надав оригінал розписки, складеної ОСОБА_5 14.07.2010 року (а.с.32). Згідно тексту розписки ОСОБА_5 підтвердив, що отримав від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 29 400 грн. за продані 6,66 дольових часток в ТОВ «Приютне» та не має до них претензій.

Для перевірки заперечень ОСОБА_3 проти позову, за її клопотанням ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня 2013 року у справі призначалась судова технічна експертиза документу, на дослідження якої було поставлено питання: чи виготовлений рукописний текст розписки, написаної ОСОБА_5 14 липня 2010 року у м.Гуляйполі про отримання від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 29400 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста гривень) за продані 6,66 дольових часток в ТОВ «Приютне», претензій не має, у той час, яким датований документ? (а.с.111-112).

Згідно з висновком експертів №123/124/14-34/125/14-33 від 07.03.2014 року: відсутність у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу виконання рукописних записів нанесення штрихів рукописних записів, виконаних чорнилом ручки, не видається можливим встановити, чи виготовлений рукописний текст розписки, складеної від імені ОСОБА_5 про отримання 14 липня 2010 року у м.Гуляйполі від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 29400 грн. (двадцяти дев'яти тисяч чотирьохсот гривень) за продані 6,66 дольових часток в ТОВ «Приютне», у той час, яким датований документ, а саме : 14 липня 2010 року. (а.с. 116-119).

Таким чином, в матеріалах справи є наданий позивачем оригінал розписки про отримання грошових коштів ОСОБА_5 від подружжя ОСОБА_4 за їйогочастку у статутному фонді ТОВ «Приютне», яка на теперішній час ніким не спростована. Крім того, ОСОБА_5 визнав, що особисто написав її та підтвердила обставини, викладені в тексті розписки, наголошуючи на тому, що в дійсності продав свою частку ОСОБА_3 за 29 400 грн., а не подарував.

Колегія вважає розписку письмовим доказом у справі, який відповідає вимогам ст.ст.57,58,59,64 ЦПК України, та підтверджує викладені позивачем обставини про придбання його дружиною частки у ОСОБА_5 за відплатним договором купівлі-продажу, що визнано відповідачем та стороною договору - ОСОБА_5

За таких обставин, колегія вважає, що позивачем доведено позовні вимоги про удаваність оспорюваного ним договору дарування та фактичне укладення між його сторонами договору купівлі-продажу.

З пояснень суду свідка ОСОБА_10 вбачається, що він був співвласником 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне», як і відповідач ОСОБА_5, а також відповідачка ОСОБА_3 в числі 13 співвласників товариства, з метою отримання грошей за частку в майні вони, крім відповідачки ОСОБА_3, бажали її продати, до них неодноразово зверталися з пропозицією про купівлю-продаж частки, але вони відмовлялися, а коли звернулася ОСОБА_3 і запропонувала по 30000 грн. кожному за частку, то вони погодилися, так як їм повідомили, що вони можуть отримати гроші на свою частку, 14.07.2010 року вони уклали договір дарування, його дружина давала згоду на укладення договору дарування, а в машині позивача отримала гроші його дружина ОСОБА_8 в тому числі за його частку в сумі 29400 грн., як пояснила ОСОБА_3 600 грн. вона забрала для проплати податків.

З пояснень свідка ОСОБА_8 вбачається, що її чоловік ОСОБА_10 був співвласником 6,66 % статутного капіталу (фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «Приютне» як і відповідач ОСОБА_5, а також відповідачка ОСОБА_3 в числі 13 співвласників товариства, з метою отримання грошей за частку в майні вони, крім відповідачки ОСОБА_3 бажали її продати, до них неодноразово зверталися з пропозицією про купівлю-продаж частки, але вони відмовлялися, а коли звернулася ОСОБА_3 і запропонувала по 30000 грн. кожному за частку, то вони погодилися, так як їм повідомили, що вони можуть отримати гроші на свою частку, 14.07.2010 року вони уклали договір дарування, а в машині позивача отримала гроші, в тому числі за частку її чоловіка в сумі 29400 грн., як пояснила ОСОБА_3 600 грн. вона забрала для проплати податків.

Тим самим, посилання апелянта на пояснення ОСОБА_5 про те, що грошові коштів за вказаною розпискою він отримав від матері своєї дружини ОСОБА_8, не підтверджують пояснень ОСОБА_3 щодо безгрошовості договору купівлі-продажу.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апелянта, аналогічні доводам відповідачки у суді першої інстанції, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: