Рішення № 39139394, 02.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 р. Справа № 914/1182/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембургський» (м.Одеса)до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Львівська область, м. Стрий)про:стягнення 64488,18 грн.

Суддя: Кітаєва С. Б.

Представники:

Позивача:Гринчук Ю. В. - представник (довіреність від б/н від 25.04.2014р.)Відповідача:не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Заяви про відвід судді не надходили.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу до суду не поступали.

Суть спору: 07.04.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1229 поступила позовна заява від Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембургський» до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 64488,18 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.05.2014 р.

13.05.2014 р. до суду за вх. № 20443/14 від позивача поступила заява, в якій він повідомив суд про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

13.05.2014 р. до суду за вх. № 20444/14 від позивача поступила заява, в якій він повідомив суд, що заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед ЗАТ «Торговий дім «Люксембургський» складає 64488,18 грн., з яких 60418,64 грн. - основна сума боргу, 3306,22 грн. - пеня, 763,32 грн. - 3% річних.

13.05.2014 р. до суду за вх. № 20496/14 представником позивача подано банківську довідку № Р2-В4/58-266 від 06.04.2014 р. та довіреність б/н від 25.04.2014р.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 14.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2014р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання 02.06.2014 р. забезпечив, позов підтримав та просив суд стягнути на його користь із відповідача 64488 (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 18 коп. з яких 60418,64 грн. - основний борг, 3306,22 грн. - пеня, 763,32 грн. - 3% річних та відшкодувати понесені судові витрати.

02.06.2014 р. до суду за вх. № 23779/14 від позивача поступила заява, в якій він підтверджує, що сума заборгованості за поставлений товар, станом на день розгляду справи складає 60418 (шістдесят тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 64 коп.

02.06.2014 р. до суду за вх. № 23780/14 від представника позивача поступили наступні документи: витяг з ЄДРЮОФОП № 18742402 станом на 28.05.2014 р., копії платіжних доручень № 6 від 08.10.2013 р. на суму 6000,00 грн., № 7 від 17.10.2013 р. на суму 5000,00 грн. та № 7 від 18.02.2014 р. на суму 1000,00 грн.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання 02.06.2014 р. (як і у попередні) не забезпечив.

Наявною у справі копією Витягу з ЄДРПОУ, поданою позивачем, підтверджується станом на 28.05.2014 року включення відповідача до ЄДР, його місцезнаходження за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (АДРЕСА_1). Саме на цю адресу позивач скерував відповідачу копію позовної заяви вих. № 50/01 від 18.03.2014 р. та копії долучених до заяви документів, а суд - ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що, враховуючи вказівки Пленуму Вищого господарського суду України у Постанові від 26 грудня 2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) навіть при поверненні кореспонденції органом зв'язку із відміткою причини невручення адресату «за терміном зберігання» (така обставина має місце у даній справі) є свідченням належного та своєчасного повідомлення сторони (відповідача) про місце, дату і час розгляду справи.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не надав доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, із заявами (клопотаннями) до суду не звертався, - суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача та відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 липня 2013 року між Закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Люксембурзький» (Позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Відповідачем) було укладено договір поставки № 44 від 23 липня 2013 року (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого Позивач зобов'язувався передати Відповідачу продукцію - кондитерські вироби (в подальшому - Товар) у повному асортименті, партіями, згідно попередньо погодженої з Позивачем письмової заявки Відповідача, а Відповідач зобов'язувався приймати Товар від Позивача партіями згідно своїх заявок по товарно-транспортних накладних (в подальшому - накладних) для реалізації цього Товару через свою мережу оптової, дрібнооптової і роздрібної торгівлі, гарантуючи Позивачу своєчасну оплату за Товар на умовах цього Договору, незалежно від результатів своєї господарської діяльності. Позивач, за замовленням Відповідача власним транспортом (п. 3.4. Договору) здійснює поставку кондитерських виробів (Товару) належної якості (п. 2.3. Договору) в асортименті, які Відповідач приймає за переліком та вартістю, зазначеною в накладних та сплачує їх вартість на умовах передплати за Товар на суму перших 50000 гривень відстрочки платежу 30 (тридцяти) календарних днів (п. 4.4. Договору). З моменту початку поставок за договором, постачання здійснювалось на умовах товарного кредиту. Відповідно до умов Договору, який діє (є чинним) до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення терміну чинності Договору не звільняє сторони від відповідальності за допущення ними порушення договірних зобов'язань, які мали місце в період чинності цього Договору (п. 6.9).

30.08.2013 року Позивачем було поставлено Відповідачу партію Товару на загальну суму 4506,67 гривень, в тому числі ПДВ за накладною № 16764 від 30.08.2013 року. Як свідчить відбиток печатки і підпис уповноваженої особи Відповідача на накладній, Товар був прийнятий Відповідачем 30.08.2013 року (дата отримання Товару Відповідачем не зазначена, у зв'язку з чим використовується дата виписки накладної (п. 4.4. Договору). Відтак, оплата Товару мала бути здійснена до 29.09.2013 року (включно). Натомість, Відповідачем було здійснено оплату за вказаною накладною 08.10.2013 року (банківська виписка № 781), а також факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 6 від 08.10.2013 р. на суму 6000,00 грн. (копію долучено до матеріалів справи).

30.08.2013 року Позивачем було поставлено Відповідачу партію Товару на загальну суму 17893,87 гривень, в тому числі ПДВ за накладною № 16765 від 30.08.2013 року. Як свідчить відбиток печатки і підпис уповноваженої особи Відповідача на накладній, Товар був прийнятий Відповідачем 30.08.2013 року (дата отримання Товару Відповідачем не зазначена, у зв'язку з чим використовується дата виписки накладної (п. 4.4. Договору). Відтак, оплата Товару мала бути здійснена до 29.09.2013 року (включно). Натомість, Відповідачем було здійснено часткову оплату за вказаною накладною 08.10.2013 року (банківська виписка № 781, платіжне доручення № 6 від 08.10.2013 р. на суму 6000,00 грн.) на суму 1493,33 грн.; часткову оплату за вказаною накладною також було здійснено Відповідачем 17.10.2013 року (банківська виписка № 809, платіжне доручення № 7 від 17.10.2013 р. на суму 5000,00 грн.), у зв'язку з чим борг за накладною зменшився на 5000,00 грн. та 26.02.2014 року (банківська виписка № 148, платіжне доручення № 7 від 18.02.2014 р. на суму 1000,00 грн.), у зв'язку з чим борг за накладною зменшився на 1000,00 грн., у зв'язку з чим сума боргу за накладною № 16765 від 30.08.2013 року складає 10400,54 грн.

17.09.2013 року Позивачем було поставлено Відповідачу партію Товару на загальну суму 32911,44 гривень, в тому числі ПДВ за накладною № 17938 від 17.09.2013 року. Як свідчить відбиток печатки і підпис уповноваженої особи Відповідача на накладній, Товар був прийнятий Відповідачем 17.09.2013 року (дата отримання Товару Відповідачем не зазначена, у зв'язку з чим використовується дата виписки накладної (п. 4.4. Договору). Відтак, оплата Товару мала бути здійснена до 17.10.2013 року (включно).

24.09.2013 року Позивачем було поставлено Відповідачу партію Товару на загальну суму 17106,66 гривень, в тому числі ПДВ за накладною № 18393 від 24.09.2013 року. Як свідчить відбиток печатки і підпис уповноваженої особи Відповідача на накладній, Товар був прийнятий Відповідачем 24.09.2013 року (дата отримання Товару Відповідачем не зазначена, у зв'язку з чим використовується дата виписки накладної (п. 4.4. Договору). Відтак, оплата Товару мала бути здійснена до 24.10.2013 року (включно).

В порушення ст. 526, п. 1 ч. 1 ст. 530, ст. 655 Цивільного кодексу України, а також умов Договору, Відповідач за поставлений за накладними № 16765 від 30.08.2013 року, № 17938 від 17.09.2013 року, № 18393 від 24.09.2013 року Товар не сплатив своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.4. Договору, у платіжному дорученні Відповідач повинен вказати номер цього Договору і номер накладної, по якій він здійснює оплату за Товар. При відсутності такого посилання, Позивач зараховує платежі, що поступають, за Договором, починаючи з найдавніших поставок.

За таких обставин, сума основної заборгованості за поставлений товар Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед Закритого акціонерного товариством «Торговий дім «Люксембургський» становить 60418 (шістдесят тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 64 коп.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості за отриманий товар не надав.

Відповідно до п. 6.2. Договору за порушення терміну сплати за Товар (на умовах товарного кредиту), Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої в оплаті суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин, Позивачем було здійснено розрахунок пені за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.2. Договору та Закону України «Про виконання грошових зобов'язань», Позивачем нарахована пеня за накладними № 16765 від 30.08.2013 року, № 17938 від 17.09.2013 року, № 18393 від 24.09.2013 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням відстрочки оплати на 30 (тридцять) календарних днів (п. 4.4. Договору) за формулою: основний борг за накладною (грн.) х (2 х Облікова ставка НБУ (6,50% з 13.08.2013 р.)/ 365/100%) х період прострочення (днів) = пеня (грн.).

Згідно розрахунку сума пені становить 3306 (три тисячі триста шість) грн. 22 коп., в цій сумі вимога позивача про стягнення пені підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем здійснено розрахунок суми трьох відсотків річних від суми боргу за накладними № 16765 від 30.08.2013 року, № 17938 від 17.09.2013 року, № 18393 від 24.09.2013 року за формулою: борг за накладною х період прострочення (днів) х 0,03 річних / 365 = річні (грн.).

Відповідно до розрахунку сума трьох відсотків річних становить 763 (сімсот шістдесят три) грн. 32 коп.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд дійшов висновку що такий розрахунок проведено вірно, відтак вимога позивача про стягнення 763 (сімсот шістдесят три) грн. 32 коп. трьох відсотків річних підлягає до задоволення.

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив, не спростував належними та допустимими доказами.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір № 44 від 23 липня 2013 року, який є підставою заявлених позивачем вимог, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що Позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а Відповідачем доказів погашення заборгованості не представлено, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембургський» до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 64488,18 грн. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи із розміру позовних вимог 64488,18 грн. відповідно до ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати, а саме 1827,00 грн. судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 45 , 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембургський» (Провулок 3-й Водопровідний, буд., 9, м. Одеса, 65007; ідентифікаційний код 32833932) до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення 64488 (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 18 коп. з яких 60418,64 грн. - основний борг, 3306,22 грн. - пеня, 763,32 грн. - 3% річних задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембургський» (Провулок 3-й Водопровідний, буд., 9, м. Одеса, 65007; ідентифікаційний код 32833932) 64488 (шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 18 коп. заборгованості, з якої: 60418,64 грн. - основний борг, 3306,22 грн. - пеня, 763,32 грн. - 3% річних, а також стягнути 1827,00грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

В засіданні 02.06.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Враховуючи вихідні та святкові дні з 07.06.14р. по 09.06.14 р. включно, повний текст рішення складено 10 червня 2014 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кітаєва С.Б.