Постанова № 39137199, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12644/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Качуровської А.А. Пироженка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нафтогазові Технології» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2012 № 0008562208 та № 0008572208, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2012 року ТОВ «Інжинірингова компанія «Нафтогазові Технології» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012 № 0008562208 та № 0008572208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012 № 0008562208 та № 0008572208, прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 09.08.2012 по 16.08.2012 співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інжинірингова компанія «Нафтогазові Технології» (код за ЄДРПОУ 32664684) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) за період з 01.01.2010 по 01.04.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 224 166,00 грн., а саме за 2010 рік - 141 750,00 грн., ІІ-IV квартал 2011 року - 82 416,00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 185 066,67 грн. в т.ч. за грудень 2010 року - 113 400,00 грн., за липень 2011 року - 41 666,67 грн., за серпень 2011 року - 30 000,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 16.08.2012 № 627/22-08/32664684 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012:

- № 0008562208, яким у зв'язку з порушенням позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 224 166,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35 438,00 грн.;

- № 0008572208, яким у зв'язку з порушенням позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 185 067,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46 267,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є фіктивними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, в той час як позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З урахуванням положень пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати не підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу доводи позивача, щодо правомірності формування валових витрат.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181. п. 14.1.ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону України, п. 198.1, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими документами. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Законі України «Про податок на додану вартість», Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту та валових витрат, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність складеної первинної документації, що, у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в оглядовому листі від 06.07.2009 № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на підставі договору на виконання робіт по моделюванню складу сировинного газу та розрахунки варіантів технологічних схем від 21.10.2010 № 2110.10, договорів на виконання робіт по розробці проектної документації від 31.05.2011 № 3105.11 та від 12.07.2011 № 1207.11 з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в особі директора ОСОБА_7 надано відповідні послуги (роботи по моделюванню складу сировинного газу та розрахунки варіантів технологічних схем НТС Барсуківського родовища стадії «основні технічні рішення», роботи по розробці проектної документації -будівельна частина по установці комплексної підготовки газу та по установці охолодження газу другого ступеня стиснення газу по об'єкту «Облаштування Шебелинського ГКР. Реконструкція Червонодонецької ДКС») на загальну суму 1 110 400 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 185 067 грн.).

Вказані договори укладені в м. Києві та підписані з боку ТОВ «Інжинірингова компанія «Нафтогазові Технології» директором Гнипою Г.П. та скріплені печаткою підприємства, з боку ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» директором ОСОБА_7 та скріплені печаткою підприємства.

На виконання умов договорів ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписано акти виконаних робіт, а також податкові накладні з підписом, але без розшифровки прізвища особи, яка склала податкову накладну, що унеможливлює ідентифікацію посадової особи, а саме: акт виконаних робіт від 27.12.2010 (№ ПН 30317) - роботи по моделюванню складу сировинного газу та розрахунків варіантів технологічних схем НТС Барсуківського родовища стадії «основні технічні рішення»; акт виконаних робіт від 20.07.2011 (№ ПН 7208) - виконання робіт по розробці проектної документації - будівельна частина по установці комплексної підготовки газу по об'єкту «Облаштування Шебелінського ГКР. Реконструкція Червонодонецької ДКС»; акт виконаних робіт від 15.08.2011 (№ ПН 8148) - виконання робіт по розробці проектної документації - будівельна частина по установці охолодження газу другого ступеня стиснення газу по об'єкту «Облаштування Шебелінського ГКР. Реконструкція Червонодонецької ДКС».

Сума ПДВ по зазначеним податковим накладними включена до складу податкового кредиту в загальній сумі 185 066,67 грн., у т.ч. за грудень 2010 року - 113 400,00 грн., за липень 2011 року - 41 666,67 грн., за серпень 2011 року - 30 000,00 грн. та відповідають даним додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані товари проводились у безготівковій формі на загальну суму 1 110 400,00 грн. відповідно до банківських виписок.

ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) зареєстроване від 16.11.2007 у виконавчому комітеті Луганської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію від 16.11.2007 № 13821020000014162), взято на податковий облік в Ленінській МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 19.11.2007 за № 1584.

Згідно даних АІС «Податки» керівником підприємства є ОСОБА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 з червня 2010 року (згідно наданої звітності до Ленінської МДПІ у м. Луганську).

В ході проведення перевірки відповідачем використано акт від 17.05.2012 № 129/227/35554567 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, яким встановлено наступне.

Постановою від 18.04.2012 старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Луганській області Шершенькова Д.М., в рамках кримінальної справи № 41/11/8074 призначена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року.

В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, відсутні працівники, автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

В рамках порушеної кримінальної справи № 02/11/8048 від 21.12.2011 у відношенні директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ОСОБА_7 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України проведено допити останнього в якості підозрюваного (12.01.2012) та обвинуваченого (18.01.2012), який від дачі свідчень відмовився, посилаючись на ст. 43 КПК України.

За результатами перевірки встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем ані під час проведення позапланової виїзної перевірки податковими органами, ані в ході судового розгляду справи не було надано жодних інших доказів, які б підтверджували реальність надання послуг за спірними договорами; про рух коштів між контрагентами при здійсненні ними фінансово-господарських операцій, зокрема, у матеріалах справи відсутні платіжні доручення та банківські виписки, які б свідчили про перерахування коштів з рахунків позивача на рахунки його контрагента, або бухгалтерські документи, які б свідчили про наявність дебіторської заборгованості за спірний період, а також відсутні специфікації чи інші уточнюючі документи щодо наданих послуг за спірними договорами.

Крім цього, як вбачається зі змісту постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 15 квітня 2014 року у справі № 1-270/13, який набрав законної сили, ОСОБА_7 свою вину в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що в сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем положень пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є правомірними, а позовні вимоги ТОВ «Інжинірингова компанія «Нафтогазові Технології» - безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нафтогазові Технології» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2012 № 0008562208 та № 0008572208 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 10.06.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.