Постанова № 39137408, 03.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 8221/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Луцась А.Є.

представника відповідача Баралецькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року ВАТ «Прикарпаттяобленерго» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2005 року № 0004032312/0.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ВАТ «Прикарпаттяобленерго» здійснювало розподіл прибутку підприємства та відповідно перерахувало суми дивідендів уповноваженому державному органу з одержання дивідендів на частку держави відповідно до вимог п. «д» ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. п. 7.2, 7.3 Статуту підприємства, тобто на підставі рішення загальних зборів акціонерів. У 2004 році загальні збори акціонерів ВАТ «Прикарпаттяобленерго» не скликалися, тому вимоги ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року № 405, щодо сплати до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах на позивача не поширювалися. За таких обставин, на думку позивача, відповідач протиправно визначив податкове зобов'язання в розмірі 15% чистого прибутку, які прирівнюються до дивідендів за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, і як наслідок донарахував податок на дивіденди за І квартал 2004 року в розмірі 109575,00 грн. та застосував штрафні санкції в розмірі 54788,00 грн.

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що порядок розподілу чистого прибутку відповідно до п. «д» ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» та п. 7.2 Статуту ВАТ «Прикарпаттяобленерго» визначається загальними зборами акціонерів товариства. Оскільки у 2004 році загальні збори акціонерів ВАТ «Прикарпаттяобленерго» не скликалися і відповідно позивач не приймав рішення про виплату дивідендів, суд дійшов висновку, що на позивача не поширювалися вимоги ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» щодо сплати до загального фонду Державного бюджету частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Також, на думку суду, виплата 15% чистого прибутку, які прирівнюються до дивідендів та які, за твердженням відповідача, ВАТ «Прикарпаттяобленерго» зобов'язане було здійснювати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», не належать до виплат (дивідендів), які законом віднесені до загальнодержавних податків, встановлених Законом України «Про систему оподаткування» і на які поширюються вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже, відповідач протиправно визначив вказані платежі податковим зобов'язанням та донарахував позивачу податок на дивіденди за І квартал 2004 року в розмірі 109575,00 грн.

Крім того, у зв'язку з не виконанням ВАТ «Прикарпаттяобленерго» вимог ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» до позивача не могли бути застосовані штрафні санкції відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 15.04.2005 року по 31.05.2005 року працівники Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську провели комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності та з питань дотримання ВАТ «Прикарпаттяобленерго» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, за результатами якої складено акт № від 06.06.2005 року 416/23-6/00131564.

В акті зазначено про порушення позивачем (в частині, що стосується предмету спору в даній справі) пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму дивідендів (частина прибутку), зокрема, за І квартал 2004 року на 109575,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську 22.07.2005 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004032312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Частина прибутку (доходу), що вилучається до бюджету» в розмірі 164363,00 грн., в тому числі 109575,00 грн. основний платіж та 54788,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів частково погоджується з обґрунтованістю висновку суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.8.2 п .7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів

Згідно з абз. 1, 3 пп. 7.8.2 п. 7.8 цього Закону емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.10 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» господарські організації: акціонерні, холдингові, лізінгові компанії та інші суб'єкти господарювання, в статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 405 від 30.03.2004 року, та прийнятого на виконання ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» відрахування частини прибутку (доходу) провадяться державними, у тому числі казенними підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), що залишається в їх розпорядженні, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, а також господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - у розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Згідно з п. 3 цього Порядку відповідно до цих правил і нормативу частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загально фонду Державного бюджету.

Як встановив суд, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, в статутному фонді ВАТ «Прикарпаттяобленерго» частка (акції, паї), яка належить державі становить 25,02%.

Перевіркою було встановлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2004 року чистий прибуток позивача склав 2922000,00 грн.

Скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до п. «д» ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» та п. 7.2 Статуту ВАТ «Прикарпаттяобленерго» порядок розподілу чистого прибутку визначається загальними зборами акціонерів товариства, а у 2004 році загальні збори акціонерів ВАТ «Прикарпаттяобленерго» не скликалися і підприємство не приймало рішення про виплату дивідендів, на позивача не поширювалися вимоги ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» щодо сплати до загального фонду Державного бюджету частини чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визначено обов'язок платників податків сплатити до бюджету суму коштів, яка за своєю природою хоч і відрізняється від податків і зборів, але є обов'язковим відрахуванням до бюджету, який не може ставитись у залежність від рішень органів управління товариства.

Отже, на думку колегії суддів, спірна сума підлягала обов'язковому перерахуванню ВАТ «Прикарпаттяобленерго» до бюджету як частина прибутку незалежно від проведення загальних зборів акціонерів товариства та прийняття цими зборами рішення про виплату дивідендів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки податкового органу про наявність правових підстав для донарахування позивачу відрахування до Державного бюджету 15 відсотків чистого прибутку, які прирівнюються до дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2004 в розмірі 109575,00 грн.

Отже, висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську в частині визначення ВАТ «Прикарпаттяобленерго» податкового зобов'язання із сплати частини прибутку (доходу), що вилучається до бюджету за основним платежем в розмірі 109575,00 грн. є помилковим, тому оскаржувана постанова в цій частині підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування до ВАТ «Прикарпаттяобленерго» штрафних (фінансових), виходячи з наступного.

Зазначені штрафні (фінансові) санкції були нараховані позивачу на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проте, відповідно до преамбули цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

При цьому, згідно з п. 1.2 ст. 1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Враховуючи, що визначення відповідачем відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення основного платежу не є податковим зобов'язанням у розумінні положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що зазначено вище, тому застосуванням штрафних (фінансових) санкції є безпідставним.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід частково скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі № 2а-17/11/0970 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську від 22 липня 2005 року № 0004032312/0, яким Відкритому акціонерному товариству «Прикарпаттяобленерго» донараховано 109575,00 грн. основного платежу скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін