Ухвала суду № 39137491, 28.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1822/14-ц 28.05.2014 28.05.2014 28.05.2014

Провадження №22-ц/784/1595/14

Провадження №22-ц/784/1595/14 Головуючий першої інстанції - Притуляк І.О.

Категорія 24 Суддя-доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Рудніком Є.М.,

за участю представників позивача - Дяченка В.С., Гайдай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 квітня 2014 року, ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Миколаївська ТЕЦ") до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за спожиті послуги теплопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А:

18 лютого 2014 року ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" звернулось із позовом до суду, який в подальшому уточнювало та обґрунтовувало наступним.

Відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1.

Зазначені послуги надаються їм позивачем.

Однак, відповідачі їх не оплачують, внаслідок чого за період з 01 грудня 2011 року по 01 липня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 2636 грн.02 коп.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" просила стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 12 грн.32 коп. та 3% річних у сумі 57 грн.43 коп.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_4 вказував на необґрунтоване завищення позивачем тарифів за надані послуги з теплопостачання, які він оскаржує у Європейському Суді з прав людини. На його думку, зазначене позбавляло суддю права відкривати провадження у даній справі, оскільки це протиріччить п.3 ч.2 ст.122 ЦПК України.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року позов ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" задоволено. З ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 2029 грн.34 коп., яка складається з суми боргу за послуги теплопостачання в сумі 1977 грн.02 коп., індексації суми боргу в сумі 9 грн. 24 коп. та трьох процентів річних в сумі 43 грн.08 коп. З ОСОБА_5 на користь ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" стягнуто заборгованість в сумі 676 грн. 43 коп., яка складається з боргу за послуги теплопостачання в сумі 659 грн., індексації суми боргу в сумі 3 грн.08 коп. та трьох процентів річних в сумі 14 грн.35 коп. Розподілено судові витрати.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив зазначене рішення суду скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Миколаївська ТЕЦ", суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено факт наявності у відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання, а тому вона підлягає стягненню з них відповідно до частки у праві власності на вищезазначену квартиру.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути договори або інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV (далі - Закон №1875-IV) правовідносини у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

При цьому, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

В той же час, коли споживач, який фактично споживає послуги, відмовиться від укладення такого договору, його зобов'язання щодо відшкодування виконавцю послуг витрат на їх виготовлення чи надання, виникають відповідно до положень ст.11 ЦК України.

Згідно з ст.7 Закону №1875-IV визначення виконавця житлово-комунальних послуг, встановлення цін та тарифів на зазначені послуги належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Стаття 13 зазначеного Закону визначає, що до житлово-комунальних послуг серед іншого відноситься централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води.

Статтями 20, 21 Закону №1875-IV визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 625 ЦК України регламентує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання до кв.АДРЕСА_1 здійснює ПАТ "Миколаївська ТЕЦ".

Відповідачі по справі є власниками зазначеної квартири. ОСОБА_4 належить 3/4 частки даної квартири, а ОСОБА_5 - 1/4 частка, яку вона прийняла у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_6, оскільки на час її смерті була зареєстрована у даній квартирі.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради своїм рішенням від 24 грудня 2010 року затвердив тарифи на постачання теплової енергії, на підставі яких позивач здійснює нарахування оплати за надану послугу (а.с.13).

Між тим, відповідачі, користуючись наданою послугою, у період з 01 грудня 2011 р. по 01 липня 2013 р., її не оплатили. У зв'язку з чим їх заборгованість становить 2636 грн.02 коп. (а.с.5).

Встановивши ці обставини, суд, виходячи з доведеності факту неналежного виконання відповідачами зобов'язання, яке виникло з факту споживання комунальної послуги, прийшов до правильного висновку про наявність вини відповідачів у невиконанні зобов'язання та необхідності покладення на них обов'язку з відшкодування збитків, завданих підприємству, яке надає зазначені послуги, з урахуванням ст.625 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що суддя не мала права відкривати провадження у даній справі, оскільки між ним та позивачем є спір щодо правомірності тарифів, який розглядається у Європейському суді з прав людини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у даній справі розглядалося питання про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію за інший період, ніж у попередніх позовах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення районного суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді