Ухвала суду № 39130922, 29.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2014 рокусправа № 811/544/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по справі № 811/544/13-а за позовом Приватного підприємства «Черн-Транс» до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Черн-Транс» (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області (надалі - Відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000091520 від 06 лютого 2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 39572,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 31658 грн. та 7914,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про ніби-то виявлення фактів нікчемних правочинів з ТОВ „Трансстандарт-2002" по операціях з придбання нафтопродуктів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а є лише припущенням особи, що проводила відповідну перевірку. Посилались на те, що наданими до перевірки документами підтверджено, що «Черн-Транс» отримано від контрагента належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи та отримано товар. Вказані операції відображені в податковій звітності Позивача. (а.с.4-8)

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Судове рішення обґрунтовано тим, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій Позивача з його контрагентом ТОВ „Трансстандарт-2002" є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів та які фіксують факт здійснення господарської операції. Більш того, і ТОВ „Трансстандарт-2002" надано докази декларування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ПП «Черн-Транс», що свідчить про дотримання Позивачем всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання. (а.с.213-215)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Долинська міжрайонна державної податкова інспекція звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказували, що суд не надав належної оцінки тому, що податкові накладні виписані з порушенням, а саме - у них невірно указано форму цивільно - правового договору, у даному випадку указано договір поставки, а не купівлі-продажу. Крім того, договір поставки, рахунки-фактури та видаткові накладні, специфікації та товарно-транспортні накладні не містять прізвищ посадових осіб та посад відповідальних за здійснення господарської операції, також Позивачем не надано для огляду журналів обліку нафтопродуктів, обов'язковість ведення яких встановлено Інструкцією № 805/15496. Усе зазначене у своїй сукупності свідчить про відсутність реальності господарської операції, а допущені порушення при заповненні первинних документів не давали Позивачу права на використання таких первинних документів для нарахування і сплати податків.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП «Черн-Транс» є платником податку на додану вартість (а.с.17).

У період з 30.01.2013р. по 31.01.2013р. уповноваженими фахівцями податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Черн-Транс» з питань взаємовідносин з ТОВ „Трансстандарт-2002" за червень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №84/1520/37297539 від 04.02.2013р., в якому зафіксовані наступні порушення :

- ч.1 ст.203, ст.ст.207, 208, 215, ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 31658 грн. (а.с.46-53).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0000091520 від 06 лютого 2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 39572,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 31658 грн. та 7914,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.55)

Скасування вказаного податкового повідомлення - рішення і є предметом даного спору.

Щодо фактичних обставин справи у сторін заперечень не виникало.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Черн-Транс», суд першої інстанції виходив з того, що отримання Позивачем дизельного пального в асортименті від ТОВ „Трансстандарт-2002" на підставі договору поставки №10-д від 20.03.2012р. об'єктивно підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (а.с.22-24), видатковими накладними (а.с.28-32), рахунками-фактурами (а.с.25-27), специфікаціями (а.с.33-37), товарно-транспортними накладними (а.с.38-42), крім того Позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Трансстандарт-2002" вартість отриманого товару, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.43-45). Вказані податкові накладні Позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2012 року. Більш того, і ТОВ „Трансстандарт-2002" надано докази декларування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ПП «Черн-Транс», що свідчить про дотримання Позивачем всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання. (а.с.213-215)

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, при цьому факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП «Черн-Транс» укладено з ТОВ „Трансстандарт-2002" договір поставки №10-д від 20.03.2012р., згідно якого ТОВ „Трансстандарт-2002" (Продавець) зобов'язується протягом строку дії договору поставляти та передавати у власність позивача (Покупця) нафтопродукти згідно замовлення, в асортименті: дизельне пальне, належної якості, що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його. (а.с.19-20)

Факти придбання Позивачем від ТОВ „Трансстандарт-2002" дизельного пального підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (а.с.22-24), видатковими накладними (а.с.28-32), рахунками-фактурами (а.с.25-27), специфікаціями (а.с.33-37), товарно-транспортними накладними. (а.с.38-42)

Факт оплати контрагенту коштів за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.43-45).

На підтвердження зберігання отриманого від ТОВ „Трансстандарт-2002" дизельного пального до перевірки надавались договір оренди приміщення від 20.01.2011р., у відповідності до умов якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Орендодавець) надає, а Орендар (ПП «Черн-Транс») приймає в строкове користування частину приміщення (автомобільні бокси, майстерня та склад ПММ об'ємом 60 куб. м) площею 132 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.151-152), а товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт перевезення дизельного пального, містить відомості щодо пункту його призначення.

Судом першої інстанції встановлено, що отримані та видані Позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.12 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних, крім того, і ТОВ „Трансстандарт-2002" надано докази декларування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ПП «Черн-Транс»; оренди складських приміщень; фінансовий звіт (а.с.162, 163-166, 167-172)

Отже, встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між ПП «Черн-Транс» і ТОВ „Трансстандарт-2002" та фактичне виконання сторонами умов договору поставки дизельного палива в асортименті.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на те, що оскільки у податкових накладних невірно указано форму цивільно - правового договору, а саме - вказано договір поставки, а не купівлі-продажу, що вказаний договір, рахунки-фактури та видаткові накладні, специфікації та товарно-транспортні накладні не містять прізвищ посадових осіб та посад відповідальних за здійснення господарської операції, та що Позивачем не надано для огляду журналів обліку нафтопродуктів, обов'язковість ведення яких встановлено Інструкцією № 805/15496, і все це у сукупності є доказом безтоварності господарських операцій, то колегія суддів визнає їх безпідставними та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами, достовірність і законність яких сумнівів не викликає.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем , на якого відповідно до ч.2, ст. 70 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення , не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тобто, що угоди є такими, що порушують публічний порядок.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по справі № 811/544/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 30 травня 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко