Ухвала суду № 39132973, 05.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/2614/14 Головуючий 1 інст. - Калмикова Л.К.

Справа № 619/187/14-ц Доповідач - Івах А.П.

Категорія : договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Гуцал Л.В., Коростійової В.І.,

при секретарі - Курносовій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 який діє в інтересах ФОП ОСОБА_2, на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2014 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Водолєй-М», ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,--

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, та просив визнати недійсним договір №2 від 24.01.2014 року, укладений між ТОВ «ВОДОЛІЙ-М» та ФО-П ОСОБА_4 про дольову участь у будівництві.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що спірний договір стосується нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та предметом договору є передання права власності на частину вказаного нерухомого майна, такий договір порушує на його думку публічний порядок, оскільки спрямований на порушення його прав як учасника ТОВ «ВОДОЛІЙ-М».

13 лютого 2014 року позивачем надано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на нерухоме майно - банно-оздоровчий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ «ВОДОЛІЙ-М», який зареєстрований за адресою: 62313, Харківська області, Дергачівський район, с. Гоптівка, вул. Радянська, 2.; заборонити директору ТОВ «ВОДОЛІЙ-М» Белову М.Р. та вчиняти дії по відчуженню будь-яким чином, переданню в заставу (іпотеку) нерухомого майна товариства, комплексу банно-оздоровчого.

В обґрунтування заяви посилається на те, що сьогодні ніщо не заважає відповідачам незаконно позбавити ТОВ «ВОДОЛІЙ-М», учасником якого він, є своєї власності.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2014 року заяву ОСОБА_3 - задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно - банно-оздоровчий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ «ВОДОЛІЙ-М», який зареєстровано за адресою: 62313, Харківська область, Дергачівський район, с. Гоптівка, вул. Радянська. Заборонено директору ТОВ «ВОДОЛІЙ-М» Бєлову М.Р. вчиняти дії по відчуженню будь-яким чином та переданню в заставу (іпотеку) нерухомого майна товариства, а саме - комплексу банно-оздоровчого, що розташований за вище вказаною адресою та належить ТОВ «Водолій-М»

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, 03 березня 2014 року ФО-П ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування ухвали суду від 14 лютого 2014 року в частині накладення арешту на нерухоме майно - банно-оздоровчий комплекс, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Представник особи, що подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив про їх задоволення.

ТОВ «Водолій-М», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, участь у розгляді справи свого представника не забезпечив.

ОСОБА_7 з посиланням на той факт, що вона є представником позивача - громадянина Болгарії ОСОБА_3 та діє за довіреністю від 28 вересня 2012 року, реєстровий №3089, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання без поважних причин не з'явилася. Перебування останньої у відрядженні як аудитора ТОВ «Аудиторська фірма «Харків», не є поважною причиною неявки в судове засідання в якості представника сторони, діючого на підставі довіреності:

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_9, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Наявні матеріали справи свідчать про те, що спірним є договір, укладений між ТОВ «Водолій - М» та ФОП ОСОБА_4 №2 від 24 січня 2011 року щодо права власності на нерухомість - приміщення банно-оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У мотивувальній та резолютивній частині заяви про забезпечення позову міститься посилання на причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності.

Отже суд першої інстанції у відповідності та в межах своєї компетенції і в порядку, передбаченому вимогами процесуального закону, розглянув заяву представника позивача ОСОБА_10 про забезпечення позову.

Разом з тим, при вирішенні питання про обрання виду забезпечення позову суд першої інстанції не перевірив та не звернув належної уваги на низку обставин, які мають значення для вирішення цього питання.

Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як відповідно до закону підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді приводить до незворотних наслідків.

Отже, при обранні заходів забезпечення позову суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначені вимоги закону (ч. 3 ст. 152 ЦПК України) та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України судом першої інстанції у достатній мірі не враховані.

Вказані нежитлові приміщення є об'єктом приватної власності ТОВ «Водолій - М».

Тож накладення арешту на нежитлові приміщення - є найжорсткішим видом забезпечення позову серед перелічених у ст.. 152 ЦПК України, оскільки передбачає не тільки позбавлення відповідача та інших заінтересованих осіб на весь час вирішення спору у суді права вільно користуватися й розпоряджатися приміщеннями, а й фактичним використанням їх, що перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності особам, з якими відповідач перебуває в договірних правовідносинах.

За таких обставин, судова колегія вважає, що обраний судом вид забезпечення позову у вигляді арешту не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішені було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 152, п.3 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ФОП ОСОБА_2, - задовольнити.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2014 року - змінити, скасувати її в частині накладення арешту на нерухоме майно - банно-оздоровчий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ТОВ «ВОДОЛІЙ-М», який зареєстровано за адресою: 62313, Харківська область, Дергачівський район, с. Гоптівка, вул. Радянська.

В іншій частині ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий -

Судді -