Постанова № 39134039, 02.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року № 813/1201/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача Івашківа Ю.В.,

представника відповідача Чижевського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «БКФ Осанна» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «БКФ Осанна» (далі - ПП «БКФ Осанна», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ, відповідач), у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.12.2013 року №0003632210 та №0003642210.

В обґрунтування позовних вимог ПП «БКФ Осанна» зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки відповідача, котрий ґрунтується на підставі актів про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача у зв'язку з припиненням їх діяльності через визнанням таких банкрутами, а також відсутністю таких за місцезнаходженням. На думку податкового органу, контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність у них матеріально-технічної бази, що є необхідним для ведення господарської діяльності, а відтак господарські операції між ними та позивачем не були спрямовані на настання реальних наслідків. Позивач стверджує, що такі акти про неможливість перевірки контрагентів не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій, та наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат та для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Позивач зазначає, що його господарські операції з контрагентами ТзОВ «ВТ-Техбуд», ТзОВ «БК «АРТ Груп», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відтак повністю спростовують позицію податкового органу викладену в акті перевірки про не реальність здійснення господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позові, просив такий задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повній мірі з мотивів викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст котрих наступний. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта перевірки від 12.11.2013 року №215/22-10/36338364 складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ПП "БКФ Осанна", по операціях придбання у ТзОВ «ВТ-Техбуд», ТзОВ «БК «АРТ Груп», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ». Зазначені контрагенти позивача, як стверджує відповідач, не мали можливості здійснювати господарські операції, так як у них відсутні ресурси на ведення такої діяльності, а за таких умов позивач не міг вести з ними будь-яку фактичну господарську діяльність. Крім, цього, відповідач зазначає, що по контрагенту ТзОВ «ВТ-Техбуд» позивачем не представлено жодного первинного документу в підтвердження здійснення підприємницької діяльності з даним підприємством. Стверджує про розбіжності між договорами та похідними документами. Зокрема, зазначає, що позивач для виконання робіт по благоустрою ДП «ЮТГ-Україна» залучав ТзОВ «БК «АРТ Груп», проте ДП «ЮТГ-Україна» листом повідомила відповідача про те що, роботи виконувались позивачем. Також стверджує, що у поданих товарно-транспортних накладних зазначені автомобілі, котрими позивачу здійснювалась доставка ТМЦ, не належать ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ», а також номерні знаки таких не числяться в базі даних ДАІ МВС України. Також підставою для висновків, викладених в акті перевірки стали протоколи допиту керівників контрагентів позивача, які заперечували свою причетність до реєстрації та діяльності даних підприємств. З цих підстав, як стверджує відповідач, позивач неправомірно відобразив склад валових витрат та неправомірно сформовано податковий кредит. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку останнього підстав для його скасування немає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП "БКФ Осанна" з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з придбання у ТзОВ «ВТ-Техбуд» за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року; з ТзОВ «БК «АРТ Груп» за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року ; з ТзОВ «БТК «Євробуд» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року; з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, та з ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ»» за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків.

За результатами перевірки Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області складено Акт перевірки від 12.11.2013 року №215/22-10/36338364.

Здійснюючи перевірку відносин позивача з ТзОВ «БК «АРТ Груп» відповідачем встановлено, що між ними укладено договір поставки від 11.04.2011 року № 1104-5, згідно умов якого позивач виступав як покупець товару, а ТзОВ «БК «АРТ Груп» - постачальник. Предметом даного договору є поставки будівельних та інертних матеріалів, нафтопродуктів. Поставляння товарів згідно договору мало відбуватись на основі заявок. За умовами даного договору обов'язком виконавця - ТзОВ «БК «АРТ Груп» було надати замовнику транспортні засоби та механізми згідно заявки замовника. Згідно актів здачі-приймання робіт роботи були виконанні, було надано послуги по оренді машини для фрезерування та оренди котка дорожнього. Однак, до перевірки не було представлено заявок на оренду транспорту, що надавався та товарно-транспортних накладних. Оскільки позивач не надав цих документів, відповідач дійшов висновку, що факт передачі товарів місця не мав. При перевірці позивача відповідачем було використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року №1707/22.8/37241554 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АРТ Груп», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року. Перевірку зазначеного контрагента не можливо було провести так як 28.02.2012 року до ЄДР внесено запис про припинення ТзОВ «БК «АРТ Груп» у зв'язку з визнанням його банкрутом. Перевіркою не встановлено реальності господарських відносин з ТзОВ «БК «АРТ Груп» по придбанню послуг оренди будівельних механізмів та будівельних матеріалів на суму 30412,44 грн. в тому числі ПДВ 5068,74 грн. До такого висновку податковий орган прийшов з тих підстав, що контрагент позивача не міг надавати послуг оренди будівельних механізмів, оскільки такий не наділений трудовими та виробничими ресурсами. Також відповідач прийшов до висновку нарахування податкового зобов'язання на підставі наявності протоколу допиту свідка - директора ТзОВ «БК «АРТ Груп» ОСОБА_7 від 26.07.2012 року, котрий заперечує своє відношення до діяльності ТзОВ «БК «АРТ Груп.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «БТК «Євробуд» відповідач в акті зазначає таке.

Між ПП "БКФ Осанна" та ТзОВ «БТК «Євробуд» було укладено договір поставки згідно умов якого ТзОВ «БТК «Євробуд» як виконавець договору зобов'язалось надати послуги по організації ремонту двигуна ТГМ-23 В. Виконання даного договору здійснювалось за заявкою замовника - ПП "БКФ Осанна". Згідно акту прийому-робіт №03/10-04 від 03.10.2011 року по даному договору, то такі роботи були виконані, однак до перевірки не було представлено заявки. Собівартість придбаних матеріалів та виконаних субпідрядних робіт включено до складу витрат у розмірі 51220 грн. Суми ПДВ по податкових накладних отриманих від ТзОВ «БТК «Євробуд» включило до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року у сумі 10 244,00 грн. Позивач за надані ТзОВ «БТК «Євробуд» послуги по ремонту двигуна, перерахував кошти ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» згідно договору переуступки №012111 від 21.11.2011 року на суму 61464,00 грн в тому числі ПДВ 10 244,00 грн. Також при перевірці акту прийому-робіт №03/10-04 від 03.10.2011 року щодо використання у власній господарській діяльності позивача, то двигун ТГМ-23 В, оформлений як придбаний у ТзОВ «БТК «Євробуд» та його використано наступним чином, а саме відповідно до акту виконаних робіт б/н від 03.10.2011 року зазначено, що відповідно до договору №ЛП-111941 /НЮ від 19.08.2011 року, для ВП «Рейкозварювальний поїзд 16» ДТГО «Львівська залізниця» позивач виконав ремонт двигуна на ТГМ-23 В, на суму 64700 грн, в тому числі ПДВ 10783,33 грн. Проте, даний акт не містить інформації щодо фактичного виконавця ремонту даного двигуна та не містить даних про те, що організатором роботи по ремонту двигуна було ТзОВ «БТК «Євробуд». За обставин, що позивачем не представлено заявки на як замовника робіт по ремонту двигуна, а також те, що в актах прийому передач не міститься даних про фактичного виконавця, відповідач прийшов до висновку, що господарські операції з зазначеним контрагентом не мали реальності. Крім цього, відповідачем при винесені оскаржуваних рішень, використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.05.2013 року №1689/22-8/33409358 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БТК «Євробуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.08.2010 року по 24.11.2011 року. Перевірити останнього вдалось неможливим так як, 29.03.2013 року проведено реєстрацію припинення ТзОВ «БТК «Євробуд» у зв'язку з визнанням його банкрутом. Згідно отриманого акту ТзОВ «БТК «Євробуд» не володіє матеріально-технічними потужностями, що є необхідним для ведення господарської діяльності. Також відповідач взяв до уваги протоколи допиту свідка ОСОБА_6 керівника ТзОВ «БТК «Євробуд», котрий заперечив фактичну участь у товаристві. За даних обставин відповідач дійшов висновку, що операції позивача з ТзОВ «БТК «Євробуд» були вдавані, тобто такими, що не могли мати реального виконання.

З питання господарських взаємовідносин позивача та ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ», то відповідач проведеною перевіркою встановив, що між ними укладено договір поставки від 17.11.2011 року №171111, згідно якого ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ»» виступає постачальником будівельних та інертних матеріалів, пиломатеріалів. Постачальник на основі заявок покупця-позивача здійснює поставку. Собівартість придбаних товарів включено до собівартості реалізованих товарів, включено до складу витрат у 4 кварталі 2011 року у сумі 7080,48 грн, у 1 кварталі 2012 року у сумі 6646,93 грн, у 2 кварталі 2012 року у сумі 1635,34грн. Суми ПДВ відповідно до податкових накладних отриманих від ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ»» позивачем включено до складу податкового кредиту. Проте, при перевірці відповідачу не було надано заявок на виконання умов даного договору. Також податковий орган, в акті перевірки стверджує, що подані до перевірки ТТН містять неточності, за даних умов інспекція дійшла висновку, що господарська операція не могла відбутись. Також до такого висновку відповідач дійшов, отримавши акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.05.2013 року №1788/22.8/37403533 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ»» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2011 року по 31.10.2012 року. З даного акту відповідач використав дані про те, що ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ»» не могло здійснювати господарську діяльність за відсутності виробничого, матеріального, технічного, трудового ресурсу. Також відповідачем було взято до уваги протоколи допиту свідка ОСОБА_8, який згідно ст. 63 Конституції України відмовився надавати свідчення.

При досліджені взаємовідносин ПП "БКФ Осанна" та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», податковий орган встановив, що між ними було укладено договір від 28.11.2011 року №281111, згідно якого позивач являвся замовником, а ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» - підрядником. Предметом договору були роботи по гільзуванню вентиляційних та димових каналів. Підрядник зобов'язаний був виконати даний договір власними та залученими трудовими та матеріально-технічними ресурсами. До перевірки позивач не представив договору на поставку пиломатеріалів згідно видаткової накладної ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», а також з представлених актів приймання-передачі неможливо встановити підписантів таких. Також не надано для перевірки ТТН. За таких обставин відповідач зробив висновок, що фактичного виконання даного договору не відбулось. До висновку про неможливість фактичного виконання договору відповідач дійшов також використавши інформацію з акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року №1691/22.8/37635291 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ«Гарант-Буд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року. Стосовно ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» 24.12.2012 року було проведено державну реєстрацію припинення ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс». Також в підтвердження свого висновку про безтоварність операцій позивача з зазначеним контрагентом, відповідачем було використано протоколи допиту свідка ОСОБА_9, котрий являвся засновником ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

По контрагенту позивача ТзОВ «ВТ-Техбуд» Дрогобицька ОДПІ встановила, відображення у бухгалтерському обліку позивача прихідних накладних на суму 282973,24 грн. Зазначені суми були віднесені позивачем у витрати по операціях з ТзОВ «ВТ-Техбуд». Позивачем в додатку №5 декларації з ПДВ за грудень відображено податковий кредит за грудень 2010 року у загальній сумі 474457 грн, у тому числі по контрагенту ТзОВ «ВТ-Техбуд» у сумі 47162,21 грн, у числі за листопад 2010 року у сумі 34693,17 грн, за грудень 2010 року у сумі 12469,04 грн. Проте, позивачем до перевірки жодних документів не було представлено. При перевірці по зазначеному контрагенту відповідач використав акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.05.2013 року №1789/22.8/36873235 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ВТ-Техбуд», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2010 року по 31.12.2013 року, та протокол допиту свідка ОСОБА_6 З отриманої від ДПІ в Печерському районі м. Києва інформації, відповідач дійшов висновку, що господарських операцій фактично не могло бути так як контрагент позивача не володів матеріальними можливостями, що є необхідним для ведення господарської діяльності.

У висновках акта перевірки від 12.11.2013 року Дрогобицька ОДПІ, зазначила що перевіркою ПП "БКФ Осанна" встановлено порушення :

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пп.135.4.1. п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 67365 грн., в т.ч. за 2010 рік на суму 58953 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 5829 грн, за 2-4 квартал 2011 року в сумі 6818 грн, за 1 квартал 2012 року у сумі 1251 грн, за півріччя 2012 року в сумі 1594 грн.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 55148 грн, в т.ч. за грудень 2010 року на суму 47162 грн, за квітень 2011 року у сумі 2060 грн, за травень 2011 року на суму 3008 грн, за квітень 2012 року у сумі 2918 грн, за жовтень 2011 року 539 грн.

На основі долучених до справи письмових доказів суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів:

Щодо відносин позивача з ТзОВ «БК «АРТ Груп» суд зазначає наступне.

Між ПП "БКФ Осанна" та ТзОВ «БК «АРТ Груп» 11.04.2011 року укладено договір поставки № 1104-5, згідно якого ТзОВ «БК «АРТ Груп» як постачальник зобов'язується передати позивачу будівельні та інертні матеріали, нафтопродукти, а ПП "БКФ Осанна" зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після отримання у власність товару. Передача товару здійснюється на основі заявок позивача.

Згідно умов цього договору ТзОВ «БК «АРТ Груп» поставляло позивачу товар обумовлений цим договором, про що свідчать видаткові накладні від 15.05.2011 року №15/04-11 на суму 10019,95 в т.ч. ПДВ 1669,99 та видаткова накладна від 10.05.2011 року № 10/05-26 на суму 16699,92 грн, в т.ч. ПДВ 2783,32 грн.

По факту виконання господарських операцій за даним договором ТзОВ «БК «АРТ Груп» видало позивачу податкові накладні: №252 від 15.04.2011 року на суму ПДВ 1669,99 грн, №512 від 10.05.2011 року на суму ПДВ 2783,32 грн.

Також судом встановлено, що між даними контрагентами був укладений договір від 11.04.2011 року №1104-6, відповідно до якого позивач являється замовником, а ТзОВ «БК «АРТ Груп» виконавцем, що зобов'язується надати замовнику посередницькі послуги по оренді механізмів та спецтехніки для проведення дорожніх робіт. Надання таких послуг згідно даного договору здійснюється за заявкою позивача, яка надається в письмовій формі або в телефонному режимі.

На виконання своїх зобов'язань за договором від 11.04.2011 року №1104-6 ТзОВ «БК «АРТ Груп» надав ПП "БКФ Осанна" посередницькі послуги по оренді машини для фрезерування та котка дорожнього, про що сторони підписали акти здачі приймання-робіт № 15/04-10 від 15.04.2011 року на суму 2341,55 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 390,26 грн, та акт здачі приймання-робіт №10/05-11 від 10.05.2011 року на суму 1351,02 грн, в т.ч. ПДВ 225,17 грн.

Собівартість придбаних матеріалів та виконаних субпідрядних робіт у розмірі 25343,7 грн, позивач у 2 кварталі 2011 року включив до складу валових витрат.

ТзОВ «БК «АРТ Груп» видало позивачу податкові накладні по даному договору, а саме податкову накладну №253 від 15.04.2011 року на суму ПДВ 390,26 грн, та податкову накладну №511 від 10.05.2011 року на суму ПДВ 225,17 грн.

Позивач здійснював оплату поставленого товару та наданих послуг повністю шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується банківськими виписками від 25.06.2011 року, та від 12.09.2011 року, та не заперечується відповідачем в акті перевірки від 12.11.2013 року №215/22-10/36338364.

На підставі перерахованих вище податкових накладних, виданих контрагентом позивача по обох договорах між ними, а саме по договорах від 11.04.2011 року № 1104-5 та договору №1104-6, отриманих по факту поставки будівельних матеріалів та наданих посередницьких послуг, позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року 2060,25 грн, за травень 2011 року 3008,49 грн.

Отримані будівельні матеріали та орендовані за посередництвом ТзОВ «АРТ Груп» фрезерувальна машина та коток дорожній, були в подальшого використанні у господарській діяльності позивача, шляхом виконання договорів від 05.04.2011 року №0111 між позивачем та КП «Дрогобицький ринок», а також договору від 06.04.2011 року №0211 укладеного з ДП «ЮТГ Україна»Комапанії «Юнайтед Текстиль Груп А/С». По даних договорах позивач виступав в якості генпідрядника по благоустрою територій КП «Дрогобицький ринок» та ДП «ЮТГ Україна» Комапанії «Юнайтед Текстиль Груп А/С».

Виконання договору від 05.04.2011 року №0111 між позивачем та КП «Дрогобицький ринок», а й відповідно використання у своїй діяльності отриманих будівельних матеріалів та орендованих будівельних машин за посередництвом ТзОВ «АРТ Груп», засвідчується представленими суду та під час перевірки, актом приймання виконаних будівельних робіт від 11.05.2011 року форми КБ-2в (з додатками: довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відомості використаних ресурсів з замовниками позивача таких робіт з відповідним нарахування податкових зобов'язань) за період травень 2011 року, а саме позивачем здійснено: 1) холодне фрезерування асфальтобетонного покриття при глибині фрезерування 4 см; 2) холодне фрезерування асфальтобетонного покриття при глибині фрезерування 5 см 3) перевезення сміття; 4) улаштування підстиляючого і вирівнювального шару основи щебеню; 5) улаштування одношарових асфальтобетонних покритів; 6) ямковий ремонт.

Використання у власній діяльності отриманих будматеріалів та спецтехніки за договорами з ТзОВ «АРТ Груп» також засвідчується актом приймання виконаних будівельних робіт від 11.05.2011 року, підписаного за договором від 06.04.2011 року №0211 укладеного між позивачем та ДП «ЮТГ Україна» Комапанії «Юнайтед Текстиль Груп А/С». Відповідно до даного акту форми КБ-2в (з додатками: довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відомості використаних ресурсів з замовниками позивача таких робіт з відповідним нарахування податкових зобов'язань) за період травень 2011 року ПП "БКФ Осанна" виконано: 1) холодне фрезерування асфальтобетонного покриття при глибині фрезерування 4 см; 2) холодне фрезерування асфальтобетонного покриття при глибині фрезерування 5 см 3) перевезення сміття; 4) улаштування покриття товщиною 5 см з асфальтобетонних сумішей вручну з ущільненням самохідними котками; 5) ямковий ремонт; 6) використав крани на автомобільному ходу.

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «БТК «Євробуд» суд зазначає наступне.

Відповідно до договору №0509-5 від 05.09.2011 року укладеного між позивачем та ТзОВ «БТК «Євробуд», останній зобов'язаний був організувати замовнику ПП "БКФ Осанна" ремонт двигуна ТГМ-23 В. За умовами договору виконавець здійснює пошук виконавця робіт на основі заявки замовника.

На виконання своїх зобов'язань за договором №0509-5 від 05.09.2011 року по наданню послуг по пошуку виконавця робіт сторони підписали акт здачі приймання-робіт № 3/10-04 від 03.10.2011 року на суму 61464,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 10244 грн.

На підставі акту виконаних робіт позивач відніс до складу валових витрат підприємства за 4 квартал 2011 року вартість цих робіт (без ПДВ) в сумі 51220 грн.

По факту виконання робіт ТзОВ «БТК «Євробуд» видало позивачу податкову накладну: № 234 від 03.10.2011 року на суму 61464,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 10244 грн. На підставі даної податкової накладної позивачем сформовано податковий кредит на суму 10244 грн.

Розрахунки між позивачем та даним контрагентом за посередницькі послуги по організації ремонту двигуна були здійснені в безготівковому порядку, про що свідчать долучені позивачем банківські виписки від 20.12.2011 року, однак кошти згідно договору цесії №012111 від 21.11.2011 року укладеного між ТзОВ «БТК «Євробуд» та ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» було перераховано останньому, що підтверджується відповідачем (акту перевірки від 12.11.2013 року.)

Отримані послуги платник податку використав у подальшому у власній діяльності, шляхом виконання зобов'язання за договором №ЛП-111941 /НЮ від 19.08.2011 року, укладеного з ВП «Рейкозварювальний поїзд 16» ДТГО «Львівська залізниця». За умовами даного договору позивач зобов'язаний був надати послуги по ремонту двигуна марки 1Д12 тепловоза ТГМ-23В. Виконання цього договору засвідчується наявним у матеріалах справи актом виконаних робіт №б/н. від 03.10.2011 року.

Щодо правовідносин позивача ПП "БКФ Осанна" з ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» суд зазначає наступне..

Згідно договору поставки №171111 від 17.11.2011 року ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» виступало постачальником позивачу будівельних та інертних матеріалів та пиломатеріалів. Постачання зазначених у договорі товарів мало відбуватись на підставі заявок позивача.

Виконання умов цього договору підтверджується видачею контрагентом позивача видаткових накладних, а саме видачею: видаткової накладної від 01.12.2011 року №1/12-35 на суму 1920,00 в т.ч. ПДВ 320 грн; видаткової накладної від 12.12.2011 року №12/12-25 на суму 7696,58 в т.ч. ПДВ 1282,76 грн; видаткової накладної від 11.01.2012 року №11/01-06 на суму 1954,93 в т.ч. ПДВ 325,82 грн; видаткової накладної від 31.01.2012 року №31/01-26 на суму 6863,78 в т.ч. ПДВ 1143,96 грн. На підставі зазначених накладних вказані у них суми позивачем було віднесено у витрати підприємства.

ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» виписано податкові накладні суми ПДВ котрих позивачем було віднесено до складу податкового кредиту, зокрема: податкова накладна № 35 від 01.12.2011 року, сума ПДВ 320 грн; : податкова накладна № 319 від 12.12.2011 року, сума ПДВ 1282,76 грн; податкова накладна №217 від 11.01.2012 року, сума ПДВ 325,82 грн; податкова накладна №559 від 31.01.2012 року, сума ПДВ 1143,96 грн;

Згідно виписки по особовому рахунку позивача від 08.02.2012 року, то таким проведена оплата за отримані від ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» будматеріали, згідно видаткових накладних за грудень місяць 2011 року у розмірі 9616,58 грн.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку від 27.04.2012 року, оплата за отриманий згідно накладних від місяця січня 2012 року товар, відбулась шляхом перерахування коштів у розмірі 8818,71 грн, на особовий рахунок ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» за умовами договору переуступки (цесії) №020312 від 29.03.2012 року укладеного між ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд».

Заборгованості між позивачем та ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» судом не встановлено, що і не заперечується відповідачем.

Факт отримання товарів позивачем від ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» підтверджується товарно-транспортними накладними а саме: ТТН від 01.12.2011 року видана на автомобіль МАЗ 551605 н.з.ВС3514ВМ; ТТН від 12.12.2011 року видана на автомобіль МАЗ 54223 н.з.ВМ0971ВС; ТТН від 11.01.2012 року видана на автомобіль МАЗ 551605 н.з.ВС3514ВМ; ТТН від 31.01.2012 року видана на автомобіль МАЗ 551605 н.з.ВС3514ВМ; ТТН від 31.01.2012 року видана на автомобіль МАЗ 551605 н.з.ВС3514ВМ;

Щодо правовідносин позивача та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» суд зазначає наступне.

Як вбачається з договору №281111 від 28.11.2011 року, то такий укладено між ПП "БКФ Осанна" та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» про виконання останнім власними та залученими трудовими та матеріально-технічними ресурсами та засобами всі передбачені проектно-кошторисною документацією роботи по гільзуванню вентиляційних та димових каналів та встановленню димових труб у житловому мікрорайоні по вул. Шептицького в м. Дрогобич.

На виконання умов укладеного договору ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» видало позивачу видаткову накладну від 02.11.2011 року №2/11-11 на суму 2080,01 грн, в т.ч. ПДВ 346,67 грн, а також сторонами по договору було підписано акт прийому виконаних будівельних робіт від 28.12.2011 року № 28/12-11 форми КБ-2в (з додатками: довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відомості використаних ресурсів з замовниками позивача таких робіт з відповідним нарахування податкових зобов'язань) за період грудень 2011 року на суму 24900,92 грн, в т.ч. ПДВ 4150,15 грн, та акт прийому виконаних будівельних робіт від 28.12.2011 року № 28/12-12 форми КБ-2в (з додатками: довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відомості використаних ресурсів з замовниками позивача таких робіт з відповідним нарахування податкових зобов'язань) за період грудень 2011 року на суму 83942,71 грн, в т.ч. ПДВ 13990,45 грн.

Згідно акту прийому виконаних будівельних робіт від 28.12.2011 року № 28/12-11, ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» виконало роботи по: 1) установленню труб витяжних вентиляційних шахт діаметром патрубка до 250 мм;2) установленню труб нерж.д.150 мм. L-1м; 3) установленню труб нерж.д.150 мм. L-1м; 4) установленню труб нерж.д.150 мм. L-0,5;5) установленню верхівки н/ж ст.150в 220мм; 6)установленню прямокутних коробок витяжних вентиляційних шахт діаметром патрубка до 250 мм; 7)установленню короб прямих 80х120х1000 мм. Згідно акту прийому виконаних будівельних робіт від 28.12.2011 року № 28/12-12, то ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» виконало роботи по:1) установленню рукавів для вентиляційних шахт діаметром патрубка до 250 мм; 2) установленню рукавів для димових та вентиляційних каналів 14х14; 3) установленню рукавів для димових та вентиляційних каналів 14х27; 4) установленню конденсаційних трійників діаметром умовного проходу 250 мм; 5) установленню забірника конденсату; 6) установленню патрубка для відводу конденсату.

Собівартість придбаних матеріалів та виконаних субпідрядних робіт списано на собівартість реалізованих товарів, включено до складу валових витрат у розмірі 33739,64 грн.

На підставі виданих позивачу податкових накладних, зокрема: податкової накладної №120 від 02.11.2011 року на суму ПДВ 346,67 грн; податкової накладної №726 від 28.12.2011 року на суму ПДВ 850,70 грн; податкової накладної №727 від 28.12.2011 року на суму ПДВ 5550,56 грн, ним було сформовано податковий кредит.

Виконані за договором підряду ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» роботи, були оплачені позивачем у розмірі 40487,57 грн, як це підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 09.02.2012 року, а також підтверджується актом перевірки відповідача.

Отримані товари та виконанні роботи були використані позивачем у своїй діяльності, а саме на реалізацію своїх зобов'язань за договором №1/11 від 01.11.2011 року укладеного з ТзОВ «БПК-Еліт» про проведення робіт по гільзуванню вентиляційних та димових каналів та встановленню димових труб по вул. Шептицького в м. Дрогобич, тобто по даному договору позивач виступав як генпідрядник, оскільки роботи по гільзуванню вентиляційних та димових каналів та встановленню димових труб у житловому мікрорайоні по вул. Шептицького в м. Дрогобич фактично були виконані ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Виконання договору між позивачем та ТзОВ «БПК-Еліт» підтверджується підписанням сторонами даного договору акту прийому виконаних будівельних робіт від 29.12.2011 року форми КБ-2в (з додатками: довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відомості використаних ресурсів з замовниками позивача таких робіт з відповідним нарахування податкових зобов'язань) за період грудень 2011 року.

Щодо взаємовідносини ПП "БКФ Осанна" з ТзОВ «ВТ-Техбуд».

Судом з матеріалів справи встановлено, що також не заперечується сторонами, що до перевірки позивачем не було представлено жодних документів по його взаємовідносинах з ТзОВ «ВТ-Техбуд». Зазначені первинні документи не вдалось за можливе представити з причин їх втрати. Про дану обставину позивач повідомив відповідача листом №04/11 від 11.11.2013 року, та котрим просив у відповідача надати термін для відновлення оригіналів документів та перенести період проведення документальної перевірки по контрагенту ТзОВ «ВТ-Техбуд».

На час розгляду даної справи, документи по відносинах позивача з ТзОВ «ВТ-Техбуд» відновлено, та долучено до матеріалів справи.

Так, судом встановлено, що 28.11.2011 року між позивачем та ТзОВ «ВТ-Техбуд» укладено договір про поставку ПП "БКФ Осанна" будівельних та інертних матеріалів, нафтопродуктів. Постачання зазначених матеріалів здійснюється за заявкою позивача.

Згідно умов цього договору ТзОВ «ВТ-Техбуд» поставило позивачу товар обумовлений цим договором, про що виписало видаткові накладні зокрема: видаткову накладну від 24.11.2010 року №24/11-01 на суму 41169,96 грн, в т.ч. ПДВ 6861,66 грн; видаткову накладну від 25.11.2010 року №25/11-01 на суму 42253,38 грн, в т.ч. ПДВ 7042,23 грн; видаткову накладну від 26.11.2010 року №26/11-01 на суму 39003,12 грн, в т.ч. ПДВ 6500,52 грн; видаткову накладну від 29.11.2010 року №29/11-01 на суму 33586,02 грн, в т.ч. ПДВ 5597,67 грн; видаткову накладну від 30.11.2010 року №30/11-01 на суму 40 086,54 грн, в т.ч. ПДВ 6681,09 грн; видаткову накладну від 01.12.2010 року №1/12-01 на суму 32935,97 грн, в т.ч. ПДВ 5489,33 грн; видаткову накладну від 08.12.2010 року №8/12-01 на суму 38361,82 грн, в т.ч. ПДВ 6393,64 грн.

Факт отримання товару за наведеними вище видатковими накладними підтверджується підписаними актами приймання-передачі продукції за кількістю та якістю а саме: актом від 24.11.2010 року складеного за видатковою накладною №24/11-01 на суму 41169,96 грн; актом від 25.11.2010 року складеного за видатковою накладною №25/11-01 на суму 42253,38 грн; актом від 26.11.2010 року складеного за видатковою накладною №26/11-01 на суму 39003,12 грн; актом від 29.11.2010 року складеного за видатковою накладною №29/11-01 на суму 33586,02 грн; актом від 30.11.2010 року складеного за видатковою накладною №30/11-01 на суму 40 086,54 грн; актом від 01.12.2010 року складеного за видатковою накладною №1/12-01 на суму 32935,97 грн,; актом від 08.12.2010 року складеного за видатковою накладною №8/12-01 на суму 38361,82 грн.

По факту виконання господарських операцій за даним договором ТзОВ «ВТ-Техбуд» видало позивачу податкові накладні, а саме: податкову накладну №110 від 24.11.2010 року на суму ПДВ 6861,66 грн; податкову накладну №115 від 25.11.2010 року на суму ПДВ 7042,23 грн; податкову накладну №120 від 26.11.2010 року на суму ПДВ 6500,52 грн; податкову накладну від 29.11.2010 року №125 на суму ПДВ 5597,67 грн; податкову накладну №152 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 6681,09 грн; податкову накладну №176 від 01.12.2010 року на суму ПДВ 5489,33 грн; податкову накладну №176 від 08.12.2010 року на суму ПДВ 6393,64 грн.

Також суд встановив, що між ПП "БКФ Осанна" та ТзОВ «ВТ-Техбуд» 23.11.2011 року був укладений ще один договір про надання посередницьких послуг ТзОВ «ВТ-Техбуд» по оренді механізмів та спецтехніки для проведення дорожніх робіт. Виконавець зобов'язаний був за заявкою позивача, котра згідно даного договору надається в письмовій формі або в телефонному режимі, своєчасно надати транспортні засоби або механізми відповідно до поданої заявки.

Виконання даного договору підтверджується підписанням сторонами актів здачі приймання-робіт № 30/11-23 від 30.11.2010 року на суму 12060,02 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2010,00 грн, та акт здачі приймання-робіт №09/12-04 від 09.12.2010 року на суму 3516,41 грн, в т.ч. ПДВ 586,07 грн, що свідчить про те, що посередницькі послуги по оренді механізмів та спецтехніки для проведення дорожніх робіт ТзОВ «ВТ-Техбуд» були виконані.

Отримані від ТзОВ «ВТ-Техбуд» ТМЦ, та посередницькі послуги, позивачем на основі видаткових накладних а саме: видаткової накладної від 24.11.2010 року №24/11-01 на суму 41169,96 грн, в т.ч. ПДВ 6861,66 грн; видаткової накладної від 25.11.2010 року №25/11-01 на суму 42253,38 грн, в т.ч. ПДВ 7042,23 грн; видаткової накладної від 26.11.2010 року №26/11-01 на суму 39003,12 грн, в т.ч. ПДВ 6500,52 грн; видаткової накладної від 29.11.2010 року №29/11-01 на суму 33586,02 грн, в т.ч. ПДВ 5597,67 грн; видаткової накладної від 30.11.2010 року №30/11-01 на суму 40 086,54 грн, в т.ч. ПДВ 6681,09 грн; видаткової накладної від 01.12.2010 року №1/12-01 на суму 32935,97 грн, в т.ч. ПДВ 5489,33 грн; видаткової накладної від 08.12.2010 року №8/12-01 на суму 38361,82 грн, в т.ч. ПДВ 6393,64 грн, та на основі актів здачі приймання-робіт № 30/11-23 від 30.11.2010 року на суму 12060,02 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2010,00 грн, та акту здачі приймання-робіт №09/12-04 від 09.12.2010 року на суму 3516,41 грн, в т.ч. ПДВ 586,07 грн, підприємством сформовано валові витрати.

На підставі виданих позивачу за договором посередницьких послуг по оренді спецтехніки та виданих за договором поставки будматеріалів податкових накладних, зокрема: податкової накладної № 153 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 2010,00 грн; податкової накладної №217 від 09.12.2010 року на суму ПДВ 586,07 грн; податкової накладної №110 від 24.11.2010 року на суму ПДВ 6861,66 грн; податкової накладної №115 від 25.11.2010 року на суму ПДВ 7042,23 грн; податкової накладної №120 від 26.11.2010 року на суму ПДВ 6500,52 грн; податкової накладної від 29.11.2010 року №125 на суму ПДВ 5597,67 грн; податкової накладної №152 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 6681,09 грн; податкової накладної №176 від 01.12.2010 року на суму ПДВ 5489,33 грн; податкової накладної №176 від 08.12.2010 року на суму ПДВ 6393,64 грн, останнім на загальну суму 47162,21 грн, у тому числі за листопад 2010 року на суму 34693,17 грн, за грудень 2010 року на суму 12469,04 грн, було сформовано податковий кредит.

Оплата була проведена з ТзОВ «ВТ-Техбуд» грошовими коштами у грудні 2010 року у загальній сумі 282973,24 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, зокрема: платіжним дорученням №80 від 20.12.2010 року; платіжним дорученням №94 від 21.12.2010 року; платіжним дорученням №95 від 21.12.2010 року. Заборгованості по оплаті наданих послуг у позивача немає.

Отримані будматеріали та послуги по посередництву з оренди механізмів та спецтехніки для проведення дорожніх робіт були використані позивачем за зобов'язаннями передбаченими договором субпідряду №83/11-10 від 23.11.2010 року укладеного між позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Позивач в якості субпідрядника зобов'язаний був на власний ризик виконати роботи по влаштуванню під'їзної дороги до свердловини №230 Опарського ВУПЗГ УМГ «Львівтрансгаз».

Факт виконання зобов'язань позивача за умовами даного договору підтверджується підписанням сторонами цього договору, акту прийому виконаних будівельних робіт від 30.11.2010 року форми КБ-2в (з додатками: довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відомості використаних ресурсів з замовниками позивача таких робіт з відповідним нарахування податкових зобов'язань) за період листопад 2010 року та акту прийому виконаних будівельних робіт від 14.12.2010 року форми КБ-2в (з додатками: довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відомості використаних ресурсів з замовниками позивача таких робіт з відповідним нарахування податкових зобов'язань) за період грудень 2010 року.

Між сторонами проведено розрахунки по даному договору, що підтверджується виписками по рахунку від 15.12.2010 року та випискою по рахунку від 17.12.2010 року.

На підставі Акта перевірки Дрогобицька ОДПІ 25.12.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0003632210, яким підприємству збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 67365,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15137 грн, та податкове повідомлення-рішення №0003642210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на 54609 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12521 грн.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносин суд виходив з наступних приписів.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно до п. 7.3. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Перелік підстав, відповідно до яких платник податку не має права відносити відповідні суми до податкового кредиту наведено у п. 198.6 ст. 198 ПК України, а, відтак, виходячи із змісту п. 7.3 ст. 7 ПК України, перелік цих підстав є вичерпним.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів.

Приватне підприємство "БКФ Осанна" зареєстроване як юридична особа 03.04.2009 року виконавчим комітетом Трускавецької міської ради. Основним видом діяльності названого підприємства є будівельно-ремонтні роботи.

Враховуючи підстави позову та заперечень, в частині заниження ПДВ та податку на прибуток, спір виник щодо реальності господарської операцій з виконання будівельних робіт (послуг), придбання будівельних матеріалів.

В акті перевірки від 12.11.2013 року №215/22-10/36338364, податковий орган доводить безтоварність цих господарських операцій, і як наслідок порушення податкового законодавства, лише з підстав покликання на обставини, які стосуються фінансово-господарської та внутрішньої діяльності самих контрагентів ТзОВ «ВТ-Техбуд», ТзОВ «БК «АРТ Груп», ТзОВ «БТК «Євробуд, ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ».

Такими доводами відповідача є наступні акти про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, а саме: акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року №1707/22.8/37241554 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АРТ Груп», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року. Перевірку зазначеного контрагента неможливо було провести так як 28.02.2012 року до ЄДР внесено запис про припинення ТзОВ «БК «АРТ Груп» у зв'язку з визнанням його банкрутом; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.05.2013 року №1689/22-8/33409358 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БТК «Євробуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.08.2010 року по 24.11.2011 року. Перевірити останнього вдалось неможливим так як 29.03.2013 року проведено реєстрацію припинення ТзОВ «БТК «Євробуд» у зв'язку з визнанням його банкрутом; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.05.2013 року №1788/22.8/37403533 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2011 року по 31.10.2012 року. Провести звірку останнього неможливо у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року №1691/22.8/37635291 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ«Гарант-Буд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року. Стосовно ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» 24.12.2012 року було проведено державну реєстрацію припинення ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс»; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.05.2013 року №1789/22.8/36873235 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ВТ-Техбуд», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2010 року по 31.12.2013 року. Провести зустрічну звірку останнього неможливо у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням.

Як вбачається з акту перевірки від 12.11.2013 року №215/22-10/36338364, то таких контрагентів позивача як: ТзОВ «БК «АРТ Груп» (28.02.2012 року-дата припинення у зв'язку з визнанням його банкрутом); ТзОВ «БТК «Євробуд» (29.03.2012 року - дата припинення у зв'язку з визнанням його банкрутом); ТзОВ«Гарант-Буд-Сервіс» (25.12.2012 року - дата припинення у зв'язку з визнанням його банкрутом) не вдалось провірити у зв'язку з їх припиненням.

Як вбачається факт припинення юридичних осіб «БК «АРТ Груп», «БТК «Євробуд», ТзОВ«Гарант-Буд-Сервіс» відбувся раніше, ніж відносно них ДПІ у Печерському районі м. Києва проводила зустрічні перевірки. Таким чином, суд не може брати до уваги акти зустрічних перевірок зазначених юридичних осіб, оскільки такі отримані не належним чином. Більше того, взаємовідносини між цими контрагентами та позивачем мали місце ще до їх припинення.

Також, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про відсутність ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» та ТзОВ «ВТ-Техбуд» за податковою адресою, оскільки доказом такої відсутності може слугувати запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, а не акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента.

Крім того, як вбачається із змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок, процедура проведення звірок не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

При цьому, суд відзначає, що сама по собі неможливість реалізації органом ДПІ визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства.

Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Також відповідач в акті перевірки позивача від 12.11.2013 року №215/22-10/36338364 посилається на протоколи допиту свідків ОСОБА_9, свідка ОСОБА_7, свідка ОСОБА_8, свідка ОСОБА_6 котрі як стверджує відповідач являлись керівниками та засновниками підприємств-контрагентів позивача та вказує, що такі протоколи є доказом, з якого прямо вбачається, що спірні господарські операції були безтоварними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вина осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом чи у підробленні документів може встановлюватися лише вироком суду, адже такі діяння є кримінально карані. Відповідачем не було надано вироку суду, з якого б вбачалася вина певних осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом щодо підприємств постачальників позивача, чи вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у підробленні документів первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких умов протоколи допиту свідків суд не вважає такими, що можна покласти в основу рішення як безумовну підставу визнання господарських операцій такими, що в дійсності не відбувалися, оскільки такі показання повинні бути перевірені при постановленні судового рішення у кримінальній справі, порушеній відносно цих посадових осіб.

Суд звертає увагу відповідача на те, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, вини певних осіб у підробленні документів чи зайнятті фіктивним підприємництвом постанова суду може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 245 КАС України).

Щодо непредставлення заявок на виконання укладених договорів позивача з його контрагентами, як на підставу відповідача нереальності господарських операцій між ними, то нереальність таких спростовується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, актами приймання-передачі продукції за кількістю та якістю, довідками про вартість виконаних робіт, розрахунковими документами, котрим суд надав належну оцінку, більш того заявки згідно договорів могли подавитись за допомогою телефонного зв'язку, так і в усній формі.

Доводи відповідача щодо ненадання під час перевірки документів на транспортування товару, на отримання товару спростовуються умовами договору з ТзОВ «БК «АРТ Груп» відповідно до яких обов'язок поставки товару покладався на постачальника.

Відтак, суд не вбачає непредставлення позивачем документів на транспортування товару чи на отримання товарно-матеріальних цінностей порушенням позивачем норм податкового законодавства, що можуть слугувати підставою для винесення податкового повідомлення-рішення.

Щодо тверджень відповідача стосовно взаємовідносин позивача та ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ» про те, що у поданих товарно-транспортних накладних зазначені автомобілі, котрими позивачу здійснювалась доставка ТМЦ, не належать ТзОВ «Інтеграл АЙ ТІ», а також те, що номерні знаки таких не числяться в базі даних ДАІ МВС України, то суд зазначає, що дана обставина не є самодостатнім аргументом, що свідчить про фіктивність операції чи просто про порушення податкового законодавства, окрім цього позивач не може нести відповідальності з приводу володіння користування чи розпорядження транспортними засобами його контрагента. Більше того, наведені представником відповідача твердження не були предметом перевірки та в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення, задокументовані не були, а були здобуті представником податкового органу в ході судового розгляду, відтак такі не можуть враховуватись судом при наданні оцінки оскаржуваним рішенням.

У низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) ВАСУ, зазначив, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, паспортів відповідності на товар слід зазначити, що зазначені документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Тому відсутність таких документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій.

Як стверджує відповідач в акті перевірки від 12.11.2013 року, позивачем по взаємовідносинах з ТзОВ «ВТ-Техбуд» до перевірки не було представлено жодних первинних документів.

Судом встановлено, що зазначені первинні документи позивач не зміг представити через їх втрату.

Як вбачається з матеріалів справи, про те, що первинні документи по відносинах ТзОВ «ВТ-Техбуд» позивачем втрачені, відповідач був повідомлений листом №04/11 від 11.11.2013 року. В даному листі позивач просив у відповідача надати термін для відновлення оригіналів документів таких документів, та перенести період проведення документальної перевірки по контрагенту ТзОВ «ВТ-Техбуд».

На час розгляду даної справи, документи по відносинах позивача з ТзОВ «ВТ-Техбуд» відновлено, та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як вбачається з наведених норм, то платник податків у випадку втрати первинних документів бухгалтерського обліку зобов'язаний повідомити податковий орган про зазначену обставину протягом п'яти днів, та протягом 90 календарних днів зобов'язаний відновити таку документацію, а податковий орган в свою чергу зобов'язаний перенести перевірку до відновлення втрачених документів, так як у випадку втрати первинної документації стає за не можливе проведення перевірки платника.

Як свідчать матеріали справи, а саме як вбачається з акту перевірки від 12.11.2013 року, то відповідачем не було виконано кореспондоване ПК України право позивача на відновлення втрачених документів, обов'язок відповідача у випадку втрати документів платником, щодо перенесення перевірки такого платника. Більше того, факт непредставлення до перевірки зазначених документів попри те, що відповідач був належним чином повідомлений про їх втрату, був врахований при винесенні оскаржуваних рішень, як обставина, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій, що на переконання суду є очевидним порушенням вимог податкового законодавства.

Крім того, ці доводи суд оцінював разом з такими доказами, які підтверджують взаємовідносини контрагентів-замовників позивача: ТзОВ «Прикарпатцивільбуд», ВП «Рейкозварювальний поїзд 16» ДТГО «Львівська залізниця», ДП «ЮТГ Україна» Комапанії «Юнайтед Текстиль Груп А/С», КП «Дрогобицький ринок», ТзОВ «БПК-Еліт», ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», первинні документи надано суду, підтверджено факт прийняття виконаних робіт та їх оплату.

Суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача.

Відтак, позивач за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія постанови про закриття кримінальної справи №41/0279 в частині пред'явленого обвинувачення, відповідно до якої старший слідчий з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області капітан податкової міліції Кухар О.П., розглянувши матеріали кримінальної справи №41/0279 постановив закрити кримінальну справу №41/0279 в тому числі в частині пред'явленого директору ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» ОСОБА_9 обвинувачення щодо пособництва у фіктивному підприємництві, а також щодо директора ТзОВ «БК «АРТ Груп» ОСОБА_7 за недоведеністю вини та відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Оскаржуване рішення оцінюється судом, виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України(щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку, заперечуючи проти адміністративного позову, ДПІ Дрогобицька ОДПІ не надало суду належних доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що надані позивачем для перевірки первинні документи підтверджують витрати, пов'язані із провадження господарської діяльності, а отже і правомірність визначення суми податку на прибуток за цими операціями, а також правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Презумпції правомірності правочину, добросовісності платника податку та достовірності документів у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Таким чином, позовні вимоги ПП "БКФ Осанна" до Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2013 року №0003632210 та №0003642210, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0003632210 від 25.12.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0003642210 від 25.12.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «БКФ Осанна» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. І.Мазепи, будинок 19 квартира 30, код ЄДРПОУ 36338364) судові витрати у розмірі 299,26 грн (двісті дев'яносто дев'ять грн 26 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Сидор Н.Т.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2014 року.