Постанова № 39137078, 27.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р. Справа № 805/4399/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в порядку письмового провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

7 квітня 2014 року позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем не здійсненні заходи щодо зняття арешту, накладеного на майно, у зв'язку фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Оскільки відповідач відмовся знімати арешт в позасудовому порядку, позивач, з посиланням на статті 49, 60 Закону України «Про виконавче провадження», просив визнати бездіяльність відповідача у не вчиненні дій по закінченню виконавчого провадження та зняття арешту з майна протиправними, зобов'язати відповідача зняти арешт з грошових коштів на рахунках, відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк», автомобіля марки Mazda CX9, нерухомого майна.

У судовому засіданні, яке відбулося 23 квітня 2014 року, позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати бездіяльність відповідача у не вчиненні дій по закінченню виконавчого провадження та зняття арешту з майна протиправними, та зобов'язати відповідача зняти арешт з грошових коштів на рахунках, відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк». Надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

У судовому засіданні, яке відбулося 27 травня 2014 року, позивач не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв про відкладання розгляду справи не подавав.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе не відкладати розгляд справи і вирішити її в порядку письмового провадженні на підставі наявних доказів.

Дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 березня 2011 року відповідачем було відкрито виконавче провадження №25020707 з примусового виконання вимоги №Ф-431у на суму 36447,03 гривень, винесеної 31.12.2010 управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження відповідачем був накладений арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (а.с. 7, 24).

За даними «Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень» виконавчий документ, на підставі було якого відкрито виконавче провадження№25020707, був повернутий стягувачу 12 лютого 2013 року з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. ).

13 лютого 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження №25020707 у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі вимоги №Ф-431у від 31.12.2010 на суму 36447,03 гривень (а.с. 6).

24 квітня 2014 року управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську листом за №9250/92 повідомило позивача про сплату в повному обсязі заборгованості по страхових внесках, визначену у вимозі №Ф-431у від 31.12.2010 (а.с. 36).

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В частині 1 статті 17 Закону №606-XIV зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 57 Закону №606-XIV встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до статті 60 Закону №606-XIV арешт з майна може бути знятий державним виконавцем у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна за позовом особи, яка вважає, що майно належить їй а не боржнику, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, та у разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону №606-XIV у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Пунктом 4.2.12 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, встановлено, що у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону №606-XIV, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

Таким чином, належним засобом захисту права позивача є зняття арешту з майна.

За вищевказаних обставин арешт, накладений на майно позивача, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №25020707 від 11.03.2011, має бути знятий.

Щодо позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними, суд зазначає наступне.

В статті 49 Закону №606-XIV зазначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Станом на 13 лютого 2014 року виконавче провадження №25050707 було завершено згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.02.2013.

За приписами статей 47, 50 Закону №606-XIV виконавче провадження №25050707 могло бути розпочате знову у разі повторного пред'явлення вимоги №Ф-431у від 31.12.2010 до виконання.

Судом встановлено, що станом на 13 лютого 2014 року вимога №Ф-431у від 31.12.2010 до виконання не пред'явлена, а від так у відповідача були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження №25050707 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі зазначеної вимоги.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зняття арешту, накладеного на майно позивача, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №25020707 від 11.03.2011, в іншій частині позову слід відмовити.

Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати підлягають присудженню позивачу з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 128, 158-164, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1, накладений згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №25020707 від 11 березня 2011 року Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.