Постанова № 39131335, 02.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 р. Справа №805/4828/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Скріпніка А.І.,

при секретарі судового засідання Гусєвій Л.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 - особисто;

відповідача Кукліч О.І. - особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового регістратора Управління Держземагенства в м. Донецьку Кукліч Олени Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення від 07.04.2014р. та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2014 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд: дослідити докази щодо прийняття протиправного рішення державного кадастрового реєстратора управління державної реєстрації земельної дільниці від 07.04.2014 року № РВ-1400024292014, зобов'язати державного реєстратора надати правовстановлюючий документ про право власності на недобудований житловий будинок, розташований на земельній ділянці, що реєструється, визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора від 07.04.2014 року, зобов'язати відповідача присвоїти земельній ділянці кадастровий номер, внести відомості про земельну ділянку до державного земельного кадастру та видати виписку з державного земельного кадастру.

Судом встановлено наступне.

03.04.2014 року позивач, з метою реєстрації земельної ділянки по вул. Вольтера, 3 звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. До заяви було додано наступні документи: документ, що підтверджує оплату послуг з Державної реєстрації земельної ділянки, документація із землеустрою, електронний документ, копія документа про присвоєння податкового номеру, копія документа, що посвідчує особу (а.с. 50).

07.04.2014 року державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у м. Донецьку Донецької області Кукліч О.І. було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (а.с. 7).

Підставою для прийняття зазначеного рішення зазначено наступне:

- відсутній акт приймання-передачі межових знаків;

- відсутній перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

- каталог координат до 2-х знаків замість 3-х, склад угідь не відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»;

- відсутній правовстановлюючій документ на будівлю.

Позивач не погодився із вказаним рішенням відповідача та вважає, що вищезазначене рішення було винесено всупереч чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Під час розгляду справи позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, та просив суд визнати недійсним лист від 18.06.2013 року № 01-32-4652/4589 та зобов'язати відповідача оформити перелік обмежень, який є складовою частиною технічної документації. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги, з урахуванням збільшених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого 17.10.2012 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1051, витяг про земельну ділянку видається у випадках звернення фізичних (юридичних) осіб для отримання відомостей з Державного земельного кадастру про вже зареєстровані обєкти Державного земельного кадастру або на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки, а саме: внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Отже, враховуючі, що відомості про спірну земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відсутні, надати витяг з Державного земельного кадастру можливо лише після внесення відповідних відомостей до нього, а саме: шляхом державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до п. 67 Порядку внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами документації із землеустрою після її погодження у встановленому прядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного Кодексу України, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 5 ст. 79-1 Земельного Кодексу України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч.6-7 цієї статті, а саме: крім випадків, коли земельні ділянки раніше були сформовані) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер на земельну ділянку присвоюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі якщо на земельній ділянці право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, за заявою власників такого будинку.

Таким чином, суд погоджується із правовою позицією відповідача, оскільки, дійсно, земельним законодавством не передбачено окремої процедури та порядку присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, на якій розташовано недобудований житловий будинок та право власності на який ще не зареєстровано, а отже, зареєструвати земельну ділянку за адресою вул. Вольтера, 3 та видати на підтвердження державної реєстрації витяг з державного земельного кадастру, на підставі наданих позивачем до відповідача документів, не уявляється можливим.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, у даному випадку відповідач діяв згідно Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного кадастрового регістратора Управління Держземагенства в м. Донецьку Кукліч Олени Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення від 07.04.2014р. та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02 червня 2014 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.