Ухвала суду № 39128109, 04.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 7250/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Задорожній І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

11.02.2013р. позивач Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ «Кохавинська паперова фабрика» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Львівської обл. Державної податкової служби № 0000012320/356 від 23.01.2013р.; стягнути з державного бюджету понесені судові витрати (Т.1, а.с.2-5).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. заявлений позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миколаївської МДПІ № 0000012320/356 від 23.01.2013р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 2294 грн. судових витрат (Т.2, а.с.108-111).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Миколаївська МДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (Т.2, а.с.112-116).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено проведення господарських операцій з Фізичною особою-підприємцем /ФОП/ ОСОБА_4, по якому згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності по податковому кредиту з податку на додану вартість /ПДВ/ по цьому контрагенту-постачальнику. Також проведеною перевіркою ФОП ОСОБА_4 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у цього постачальника та по операціях з продажу цих товарів позивачу. Вказаною особою не забезпечено надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкового та бухгалтерського обліку; наведені обставини в цілому свідчать про відсутність економічних та інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Таким чином, проведеною перевіркою не підтверджено наявність поставок (послуг) від ФОП ОСОБА_4 на користь позивача, що свідчить про нікчемність укладених правочинів згідно ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

У зв'язку із реорганізацією Миколаївської МДПІ, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській обл.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 04.01.2013р.-11.01.2013р. відповідачем Миколаївською МДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2011р. по 30.10.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки № 13/22-00/22351935 від 11.01.2013р. (Т.1, а.с.8-25).

Проведеною перевіркою виявлено порушення платником податку вимог ст.ст.3, 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 664 Цивільного кодексу України, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати до бюджету на загальну суму 177041 грн.

На підставі цього Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012320/356 від 25.01.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за квітень-серпень 2012 року на суму 265562 грн., в тому числі 177041 грн. за основним платежем та 88521 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.7).

Підставою для винесення спірного рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за квітень-серпень 2012 року є висновки податкового органу про проведення позивачем з ФОП ОСОБА_4 операцій з придбання макулатури, які не носили реального (дійсного) характеру.

Зокрема, згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності по податковому кредиту з ПДВ по цьому контрагенту-постачальнику (за квітень 2012 року на суму ПДВ 41219 грн. 60 коп.; за травень 2012 року на суму ПДВ 44824 грн. 75 коп.; за червень 2012 року на суму ПДВ 48816 грн. 85 коп.; за липень 2012 року на суму ПДВ 37230 грн. 60 коп.; за серпень 2012 року на суму ПДВ 4949 грн. 50 коп.).

При цьому, Жидачівським відділенням Миколаївської МДПІ на підставі даних 2.19 «Відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ» АІС «Аудит» отримано Акт перевірки Рокитнянської МДПІ Київської обл. ДПС № 27/1701/НОМЕР_1 від 08.11.2012р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2011р. по 30.10.2012р.», за результатами якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) та по операціях з продажу цих товарів.

Проведеною перевіркою ФОП ОСОБА_4 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у цього продавця та по операціях з продажу цих товарів позивачу. Вказаною особою не забезпечено надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкового та бухгалтерського обліку; наведені обставини в цілому свідчать економічних та інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Таким чином, проведеною перевіркою не підтверджено наявність поставок (послуг) від ФОП ОСОБА_4 на користь позивача, що свідчить про нікчемність укладених правочинів згідно ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 правочин мав реальний характер, проведені господарські операції оформлені належними первинними документами; відповідачем не доведено фіктивності розглядуваних операцій, а тому позивачем правомірно сформований податковий кредит за цими операціями. Також відповідачем не надано достовірних доказів про те, що укладений позивачем з ФОП ОСОБА_4 договір не відповідав дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, тобто, твердження податкового органу про нікчемність цього правочину не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (продавець) був укладений договір поставки № 63 від 20.02.2012р., згідно умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити макулатуру згідно ДСТУ 3500:2009 «Макулатура паперова й картонна» погоджених марок (Т.1, а.с.26).

В рамках цього договору ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» в періоді з квітня 2012 року по серпень 2012 року отримано макулатуру в кількості 919,37 тонн на суму 1062247 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ, що підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Суми ПДВ за отриманими податковими накладними включені до податкового кредиту за квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 року, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за вказані періоди.

Під час судового розгляду з'ясовано, що розрахунки між вищевказаними суб'єктами господарювання за придбаний товари здійснювалися у безготівковій формі; транспортування товару проводилося за рахунок покупця.

Факт наявності первинних бухгалтерських документів щодо проведення господарських операцій відповідачем не заперечується, а тому висновки податкового органу щодо не підтвердження фактів прийому-передачі товару слід вважати необґрунтованими.

Також всі наведені документи були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки № 13/22-00/22351935 від 11.01.2013р.

Придбана макулатура прийнята на склад із оформленням внутрішніх прихідних ордерів та у подальшому використовувалася у господарській діяльності позивача, а саме для виробництва туалетного паперу.

Окрім цього, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача ФОП ОСОБА_4 був платником податків, в тому числі ПДВ; в акті перевірки є відсутніми покликання на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ контрагента ФОП ОСОБА_4 були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду.

Тобто, позивачем надано для перевірки первинні бухгалтерські документи, які відображають здійснення господарських операцій з приводу купівлі товару у продавця ФОП ОСОБА_4 та підтверджують факт приймання-передачі товару, його оплату і транспортування безпосередньо на склад позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем докази у повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з участю ФОП ОСОБА_4

Додатково колегія суддів враховує, що предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Аналізуючи представлені первинні документи, колегія суддів приходить до висновку про те, що між позивачем та його контрагентом в дійсності були виконані господарські операції по поставці макулатури, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

З урахуванням наведених обставин підстав для висновку про фіктивність та нереальний характер здійснених господарських операцій колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності документу над його формою - операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Таким чином, відсутність будь-якого із наведених у ст.9 цього Закону реквізитів первинних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, некоректне або невірне заповнення реквізитів не тягне за собою визнання такого документу недійсним, оскільки визначальною умовою формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції.

Із змісту наявних договору поставки № 63 від 20.02.2012р., видаткових та податкових накладних вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати як юридичну, так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій.

За загальним правилом, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Колегія суддів підкреслює, що у розглядуваному випадку відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обов'язкових платежів платником податків у відповідності до закону; умисел останнього на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, не встановлений.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту, а також для донарахування грошових зобов'язань з ПДВ, колегія суддів не знаходить.

Звідси, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» сум до податкового кредиту за квітень - серпень 2012 року, а також безпідставність збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за вказаний період.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам ПК України.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішення податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. в адміністративній справі № 813/1065/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька